Справа № 1625/3559/12
2/1625/1428/12.
"13" грудня 2012 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :
головуючого -судді Гальченко О.О.,
при секретарі Вітренко С.С.,
з участю адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за борговою розпискою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів , -
Позивач ОСОБА_2 23.08.2012 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за борговою розпискою ( а. с. 2 -4 ), посилаючись на те, що 09.02.2011 року він під розписку з метою поступової виплати (36 місяців) отримав у відповідача легковий автомобіль «Сhегу Аmulet СПГ», легковий комбі, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску за ціною 56 000 грн. Починаючи з 09.02.2011р. він повинен був щомісячно сплачувати по 1 556 грн. за автомобіль. Відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
При укладанні договору позики сторони керуються загальними положеннями закону про порядок укладення договору. Тобто, договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Так як, автомобіль відповідача мав певні пошкодження, а саме: пошкоджені задні праві двері, накладна арка, поганий акумулятор, крім того, зіпсований гідро підсилювач керма, який він замінив звичайною механічного рейкою, що потребувало негайної заміни, бо на рейді взагалі відсутній поворотний підшипник, і пробіг 428 000 км., то відповідач пообіцяв ввійти в його положення, якщо він буде не встигати з графіком виплати, так як крім цього, потрібно було ремонтувати авто. За час експлуатації автомобіля було вкладено значну суму коштів у ремонт та обслуговування.
До кінця 2011 року відповідачу було виплачено 16 000 грн. за сім платежів різними сумами. Цей факт був зафіксований і скріплений підписом відповідача в розписці, яка була укладена при передачі автомобіля і завірена чотирьма підприсами, а саме: підписами гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_4, гр. ОСОБА_5 (дружина відповідача), гр. ОСОБА_6
06.01.2012 р., потрапивши в ДТП на взятому під виплату автомобілеві, страховою компанією винуватця було прийнято рішення про перерахунок коштів у розмірі 6 454,22 грн. на рахунок відповідача.
07.01.2012 р. в усній домовленості з відповідачем, вони дійшли згоди про те, що кошти перераховані страховою компанією «Оранта» на його рахунок, будуть зараховані в суму оплати за атомобіль (за чотири місяці), а авгомобіль він відремонтує за власні кошти.
05.04.2012 р. відповідач повідомив його про намір перепродати автомобіль, при цьому, відшкодувати внесені за нього кошти відмовився.
Так, як відповідач відмовився від мирного вирішення конфлікту, він змушений був 20.04.2012 р. звернутися до Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області. Про що, 10.05.2012 р. отримав відмову в порушення кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.
Відповідно до ст.525 та 526 ЦК України зобов»язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна умов не допускається,
Прохав стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошові кошти у розмірі 16 000 грн. та сплачену суму судового збору у розмірі 160 грн.
17.10.2012 року відповідач -позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача - відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів ( а. с. 20 -21), посилаючись на те, що в провадженні Полтавського райсуду перебуває позов ОСОБА_2 до нього про стягнення боргу за борговою розпискою.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦГІК України суддя під час відкриття провадження в справі, підготовки справи до судового розгляду або під час її розгляду має право постановити ухвалу про об»єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача чи до різних відповідачів або за позовом різних позивачів до одного й того самою відповідача.
З метою об»єктивного розгляду обох позовів, як ОСОБА_2 так і його, які виникають із одних і тих же правовідносин, заявляється клопотання про об»єднання у одне провадження позову ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою та мого позову про стягнення грошових коштів.
Між ним та відповідачем ОСОБА_2 ніколи не укладався договір позики, як на це вказує ОСОБА_2 у своєму первісному позові.
Фактично, між ним та ОСОБА_2 був укладений договір лізингу. Відповідно до ч. 1 сг. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) переднє або зобов»язусться передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізиигодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг)... на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до Закону України «Про лізинг»- в результаті укладання фінансового лізингу, лізингоодержувач отримує в платне користування від лізингодавця об»єкт лізингу. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об»єкт лізину переходить у власність лізингоодержувача.
На виконання досягнутих домовленостей, ОСОБА_2 09.02.2011 року на його ім»я написав розписку (додається до первісного позову), відповідно до якої останній зобов»язався виплатити йому 56 000 грн., починаючи з 09.02.2011 року, по 1 556 грн. щомісяця за автомобіль «Сhегу Аmulet СПГ», легковий комбі, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_2. Даний автомобіль ОСОБА_2 був отриманий від нього під виплату у термін на 36 місяців. Тобто, за обопільною домовленістю, після сплати ОСОБА_2 на його користь 56 000 грн. він зобов»язався переоформити автомобіль у власність ОСОБА_2, знявши його з реєстрації в органах ДАІ.
Проте, взятих на себе зобов»язань відповідач ОСОБА_2 не виконав. Автомобілем відповідач користувався з 09.02.2011 року по 05.04.2012 року, тобто 15 місяців.
За 15 місяців, останній виплатив йому лише 16 000 грн., в той час як за умовами розписки, написаної ним власноруч, зобов»язався виплатити 23 340 грн. ( 1 556 гри. х 15 міс. ).
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 заборгував мені 7 340 гривень (23 340 грн. - 16 000 грн.).
Зважаючи на ті обставини, що вже починаючи з січня 2012 року відповідач ОСОБА_2 не сплачував йому грошей за користування автомобілем, всіляко ухилявся від сплати коштів, на початку березня 2012 року він звернувся до ОСОБА_2 з вимогою повернути мені автомобіль, на що він категорично відмовився.
Крім того, у січні 2012 року автомобіль AMULET СПГ», легковий комбі. державний номерний знак В1 7261 AT. 2008 року випуску, що належить йому, потрапив в ДТП, але ремонт ОСОБА_2 так і не спромігся виконати.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв дійового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
А тому, викладені вище обставини змусили його 05.04.2012 року забрати автомобіль AMULET СПГ» від ОСОБА_2, оскільки він умов укладеної між ними домовленості не виконав, автомобіль знаходився у занедбаному стані після ДТП.
Тому, для захисту своїх законних прав та інтересів він змушений звернутися до суду з зазначеним позовом.
Прохав стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 7 340 грн. та понесені судові витрати, пов»язані з розглядом даної справи у суді. У задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовити.
В судовому засіданні позивач -відповідач ОСОБА_2 свій позов підтримав, зустрічний не визнав, пояснив спочатку, що між собою вони уклали договір позики по розписці, а автомобіль він повністю відремонтував та їздив на ньому по необхідності по своїх потребах не багато, а багато його ремонтував на СТО в різних місцях до ДТП, але квитанцій про це не брав, бо дані залишалися в комп»ютері на СТО, так як з ними в гарних стосунках. Він автомобілем користувався, заправляв його, ремонтував безплатно з 09.02.2011 року по 05.04.2012 року -день забирання відповідачем автомобіля. В службах таксі на автомобілі ніколи не підробляв. Договору за оренду і користування автомобіля не було і усної домовленості теж. В наступному засіданні вказав, що випадково дав не вірні свідчення та пояснив, між ними був не договір позики, а договір по розписці під виплату ним і викуп автомобіля, який він використовував як таксі. Наполягав, що фактично розписка - це був договір викупу автомобіля в розстрочку. Розписку писав власноручно, на звороті розписки раніше не впізнав своїх підписів, бо де кілька раз розписувався лівою рукою. Всі підрахунки по розписці вела дружина відповідача. Він допускав порушення договору, бо не своєчасно вносив оплату за автомобіль, або вносив частками. Не заперечував, що коли по розписці передавався йому автомобіль, то він не мав претензій до технічного його стану.
Відповідач - позивач ОСОБА_4 первісний позов не визнав, а свій зустрічний підтримав, пояснивши, що до нього звернувся його знайомий ОСОБА_7 як до директора служби таксі «Сімка», щоб він допоміг роботою позивачу, бо той був безробітним та мав фінансові зобов»язання. Тому, коли він мав таку можливість, то дав йому автомобіль для оренди, а також і частково роботу таксі, тобто надавав йому інформаційні послуги. А також, ОСОБА_2 підпрацьовував і в службі таксі «Абсолют», яку він пізніше викупив. Тобто автомобіль експлуатувався ним на двох службах таксі, основної роботи в нього не було. Після чого, постало питання ремонту даного автомобіля і ОСОБА_2 зобов»язався її ремонтувати. Після такої його допомоги, ОСОБА_2 запропонував викупити в нього автомобіль за 56 000 грн., а він зі свого боку переоформити автомобіль після виплати даної суми на нього. Потім диспетчера стали скаржитись на нього, що він прикривається його ім»ям і обраховує клієнтів, бо були інциденти з іноземними клієнтами. Крім цього, з часу надання йому автомобіля в експлуатацію, ОСОБА_2 двічі потрапив в ДТП, в зв»язку з чим автомобіль був на ремонті і гроші йому за автомобіль не сплачував. Автомобіль у себе утримував. Тому, ним було прийнято забрати в нього автомобіль. Коли він забрав автомобіль, то автомобіль був в жахливому стані не тільки після ДТП, був не придатним для перевезення пасажирів, забрудненим, мав багато численні поламки. Про що надав підтверджуючі документи, що стосувалися не тільки ушкоджень по ДТП, але й по всім ушкодженням і проблемам, які виникли в автомобілі за час користування ОСОБА_2 Підкреслив, що коли передавав автомобіль ОСОБА_2 по розписці, то останній не мав претензій щодо якихось недоліків або його технічного стану, та автомобіль був придатний до експлуатації та перевезення пасажирів.
Свідок ОСОБА_8 ( а. с. 58 ), пояснив, що він був не зареєстрованим як ПП директор гаража або СТО і якихось документів щодо його діяльності або ремонту позивачу автомобіля він не має. Може лише щось пояснювати лише на словах без документальних підтверджень. Як зовуть позивача він не знає, але він приганяв автомобіль «Амулет Черрі» в січні минулого року з повністю побитою правою стороною. Він виконував рихтувальні і фарбувальні роботи, зборку і розбору, які робив 1,5 - 2 тижні. За що отримав 8 000 грн. При цьому хто був власником даного автомобіля він не бачив документів. Уточнив, що він працював під фірмою -ПП, яка була відкрита на когось, якихось документів на ньому не було, назву якої назвати не зміг. Вказана ним фірма, назву якої не може вказати, будь -яких документів на позивача щодо ремонту не оформляла і офіційно підтверджень надати він не зможе.
Свідок ОСОБА_5 ( а. с. 59 ) пояснила, що їй вона раніше також працювала в фірмах таксі і тому знає цю роботу та всіх директорів та таксистів. Їй відомо, що її чоловіку -ОСОБА_4 зателефонував знайомий ОСОБА_7 та повідомив, що його знайомий бажає взяти в оренду автомобіль та можливо він дасть йому є і роботу. Домовились про зустріч, позивач оглянув автомобіль, він йому сподобався, вони домовились, що останній буде сплачувати щомісяця по 1 500 грн. та викупить автомобіль за 56 000 грн. з оформленням. Після чого привіз складений своєю сестрою розписку про щомісячну виплату чоловіку по 1 556 грн., де на звороті відмічали сплату коштів. Коли передавав чоловік автомобіль, то на правій стороні була поверхова подряпина, але позивач не мав ніяких претензій щодо її зовнішнього та технічного стану, автомобіль до того не був в ДТП. Але, за час експлуатації автомобіля позивачем на двох службах таксі, була амортизація автомобіля, яку повинен був здійснювати позивач та вкладати кошти в ремонт автомобіля. Спочатку позивач вніс 1 556 грн., але потім 200 грн., 400 грн., 600 грн., чим порушив умови домовленості, а потім і двічі потрапив в ДТП. Всього чоловік отримав 16 000 грн., що відповідає сумі на розписці, але більше позивач кошти не сплачував і автомобіль не ремонтував після ДТП, тому чоловік забрав в нього свій автомобіль. Після чого, вона на прохання чоловіка зняла 6 000 грн. дитячих коштів та чоловік ремонтував автомобіль, бо він був не придатний до експлуатації. Скільки всього коштував ремонт чоловіку їй не відомо. Вона вважала цей договір як оренда автомобіля з його викупом.
Свідок ОСОБА_7 ( а. с. 60 ) пояснив, що він знайомий з відповідачем, а позивача знає як таксиста, бо останній з ним при існуванні СССР разом з ним був таксистом. Він познайомив його з ОСОБА_4, бо останній колись казав йому, що хоче здати автомобіль в оренду. Він був присутнім при їх домовленості, позивач брав автомобіль в оренду під викуп, про що складалась розписка позивачем на скільки років та за яку плату. Машину бачив перед домовленістю -в відмінному стані, без пошкоджень. Після чого ОСОБА_2 таксував, скарг на автомобіль не висловлював. Коли почув про ДТП від обох сторін, то машину більше не бачив. Хто ремонтував після ДТП не знає.
Судом встановлено, що відповідно до розписки, яку сторони не заперечували ( а. с. 5 ), то добровільно, за згодою дружини відповідача, за попередньою усною домовленістю сторін, позивач 09.02.2011 року взяв у відповідача належний йому автомобіль «Сhегу Аmulet СПГ», легковий комбі, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску під виплату у сумі 56 000 грн. на 36 місяців з щомісячною виплатою у сумі 1 556 грн. Претензій щодо зовнішнього вигляду автомобіля та його технічного стану позивач дол. Відповідача не мав. На виконання даного зобов»язання за період з 09.03.2011 року по 28.12 2011 року позивач виплатив відповідачу 16 000 грн. ( зворот а. с. 5 ). 06.01.2012 року позивач на вказаному автомобілі попав в ДТП ( а. с. 11 ). Як пояснили сторони, то внаслідок даного ДТП автомобіль мав як внутрішні так і зовнішні технічні ушкодження. Так як позивач припинив виплату обумовлених щомісячних виплат відповідачу згідно розписки, утримував у себе автомобіль, то відповідач 05.04.2012 року забрав у позивача свій автомобіль у стані після ДТП з пошкодженнями. На відновлення автомобіля після ДТП та приведення його в придатний до експлуатації стан після експлуатації його позивач, відповідач придбав згідно видаткової накладної від 12.04.2012 року запчастин на даний автомобіль у сумі 5 774 грн. ( а. с. 45 -48 ) та згідно актів прийому -здачі виконаних робіт від 12.04.2012 року відремонтував автомобіль на загальну суму 1 850 грн. ( а. с. 49 -51 ).
До свідчень свідка позивача - ОСОБА_8 щодо ремонту автомобіля після ДТП саме позивачем, то суд критично та не може їх брати їх до уваги, оскільки вони суперечать свідченням сторін по справи щодо дати такого ремонту, та в силу відсутності їх офіційного підтвердження відповідними документами, які зазвичай складаються, то відповідно до ст. 57 - 59 ЦПК України є неналежними.
Суд, також ставиться критично до свідчень решти свідків відповідача в частині, що договір у вигляді розписки є договором оренди з правом викупу автомобіля ( лізингу ) через відсутність підтверджень саме такого договору згідно норм чинного законодавства.
Суд, заслухавши сторін, свідків, адвоката, вважає, що позови обох сторін на підставі ст. 60 ЦПК України підлягають задоволенню виходячи із конкретного змісту розписки та з вимог діючого законодавства щодо виконання зобов»язань ( ст. 526 ЦК України ) стосовно вимог первісного позову та відшкодування шкоди ( ст. 1166 ЦК України ) стосовно зустрічного позову, а не з підстав їх обґрунтування зазначених ними у їх позовах. Що стосується первісного позову, то вказана розписка не є борговою розпискою та не є договором лізингу щодо автомобіля. Так як договір лізингу оформляється певної форми, а не розписки, містить чіткі умови договору щодо суми оренди автомобіля, її розрахунку, термінів сплати та переходу у власність іншій стороні, санкцій щодо не виконання або неналежного виконання такого договору.
Керуючись ст. 27, 31, 208, 214, 215, 218, 294 ЦПК України, ст. 526, 1166 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за борговою розпискою - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 16 000 гривень та понесені судові витрати у сумі 214,60 гривень.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в відшкодування шкоди 7 340 гривень та понесені судові витрати у сумі 214,60 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.
Суддя:
ОСОБА_9