Справа № 1620/2480/2012
Номер провадження 2/1620/948/2012
іменем України
21 грудня 2012 рокуМиргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого -судді Сидоренка Ю.В.,
при секретарі - Кійченко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»про звільнення від сплати заборгованості та від відповідальності за порушення зобов'язання,
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Миргородського міськрайонного суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому просила звільнити її від сплати заборгованості, яка виникла на картці № 4149437801584259 в сумі 7769,93 грн., як такої, що виникла не з її вини, та звільнити її від відповідальності за порушення зобов'язання перед ПАТ КБ «Приватбанк»по вказаній кредитній картці. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що у березні 2007 року при оформленні кредиту в ПАТ КБ «Приватбанк»вона отримала в подарунок кредитну картку, кредитний ліміт на якій становив 500 грн. Вказаною кредитною карткою вона користувалась до травня 2012 року, вчасно сплачуючи всі платежі по картці та відсотки по кредиту, хоча їй не було надано договору для підписання, а також не повідомлено про суттєві умови договору і наслідки використання вказаної картки. 11 травня 2012 року до неї по телефону звернулась невідома особа, яка представилася представником ПАТ КБ «Приватбанк»і запитала у неї дані для ідентифікації власника картки, щоб підключити їй нову послугу. Оскільки вона очікувала в цей день, що на її картку будуть перераховані кошти від іншої особи, вона повідомила всі необхідні дані. В цей же день невідома особа шляхом шахрайських дій привласнила грошові кошти, які знаходились на картці ПАТ КБ «Приватбанк», виданій на її ім'я, при чому з її картки було знято кошти в сумі 7150,60 грн. шляхом використання послуги «Екстрені гроші». Таким чином банк розголосив інформацію щодо її картки, що призвело до того, що банк отримав збитки, відповідальність за які лежить на ній. Крім того, на її рахунку ліміт був більшим, ніж вона вважала, та існує послуга «Екстрені гроші», про яку вона також нічого не знала, що призвело до збільшення розміру збитків до 7150,60 грн. Вона звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою, за якою була порушена кримінальна справа. Працівники банку кожного дня телефонують їй з приводу наявності заборгованості по вказаній кредитній картці, що змусило її звернутись до суду за захистом своїх прав.
Вважала, що привласнення вказаних коштів сторонніми особами відбулося з вини банку, який не повідомив їй ні суттєві умови договору, ні про наявність чи відсутність послуг банку, використання яких може призвести до зняття коштів з рахунку без наявності саме картки, підпису власника картки та пін-коду, ні про збільшення кредитного ліміту по картці. Таким чином відповідачем порушено ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.4 ч.3 ст.11, ч.4 ст.11, п.5 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, в зв'язку з чим, на підставі ст.ст.614, 615, 616, 617 ЦК України просила звільнити її від відповідальності за порушення зобов'язання та сплати заборгованості.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, а також стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
Представник позивача, адвокат ОСОБА_2, позовні вимоги, заявлені позивачкою, підтримала, вважала, що оскільки зобов'язання позивачки перед відповідачем виникло внаслідок злочинних дій невстановлених осіб, а також в зв'язку з тим, що відповідач в порушення вимог законодавства та умов договору не повідомив позивачку про збільшення кредитного ліміту, то вона не повинна нести відповідальність за порушення зобов'язання та погашати заборгованість, яка виникла не з її вини. З цих підстав просила позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.
Представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності (а.с.32), позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити з тих підстав, що банком при оформленні кредитної картки позивачці було роз'яснено всі умови договору, банк не розголошував інформацію щодо її картки, а це зробила сама позивачка, чим порушила умови та правила надання банківських послуг, якими передбачено, що банк не несе відповідальності у випадку, якщо будь-яка інформація клієнта стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їх зберігання та використання або прослуховування або перехоплення інформації в каналах зв'язку під час використання цих каналів. Також вважала, що оскільки слідством у кримінальній справі, особи, винні у знятті коштів з картки шахрайським шляхом, не встановлені, то невинуватість ОСОБА_1 у переданні особистої інформації іншим особам не доведена, отже вимоги, викладені в позовній заяві ОСОБА_1, є безпідставними.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
У відповідності з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданого відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 06.03.2007р. позивачка, яка на той час мала прізвище «Пелих», отримала у відповідача кредит в сумі 855 грн. строком на 10 місяців, що підтверджується оглянутою у судовому засіданні заявою позичальника, підписаною позивачкою, в якій також зазначено, що вона ознайомлена з умовами надання споживчого кредиту, які були надані їй в письмовій формі, своїм підписом підтвердила факт надання їй повної інформації про умови кредитування, перелік яких наведено у заяві, та висловила згоду, що ця заява разом з умовами надання споживчого кредиту та тарифами банку є кредитно-заставним договором між нею і відповідачем. За умовами цього договору позивачці була видана кредитна картка «Кредитка Універсальна».
У серпні 2008 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про збільшення кредитного ліміту по картці до 4500 грн. в зв'язку з чим нею було укладено з відповідачем кредитний договір № SAMDN40000012080542 та видано на її ім'я кредитну картку з кредитним лімітом 4500 грн., що підтверджується оглянутою в судовому засіданні заявою позивачки від 22.08.2012р., в якій також зазначено, що вона ознайомлена з та згідна з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй в письмовій формі, своїм підписом підтвердила факт надання їй повної інформації про умови кредитування, та висловила згоду, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між нею і відповідачем договір про надання банківських послуг. В цій же заяві вказано, що банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт, при цьому передбачено, що банк повідомляє клієнта тільки про розмір первинного кредитного ліміту в пам'ятці клієнта, згоду на що позивачка підтвердила своїм підписом у вказаній заяві.
Таким чином, посилання позивачки на порушення відповідачем вимог ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.5 ч.1 ст.21 і ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»та ст.ст. 1055, 1056-1 ЦК України є безпідставним.
В лютому 2010 року позивачка змінила своє прізвище з «Пелих»на «Логвиненко», що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.79).
Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є укладеним з моменту передання грошей (ч.2 ст. 1046 ЦК України) і є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу.
Як вбачається з виписки по кредитному договору станом на 18.10.2012р. позивачка постійно користувалась кредитом банку шляхом використання кредитної картки (а.с.34-49), що нею визнається. Отже дія договору кредиту, укладеного між банком і позивачкою, не припинена та він не визнаний судом недійсним, тому згідно з законом такий правочин є правомірним та підлягає виконанню.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Враховуючи це, саме зняття коштів з карткового рахунку не є порушенням зобов'язання за кредитним договором, а порушенням є не повернення коштів позивачкою у строк, визначений умовами договору, та не здійснення плати за користування коштами, що вона відмовляється зробити, посилаючись на те, що кошти в сумі 7150,60 грн. з її рахунку були зняті невстановленими особами, але належних доказів відсутності її вини в порушенні зобов'язання за вищевказаним договором нею не надано.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Посилання позивачки на порушення кримінальної справи за фактом скоєння щодо неї шахрайських дій за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, що підтверджується інформацією СУ ГМВС України у Луганській області (а.с.76), не є належним доказом відсутності її вини, оскільки відповідно до цієї інформації особи, причетні до скоєння злочину не встановлені, розслідування обставин справи триває, а відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ч.4 ст.61 ЦПК України також звільняє сторону від доказування лише тих обставин, які встановлені вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили.
Позивачка не довела свого позову в цій частині, що є її обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 10 та ст.60 Цивільного процесуального кодексу України. При цьому судом було роз'яснено позивачці та її представнику їх права та обов'язки та попереджено про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Суд не бере до уваги посилання позивачки на ст. 617 ЦК України як на підставу звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки вказані нею обставини не передбачені цією статтею як підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність загальних підстав для задоволення позовних вимог, отже у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачкою, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 213-215, 218, 294 ЦПК України, ст.62 Конституції України, ст.ст. 204, 526, 610, 614, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про захист прав споживачів», суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»про звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання перед ПАТ КБ «Приватбанк»по кредитній картці № 4149437801584259 та від сплати заборгованості, яка виникла на цій картці, в сумі 7769,93 грн.-відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя:
ОСОБА_4