Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 1616/4981/2012
Провадження № 2-а/1616/284/2012
28.12.2012м. Полтава
суддя Ленінського районного суду м. Полтави Парахіна Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
16 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання дій неправомірними та зобов'язання відновити з 20.04.2012 року виплату призначеної 15.02.2011 року на термін довічно пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не припиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного з 20.04.2012 року на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання Управлінням Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві положень ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 08.07.2011 року, яким передбачено право вибору судді, який вийшов у відставку при досягненні пенсійного віку, на отримання пенсії на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу", або щомісячного довічного грошового утримання судді.
Розпорядженням Управління Пенсійного фонду Ленінського району в місті Полтаві від 17 травня 2012 року при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді був здійснений перехід з пенсії за віком, яка призначена довічно 15.02.2011 року, на грошове утримання судді з припиненням виплати пенсії за віком, що призначалась на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач в судове засідання не з'явилася, надавши письмову заяву, в якій зазначила що позов підтримує, просить задовольнити, а справу слухати без її участі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, надавши письмове заперечення проти позову з заявою, в якій просить справу слухати без його участі.
У запереченні на позов представник відповідача вказує, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV від 09.07.2003 року) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом було призначено щомісячне довічне грошове утримання, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення", мають право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, якщо вони не отримують щомісячне довічне грошове утримання.
Оскільки позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 20 квітня 2012 року, виплату пенсії за віком було припинено з моменту призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З цих підстав просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, яка народилась 1 березня 1947 року та в 2012 році досягла 65-ти річного віку, є суддею у відставці.
Позивач працювала суддею Полтавського обласного суду, нині Апеляційного суду Полтавської області в період з 27.10.1975 року по 11.01.1995 року, коли була звільнена у зв'язку з виходом у відставку у відповідності до ст. 15 Закону України "Про статус суддів", в період з 1.12.1998 року по 19.04.2012 року та звільнена у зв'язку з виходом у відставку на підставі Постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 12.04.2012 року у зв'язку з досягненням 65-ти річного віку.
З 15.02.2011 року позивачу як особі, яка досягла пенсійного віку, відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві призначена та виплачувалась пенсія за віком на загальних підставах. Пенсія призначена відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на термін довічно. Згідно змісту вказаного розпорядження, загальний повний стаж позивачки складає 45 років 11 місяців 27 днів станом на 15.02.2011 року.
Позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві як одержувач пенсії за віком призначеної довічно, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії ААЄ №512176, номер особистого рахунку 140827/1627.
Продовжуючи працювати суддею Апеляційного суду Полтавської області, позивачка як суддя, яка мала право на відставку, одержувала заробітну плату, щомісячне грошове утримання та пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
19 квітня 2012 року ОСОБА_1 була звільнена з посади судді у зв'язку з виходом у відставку і досягненням 65-річного віку на підставі Постанови Верховної Ради України від 12.04.2012 року.
20 квітня 2012 року вона звернулась з заявою до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві про нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про статус суддів".
17 травня 2012 року відповідачем прийняте розпорядження про перехід з пенсії за віком на щомісячне грошове утримання судді у відставці з 20.04.2012 року.
У розпорядженні Управління Пенсійного фонду від 17.05.2012 року зазначено, що станом на 20.04.2012 року загальний страховий стаж становить 47 років 2 місяці 2 дні, з яких 32 роки 7 місяців 4 дні -стажу судді і близько 15 років на інших роботах. Загальний страховий стаж має з 1963 року.
02.10.2012 року позивачка зверталась до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві із заявою про відновлення виплати пенсії за віком з 20.04.2012 року, не припиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання.
Однак листом від 17.10.2012 року за вих. № 102/Х-02 Управління Пенсійного фонду Ленінського району в місті Полтаві відмовило позивачці у відновленні виплати пенсії за віком.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Статтею 23 Європейської соціальної хартії, переглянутої 3 травня 1996 року і ратифікованої Законом України від 14.09.2006 року № 137-V 9137-16, передбачено, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до ст. ст. 10, 18 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.1993 року № 3721-XII передбачено, що право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страхових стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими законами. Громадянами похилого віку визнаються чоловіки у віці 60, а жінки у віці 55 років і старші.
Згідно ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень -солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидіювання та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом. Другий рівень -накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених Законом. Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів", який був чинним до 01.01.2011 року, та ст. 138 нині чинного Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який пішов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначено, що зміна існуючого порядку виплати щомісячного довічного грошового утримання суперечить Конституції України, оскільки видатки на утримання суддів, які передбачені у Державному бюджеті України, відповідно до частини другої статті 95 та частини першої статті 130 Конституції України повинні передбачати і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, що безпосередньо стосується реалізації положення частини першої статті 130 Конституції України щодо забезпечення державного фінансування судів та створення належних умов для їх фінансування.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8 рп/2005 щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх незалежного матеріального утримання, в тому числі і після звільнення від виконання обов'язків судді. Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок Пенсійного фонду України.
Таким чином, виплата щомісячного грошового утримання є особливою гарантією незалежного здійснення правосуддя та не ототожнюється з пенсією.
Стаття 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що судді, який вийшов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Зі змісту заперечень на позов вбачається, що відповідач виходив з того, що довічне грошове утримання судді у відставці є різновидом пенсії, що виключає отримання пенсії за віком із солідарної пенсійної системи.
Проте суд не може погодитись з таким висновком відповідача.
В листі Управління Пенсійного фонду України, адресованому Територіальному управлінню судової адміністрації в Закарпатській області, дано роз'яснення на лист від 28.04.2010 року № 720 про те, що відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи, яким було призначено щомісячне довічне утримання, але вони мали право на призначення пенсії за віком, мають право на отримання такої пенсії лише за умови, якщо вони не отримують щомісячне довічне грошове утримання.
Крім того, у вищевказаному листі з посиланням на підпункт 5.6 пункту 5 Положення про призначення і виплату щомісячного грошового утримання працюючим суддям, затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 24.07.200 року № 81, зауважено, що суддя, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді і отримує щомісячне грошове утримання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865, має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Суддя у відставці, якому відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів" виплачується щомісячне довічне грошове утримання, права на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"не має.
Вказаний лист є суперечливим за своїм змістом та не носить нормативного характеру.
Разом з тим, суд приходить до переконливого висновку про те, що у судді у відставці є право вибору між пенсією державного службовця та щомісячним довічним грошовим утриманням, при цьому, виплата одного з цих видів забезпечення виключає виплату іншого, тоді як законодавство не передбачає вибору між пенсією за віком на загальних підставах та довічним щомісячним грошовим утриманням , тобто зміст зазначених правових норм не виключає права на отримання пенсії за віком на загальних підставах одночасно з довічним грошовим утриманням.
Крім того, позивачка має статус судді у відставці та відповідно до вимог спеціального Закону України має право на матеріальне забезпечення у вигляді довічного грошового утримання, вона також є і особою похилого віку. Її загальний (повний) трудовий стаж складає понад 47 років. Впродовж усієї трудової діяльності позивачки її роботодавцями та нею особисто за місцем відповідної роботи сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду України в порядку, передбаченому законодавством про загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Будь-які вказівки про те, що суддя у відставці не має права на отримання пенсії за віком, у чинному законодавстві відсутні. Посилання відповідача на ст. 43 Закону України "Про статус суддів" є некоректним, оскільки в зазначеній нормі Закону вказано лише на право судді у відставці обирати між щомісячним довічним грошовим утриманням та пенсією, передбаченою ст. 37 Закону України "Про державну службу". Однак у цій нормі Закону не вказано, що суддя у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання, не має право на отримання призначеної йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Виходячи з аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8,9, 10, 11, 71, 159,160-163 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 -задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві відновити з 20.04.2012 року виплату ОСОБА_1 призначеної з 15.02.2011 року на термін довічно пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не припиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного з 20.04.2012 року на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_2