Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 1616/5454/2012
Провадження № 2-а/1616/291/2012
26.12.2012м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Кононенко С.Д., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтава про визнання дій протиправними та зобов»язання відповідача вчинити певні дії,-
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Полтава з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтава про визнання дій протиправними та зобов»язання відповідача вчинити певні дії, в якому просить суд визнати дії Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району міста Полтави щодо відмови в призначенні їй пенсії за віком на загальних підставах - неправомірними; зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району міста Полтави призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до вимог ст.44 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» з моменту звернення, не припиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У судове засідання позивачка не з»явилась, але надала суду заяву в якій просить справу розглянути без її участі та те, що позов підтримує повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з»явився надавши суду заяву в якій просив справу розглянути без його участі та надав заперечення, згідно яких заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідно до п.13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV, 09.07.2003) у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про Національний банк України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про судоустрій і статус суддів», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. Позивачу призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 20 липня 2011 року. Суддя у відставці, якому відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виплачується щомісячне довічне грошове утримання, права на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» не має.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно наказу голови Апеляційного суду Полтавської області №09-03/52 від 19 липня 2011 року ОСОБА_1 звільнена з посади судді Апеляційного суду Полтавської області у зв»язку з виходом у відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 07.07.2011 року №3625. Загальний стаж її роботи становить 47 років.
Працюючи суддею апеляційного суду Полтавської області їй було призначено щомісячне довічне грошове утримання, яке вона продовжує отримувати після звільнення. Крім того, у 2001 році вона досягла пенсійного віку і на підставі статті 44 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» від 02.03.2000 року, вона має право на отримання пенсії за віком.
13 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася з письмовою заявою про призначення їй пенсії на загальних підставах, тобто у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування». Проте, їй 22.11.2012 року було надано відповідь, відповідно до якої на думку відповідача, довічне грошове утримання судді у відставці є різновидом пенсії і виключає отримання пенсії за віком із солідарної пенсійної системи, а тому їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8 рп/2005 щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов»язків судді. Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року зазначено, що зміна існуючого порядку виплати щомісячного довічного грошового утримання суперечить Конституції України, оскільки видатки на утримання суддів, які передбачені у Державному бюджеті України, відповідно до частини другої статті 95 та частини першої статті 130 Конституції України повинні передбачати і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, що безпосередньо стосується реалізації положення частини першої статті 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування судів та створення належних умов для їх функціонування.
Таким чином, виплата щомісячного грошового утримання є особливою гарантією незалежного здійснення правосуддя та не ототожнюється з пенсією.
Станом на 05 листопада 2010 року діяла стаття 43 Закону України «Про статус суддів», яка передбачала, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
З 01 січня 2011 року діє стаття 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року, яка передбачає, що судді , який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.
Таким чином, у судді, яка знаходиться у відставці є право вибору між пенсією державного службовця та щомісячним довічним грошовим утриманням, при цьому виплата одного з цих видів забезпечення виключає виплату іншого. Але, законодавство не передбачає вибору між пенсією за віком на загальних підставах та довічним грошовим утриманням, тобто зміст зазначених правових норм не виключає права на отримання пенсії за віком на загальних підставах одночасно з довічним грошовим утриманням.
Положення Європейської хартії про Закон «Про статус суддів» від 10.07.1998 року передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу на пенсію з посади судді протягом визначеного строку, повинні отримувати виплати після виходу на пенсію, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня їх останньої заробітної плати на посаді судді. (п.6.4.)
За викладених обставин, відмова відповідача від призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних підставах є протиправною та такою, що суперечить чинному законодавству.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частина 2 вищевказаної статті визначає, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі ст.ст. 126, 130 Конституції України, п.п. 6.1, 6.4 Європейської хартії про закон «Про статус суддів», ст. 123 Закону України «Про судоустрій України», ст. 43 Закону України «Про статус суддів», ст.ст. 2, 6, 7, 21, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Полтава про визнання дій протиправними та зобов»язання відповідача вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району міста Полтави щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на загальних підставах - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району міста Полтави призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у відповідності до вимог ст.44 Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» з моменту звернення, не припиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_2