Провадження № 2-а/1615/363/2012
Справа № 1615/5892/2012
24.12.2012 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді Демиденка І.О.
при секретарі Кобзар А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці про визнання дій неправомірними та зобов»язання поновити нарахування та виплату пенсії,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці щодо відмови в нарахуванні та виплати йому пенсії за віком та зобов»язати Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці здійснити йому нарахування та виплату пенсії, починаючи з 07.10.2009 року .
Свої вимоги обґрунтував тим, що він перебував на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Кременчуці і отримував пенсію за віком в період з 26.02.2004 року по січень 2005 року. В лютому 2005 року він виїхав на постійне місце проживання до Німеччини і Управління пенсійного фонду України зупинило йому нарахування та виплату пенсії . Рішенням Конституційного Суду України № 25-пр/2009 від 07.10.2009 року положення закону, якими встановлюються обмеження у виплаті пенсії громадянам України, які постійно проживають за кордоном були визнані неконституційними. Звернувшись до Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці з заявою про поновлення виплати пенсій в жовтня 2012 року позивач отримав відмову. У зв»язку з цим просить позов задовольнити , визнати неправомірними дії відповідача та зобов»язати Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці здійснити йому нарахування та виплату пенсії , починаючи з 07.10.2009 року .
Представник позивача -ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, надала суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати у її відсутність.
Відповідач -Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці свого представника в судове засідання не направив, хоча про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, направив на адресу суду заперечення, в яких зазначив, що позивач не звертався з заявою до Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці з заявою встановленого зразка про поновлення виплати раніше призначеної пенсії і тому рішення щодо поновлення (відмови в поновленні) виплати пенсії позивачу не приймалося. Також зазначив в запереченнях що позивач виїхав на постійне місце проживання до Німеччини у 2005 році і управління припинило йому виплату пенсії відповідно до вимог чинного законодавства України, що діяло на час припинення виплат. Окрім того, при вирішенні справи просить застосувати положення ч.2 ст. 99 КАС України, якою встановлюється шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. З урахуванням викладеного просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі та справу розглядати без участі представника управління .
У відповідності до ч.4 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази приходить до наступних висновків.
Ухвалою суду від 24.12.2012 року була залишена частина позовних вимог в частині зобов»язання Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці здійснити нарахування та виплату пенсії за період з 07.10.2009 року по 02.06.2012 року -без розгляду у зв»язку з пропущенням встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють чи прийняті ( вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою , з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дій).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується даними паспорту громадянина України для виїзду за кордон серії АХ №978560, виданим 24.06.2004 року.
В лютому 2005 року позивач виїхав на постійне місце проживання до Німеччини, де був прийнятий на облік у Генконсульстві України у Франкфурті на Майні 25.05.2005 року .
25.10.2012 року позивач особисто звернувся до Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області з заявою про поновлення йому виплати пенсії за віком з доданням необхідних документів.
Однак, розглянувши заяву позивача, Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області відмовив позивачу в поновлення пенсії за віком у зв»язку з тим, що відсутні нормативно-правові акти, які передбачають умови , норми і механізми виплати пенсії громадянам, які проживають за кордоном.
З такою позицією відповідача при вирішення питання щодо нарахування та виплати позивачу пенсії за віком та доводами представника відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»виплата пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно ст. 51 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов»язковість якого надана Верховною радою України.
Рішенням Конституційного Суду України № 25-пр/2009 від 07.10.2009 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 2 частини першої статті 49 , другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов»язковість такого міжнародного договору ненадана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними , втрачають чинність здня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч.3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов»язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, визнані неконституційними положення п.2 ч.1 ст. 49 , другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхуванн2 втрачають чинність з 07.10.2009 року. Тобто, саме з цієї дати -07.10.2009 року відновлюються права громадян України на отримання пенсії під час перебування за кордоном у тому випадку, коли з відповідною державою не укладено міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення.
У зазначеному рішення Конституційного Суду України звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах , з яким Україною не укладено відповідного договору.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольори шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
У відповідності до ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією , законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, кожний громадянин України, у тому числі особа пенсійного віку, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
За вказаних обставин позивачу не може бути відмовлено в отриманні передбаченого статтею 46 Конституції України соціального захисту у вигляді виплати пенсії, оскільки позбавлення позивача такого права суперечить Конституції України, про що вказано у рішенні Конституційного Суду України, яке є безумовною підставою для нарахування та виплати пенсії позивачу.
Відсутність нормативно-правових актів, що передбачають умови, норми та механізм виплати пенсій громадянам, що проживають за кордоном не може вважатися підставою для відмови в нарахуванні та виплаті пенсії.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про неправомірність дій Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці щодо відмови в поновленні виплати пенсії позивачу за віком .
Керуючись ст.ст. 24,150,152 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції Про захист прав і основних свобод людини, Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України № 25-пр/2009 від 07.10.2009 року, ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 2,9-11,86,122,159-163,167,256 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання поновити нарахування та виплату пенсії -задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці .
Зобов»язати Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області з 03.06.2012 року поновити та виплачувати ОСОБА_1 , який постійно проживає за межами України -в Німеччині пенсію за віком, яку він постійно отримував до виїзду на постійне місце проживання за межі України на підставах, визначених пенсійним законодавством України.
Звернути постанову суду до негайного виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а особам, які не приймали участь у розгляді справи, в цей же термін з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: І.О.ДЕМИДЕНКО