Справа № 419/4923/12
25 грудня 2012 рокуКрасногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю представника відповідача
Красногвардійського ВДВС ДМУЮ Соловей О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з майна, -
У червні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Красногвардійського відділу ДВС ДМУЮ, ПАТ «Укрсиббанк»в особі Дніпропетровської філії, в якому просив визнати за ним право власності на автомобіль ДЕУ ЛАНОС 2005 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1, а також зняти арешт з даного автомобіля, який був накладений постановою державного виконавця Красногвардійського відділу ДВС ДМУЮ 18.11.2011 року. Позивач в своєму позові також зазначив, що просить суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь судові витрати пов'язані з розглядом судового процесу. В обґрунтування позову ОСОБА_3 пояснив, що 07 грудня 2008 року між ним та ОСОБА_5, який згідно посвідченого нотаріусом доручення діяв в інтересах власника автомобіля ДЕУ ЛАНОС -ОСОБА_4, було укладено договір купівлі-продажу даного автотранспорту. Сума, яку позивач сплатив ОСОБА_5 складала 40 000 грн., що на момент укладення правочину відповідала еквіваленту в 5 400 доларів США. Оскільки між сторонами всі умови угоди були узгоджені та виконані, а також ніяких заперечень стосовно ціни та предмету угоди не виникало, на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу ОСОБА_5 видав на ім'я позивача довіреність від 07.12.2008 року, надавши йому повноваження щодо повного розпорядження автотранспортом, як його власника. Як зазначає позивач, згодом він звернувся до МРЕО з метою переоформлення автомобіля на своє ім'я, але йому пояснили, що перереєструвати автомобіль на своє ім'я він не має права, так як автомобіль перебуває під арештом, який був накладений постановою Красногвардійського ВДВС ДМУЮ від 18.11.2011 року. За таких обставин позивач був змушений звернутися до суду з метою захисту свого порушеного майнового права на автомобіль, що був добросовісно придбаний ним у відповідача ОСОБА_4 07.12.2008 року, та яким позивач за весь час з моменту придбання володіє та відкрито користується.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити посилаючись на підстави зазначені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник Красногвардійського відділу ДВС ДМУЮ в судовому засіданні не заперечував проти позову та просив винести рішення на розсуд суду.
Представник відповідача ПАТ «Укрсиббанк»у судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні було встановлено, що 07.12.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено в простій формі договір купівлі-продажу автомобіля марки ДЕУ ЛАНОС TF696, 2005 року випуску з державними номерними знаками НОМЕР_2 (а.с.5-6). За умовами даного договору ОСОБА_5, який діяв від імені відповідача ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого доручення від 03.09.2008 року (а.с.41), передав вказаний автомобіль ОСОБА_3, про що свідчить нотаріально посвідчена довіреність від 07.12.2008 року (а.с.41).
Посилання представника позивача на те, що позивач набув права власності на даний автомобіль на законних підставах, оскільки між ними було укладено договір-купівлі продажу, всі істотні умови якого виконано, а також той факт, що відповідач ОСОБА_5 передав йому автомобіль разом з технічним паспортом та видав на його ім'я довіреність, згідно якої передав усі повноваження власника автомобіля ще у 2008 році не обґрунтовані та не відповідають нормам діючого законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 116 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 1, 4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Як вбачається, закон не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу автомобіля, проте, п. п. 7, 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів. а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів. мотоциклів усіх типів. марок і моделей. причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила). затверджених постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 року, передбачено, що власники транспортних засобів -юридичні та фізичні особи або їх представники (далі -власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 діб після придбання або митного оформлення, чи тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин. що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів. що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості; правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджуються документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою. виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами. нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами -виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ. а також угодами, укладеними на товарних біржах.
Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих вище документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею, такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів. не зареєстрованих у підрозділах ДАІ. не проводиться.
Реєстрація транспортних засобів проводиться за умовами сплати їх власниками передбачених законодавством податків. Реєстрація транспортних засобів скасовується в разі встановлення факту, що документи. які посвідчують особу власника. підтверджують правомірність придбання транспортного засобу або право на користування та розпорядження ним, є фіктивними чи підробленими. Реєстрація транспортних засобів також скасовується уразі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів його складових частин.
Отже, позивач здійснив купівлю-продаж автомобіля з порушенням вимог п. 8 Правил, відповідно до якого перед відчуженням автотранспортного засобу здійснюється його зняття з обліку в органах державної автоінспекції.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, є підставою недійсності правочину.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до ст. 392 ЦК України позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності. Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально визначеного майна, власником якого є позивач або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений ним. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені не до відповідача, а до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно та ст. 16 ЦК України, яка визначає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів.
Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно. ЦК України визначивши, що власник здійснює право власності своїм майном на свій розсуд, в той же час не визначає конкретних доказів, якими останній повинен підтверджувати своє суб'єктивне право. Такими доказами відповідно до ст. 57 ЦПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Отже, в даному випадку, доказами, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно є правовстановлюючі документи. Перелік таких документів щодо рухомого майна наведено у зазначених вище Правилах державної реєстрації та обліку автомобілів.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, власником вказаного рухомого майна є ОСОБА_4, що підтверджується відповіддю з ГУ МВС України в Дніпропетровській області Державтоінспекції (а.с.54).
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для визнання права власності на рухоме майно за позивачем, при наявності у справі даних, що підтверджують державну реєстрацію рухомого майна за ОСОБА_4, як власником цього майна.
За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити позивачу у визнанні за ним права власності на автомобіль ДУЕ ЛАНОС 2005 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_2, кузов № НОМЕР_1 та зняття з нього арешту.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 116, 210, 215, 216, 328, 334, 392 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту з майна -відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т. О. Дубіжанська