ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-19/16662-2012 26.12.12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Комунальної науково-дослідної установи «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста»
про стягнення 499,33 грн.
Суддя Шаптала Є.Ю.
Представники :
від позивача: Марковська В.В. за дов. № 93\2012\02\12-19 від 13.02.2012 року
від відповідача: не з"явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунальної науково-дослідної установи «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвиту міста» про стягнення 499,33 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.12.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача на 26.12.2012 р.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 5011-19/16662-2012 від 26.11.2012р. та 07.12.2012 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а).
За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена сторонам належним чином.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні 07.12.2012 р. та 26.12.2012р. від останнього до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.12.2012 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 26.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
15.07.2002 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(перейме нова у Публічне акціонерне товариство «Київенерго») та Комунальною науково-дослідною установою «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста»було укладено Договір на постачання електричної енергії № 3415209 ор3415209.
Відповідно до п. 1 Договору, позивач постачає відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та виконувати інші умови, визначені договором.
Згідно до п. 5 Додатку 2.3. до Договору, споживач зобов'язується щомісячно направляти свого уповноваженого представника до енергопостачальної організації для надання звіту про спожиту активну електроенергію. Крім цього, споживач надає підписані акт приймання-передачі товарної продукції та акт звіряння розрахунків за попередні періоди.
Відповідно до п. 4.4 Договору, споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється постачальником на рівні фактично спожитих обсягів відповідних періодів поточного року.
У разі не уточнення договірних величин у визначений термін, величини постачання електричної енергії та потужності встановлюються електропостачальною організацією самостійно, виходячи з граничних рівнів електроспоживання (п. 4.5. Договору).
Згідно п. 16 Додатку 2.3, у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину, актом, що фіксує зазначене перевищення є звіт про використану електричну енергію за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами. Постачальник надає рахунок на оплату двократної вартості перевищення споживачу щодо допущено перевищення. Рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з моменту отримання.
З Актів приймання-передачі товарної продукції за лютий та квітень 2008 року, вбачається, що позивачем зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії, двократна вартість якої становить 395,22 грн.
Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 18.05.2009 року № 1091\7\16-1517 «Про особливості окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість», у грудні 2009 року відповідачу позивачем на суму 416,11 грн. (за перевищення договірних величин споживання у лютому та квітні 2008 року) було донараховано податок на додану вартість на загальну суму 83,22 грн..
08.06.2012 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію про сплату заборгованості за двократну вартість різниці між фактичним споживанням та договірною величиною у розмірі 499,33 грн. (з ПДВ) з рахунком-фактурою на оплату.
03.09.2012 позивач повторно надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості. Проте відповіді від відповідача не надійшло, оплату не проведено.
Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 499, 33 грн. -борг за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та за донарахування податку на додану вартість на двократну вартість різниці фактично спожитої електричної енергії і договірної величини споживання за лютий та квітень 2008 року.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживач у разі споживання електричної енергії понад встановлену договірну величину за розрахунковий період сплачує енергопостачальній організації двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії.
Відповідно до п. 4.4 Договору, споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється постачальником на рівні фактично спожитих обсягів відповідних періодів поточного року.
У разі не уточнення договірних величин у визначений термін, величини постачання електричної енергії та потужності встановлюються електропостачальною організацією самостійно, виходячи з граничних рівнів електроспоживання (п. 4.5. Договору).
Згідно п. 16 Додатку 2.3, у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину, актом, що фіксує зазначене перевищення є звіт про використану електричну енергію за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами. Постачальник надає рахунок на оплату двократної вартості перевищення споживачу щодо допущено перевищення. Рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з моменту отримання.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Оскільки, відповідачем не проведено оплату згідно умов договору, суд дійшов висновку, що останнім порушено умови Договору та вищевказаних норм ЦК, тобто не виконав зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 525,526 655,692 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунальної науково-дослідної установи «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку міста» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, 32-а, код ЄДРПОУ 33643377) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, борг за двократну вартість різниці фактично спожитої електричної енергії і договірної величини споживання у розмірі 499 (чотириста дев'яносто дев'ять) грн.. 33 коп., судовий збір 1 609 (одна тисяча шістсот дев»ять) грн. 50 коп..
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Є.Ю. Шаптала
Дата складання повного рішення: 26.12.12 р.