ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/420 19.12.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»
До Державного підприємства «Еко»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»
Про стягнення 15 330,58 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники учасників судового процесу:
від позивача: Костянчук С.П. -директор
Боричевський С.П. -дов. № б/н від 27.10.11 р.
від відповідача: Вірченко Н.В. -дов. № 13 від 02.11.2012 р.
Руденко В.П. -дов. № 10 від 11.08.11 р.
від третьої особи: Полюхович Н.М. -дов. № Д07/2011/04/22-35 від 22.04.11 р.
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»до Державного підприємства «Еко»про стягнення грошових коштів, набутих відповідачем без достатньої правової підстави, в розмірі 15 330,58 грн. у зв'язку з переплатою позивачем на підставі рахунків, виставлених відповідачем, вартості послуг по постачанню теплової енергії.
Ухвалою суду від 07.11.11 р. було порушено провадження у справі № 37/420 та призначено її розгляд на 23.11.11 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 23.11.11 р. на виконання вимог ухвали суду від 07.11.11 р. надав витребувані судом документи.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.11 р. надав суду відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства «Київенерго».
Ретельно дослідивши матеріали справи, суд ухвалою від 23.11.11 р. задовольнив клопотання відповідача, залучив до участі у даній справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Київенерго», у зв'язку з чим розгляд справи відклав до 14.12.11 р., зобов'язав позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками, докази чого надати суду; зобов'язав третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надати суду письмові пояснення по суті спору та направити у судове засідання уповноваженого представника.
У судове засідання 14.12.11 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, доказів виконання вимог ухвали суду не надав.
Представник третьої особи у судовому засіданні 14.12.11 р. пояснив, що позовну заяву не отримував, у зв'язку з чим суть спору йому не відома та надати письмові пояснення він не в змозі.
Враховуючи наведене, приймаючи до увагу нез'явлення представника позивача у судове засідання та ненадання ним витребуваних доказів, а також зважаючи на те, що третя особа не надала письмові пояснення по суті спору, то за таких обставин судом ухвалою від 14.12.11 р. розгляд даної справи було відкладено на 26.12.11 р.; повторно зобов'язано позивача направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками, докази чого надати суду; повторно зобов'язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надати суду письмові пояснення по суті спору та направити у судове засідання уповноваженого представника.
23.12.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, письмові пояснення по суті спору, які було залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 26.12.11 р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості підготувати додаткові докази у справі.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 26.12.11 р. заперечень проти заявленого клопотання позивачем не навели.
Також у даному судовому засіданні представник позивача заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду справи, яке судом було задоволено.
Дослідивши матеріали справи, суд задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи та оголосив перерву в судовому засіданні 26.12.11 р. до 23.01.12 р. о 12:40 год.
У судовому засіданні 23.01.12 р. представник позивача заявив письмове клопотання про призначення судової будівельної експертизи, згідно з яким просив доручити проведення судової експертизи Судовому експертно-консультаційному центру «Будівельник»при Київському національному університеті будівництва і архітектури; просив його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.01.12 р. заперечив проти доручення проведення судової експертизи зазначеною установою, проте доводів у підтвердження своїх заперечень не висловив.
Суд оголосив перерву в судовому засіданні 23.01.12 р. до 25.01.12 р. о 09:35 год. для вирішення даного клопотання.
У судовому засіданні 25.01.12 р. представник позивача підтримав клопотання про призначення судової будівельної експертизи, просив його задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 25.01.12 р. проти призначення судової експертизи як такої не заперечили.
Ухвалами Господарського суду м. Києва від 25.01.12 р. у справі № 37/420 було призначено судову експертизу та зупинено провадження у даній справі на час проведення судової експертизи.
20.03.12 р. супровідним листом (вихідний номер 1683-12 від 29.02.12 р.) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 37/420 без виконання експертизи, повідомивши про неможливість проведення судової будівельно-технічної експертизи у зв'язку з відсутністю в інституті спеціалістів з питань проектування та експлуатації систем централізованого опалення житлових будинків.
Ухвалою суду від 21.03.12 р. було поновлено провадження у справі № 37/420 та призначено її розгляд на 09.04.12 р.; зобов'язано сторін надати пропозиції стосовно установи, яка вправі проводити судові експертизи, що має відповідних атестованих фахівців з досвідом проведення експертиз з питань проектування та експлуатації систем централізованого опалення житлових будинків.
У судове засідання 09.04.12 р. представники сторін не з'явились, вимог ухвали суду від 21.03.12 р. не виконали, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.
09.04.12 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від сторін надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю їх уповноважених представників бути присутніми у призначеному судовому засіданні.
Розглянувши дані клопотання, суд їх відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також сторонами не виконано вимог ухвал суду у даній справі, оскільки вони могли подати витребувані судом докази через службу діловодства суду, як вони це зробили, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи.
Проте сторони наданими ним процесуальними правами не скористалися. Крім того, сторони не обґрунтували та не надали доказів неможливості їх представників бути присутніми у даному судовому засіданні, у зв'язку з чим ці клопотання визнаються судом необґрунтованими.
Представник третьої особи у судове засідання 09.04.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.03.12 р., яке підтверджує отримання третьою особою 27.03.12 р. ухвали про поновлення та про призначення даної справи до розгляду.
Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представників сторін та третьої особи у призначене судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 21.03.12 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд ухвалою від 09.04.12 р. відклав розгляд даної справи на 25.04.12 р. та повторно зобов'язано сторін надати пропозиції стосовно установи, яка вправі проводити судові експертизи, що має відповідних атестованих фахівців з досвідом проведення експертиз з питань проектування та експлуатації систем централізованого опалення житлових будинків.
У судовому засіданні 25.04.12 р. представник позивача заявив письмове клопотання про призначенні судової експертизи, проведення якої просив доручити судовим експертам Судового експертно-консультаційного Центру «Будівельник»при Київському національному університеті будівництва та архітектури; зазначене клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 25.04.12 р. проти призначення експертизи заперечив, проте оскільки ухвалою від 25.01.12 р. вже встановлено необхідність у судовій експертизі, і дана ухвала не скасована в установленому порядку, то заперечення відповідача не приймаються судом до уваги. Також відповідач заперечив проти запропонованої експертної установи, проте своїх пропозицій суду не навів.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 25.04.12 р. повторно не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 12.04.12 р., згідно з яким третя особа отримала 18.04.12 р. ухвалу суду від 09.04.12 р. у даній справі.
Господарський суд м. Києва задовольнив клопотання позивача та вирішив направити справу для проведення судової експертизи для вирішення питань, визначених судом, з урахуванням пропозицій сторін.
При цьому суд виходив з того, що обставини справи неможливо встановити без застосування спеціальних знань, тоді як вони мають суттєве значення для розгляду спору по суті.
Що стосується установи, якій слід доручити проведення судової експертизи, то враховуючи, що відповідачем не наведено обґрунтувань, чому він заперечував проти доручення проведення судової експертизи Судовому експертно-консультаційному Центру «Будівельник»при Київському національному університеті будівництва і архітектури, а також не наведено своїх пропозицій щодо установи, з метою встановлення об'єктивної істини, Господарський суд м. Києва доручив проведення судової експертизи у справі № 37/420 Судовому експертно-консультаційному Центру «Будівельник»при Київському національному університеті будівництва і архітектури.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.12 р. було призначено у даній справі судову експертизу, виконання якої доручено Судовому експертно-консультаційному Центру «Будівельник»при Київському національному університеті будівництва і архітектури. При цьому, витрати на проведення судової експертизи суд поклав на позивача.
Ухвалою суду від 24.04.12 р. провадження у справі № 37/420 було зупинено на час проведення судової експертизи.
15.05.12 р. справа № 37/420 була направлена до Судового експертно-консультаційного Центру «Будівельник»при Київському національному університеті будівництва і архітектури.
Супровідним листом (вихідний № 213/15 від 27.11.12 р.) Судовий експертно-консультаційний Центр «Будівельник»при Київському національному університеті будівництва і архітектури 27.11.12 р. надав висновок будівельної експертизи № 177 від 27.11.12 р. у справі 37/420 та повернув матеріали справи № 37/420 до Господарського суду м. Києва.
Ухвалою суду від 28.11.12 р. було поновлено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 10.12.12 р., зобов'язано сторін надати письмові пояснення у справі з урахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи № 177 від 27.11.12 р.
У судовому засіданні 10.12.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду докази оплати за проведення судової експертизи, які були долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.12 р. надав суду письмові пояснення, які були залучені до матеріалів справи та заявив клопотання про застосування строку позовної давності, яке буде вирішено при вирішенні справи по суті.
Представник третьої особи у судове засідання 10.12.12 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 29.11.12 р., яке підтверджує отримання третьою особою 03.12.12 р. ухвали суду від 28.11.12 р.
Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представників третьої особи у призначене судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, та для дослідження доказів у справі, суд ухвалою від 10.12.12 р. відклав розгляд даної справи на 19.12.12 р.
19.12.12 р. через службу діловодства господарського суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які були залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 19.12.12 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.12.12 р. надав суду додаткові документи у справі, які було зареєстровано службою діловодства господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи; надав суду усні пояснення по суті спору.
Представник третьої особи в судове засідання 19.12.12 р. повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Між Державним підприємством «Еко»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»(орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 11-10 від 01.01.04 р., згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно -нежитлове приміщення (майно), площею 433.6 кв.м., розміщене за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10, на першому поверсі 13-ти поверхового житлового будинку, що знаходиться на балансі ДП «Еко», вартість якого визначена згідно з незалежною експертною оцінкою на 31.10.03 р. і становить 1 175 029,00 грн.
Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.09 р. у справі № 40/432 договір оренди № 11-10 нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.01.04 р. визнано продовженим до 01.01.2014 р.
18 лютого 2011 р. Господарським судом міста Києва було винесено рішення у справі № 16/469 за позовом ДП «Еко»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»про стягнення 159 387,41 грн. При цьому, під час ознайомлення представниками ТОВ «Чарівний завиток»з матеріалами справи № 16/469 було виявлено документи, які складають підстави даного позову, а саме: між відповідачем ДП «Еко»та ПАТ «Київенерго»01.07.03 р. був укладений договір № 520335 на постачання теплової енергії у гарячій воді.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.
Саме на підставі зазначеного договору ДП «Еко»як виконавець житлово-комунальних послуг виставляв рахунки (формував ціну за надані послуги) за спожиту теплову енергію мешканцям обслуговуваних ним житлових будинків, а також орендарям, що займають нежитлові приміщення.
При цьому у матеріалах справи № 16/469 в якості додатку до зазначеного договору № 520335 від 01.08.03 р. міститься довідка під назвою «Дані по будинках (спорудах) Державне підприємство «Еко», опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж ПАТ «Київенерго», підписана керівником та головним бухгалтером відповідача, а також скріплена печаткою ДП «Еко».
3 даної довідки вбачається наступна інформація: протягом усього періоду існування договірних відносин оренди між позивачем та відповідачем останній виставляв до оплати рахунки за спожиту теплову енергію позивачу, виходячи з того, що позивач повинен сплачувати за послуги постачання теплової енергії у розмірах, пропорційних до площі орендованих ним приміщень першого поверху 13-ти поверхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10.
Таким чином, як вбачається з вказаної довідки, ТОВ «Чарівний завиток»постійно сплачувало за теплову енергію суму рівнозначну 9,4 % вартості спожитої теплової енергії усім будинком, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10.
З таким формування відповідачем ціни за надані послуги по постачанню теплової енергії позивач не погоджується та вважає, що ДП «Еко»порушило його права, зокрема право власності, гарантоване статтями 13, 41 Конституції України, ст. 371 Цивільного кодексу України, та законні інтереси, набувши без достатньої правової підстави грошові кошти ТОВ «Чарівний завиток».
Позивач пояснив також, що 13.10.10 р. в орендованих нежитлових приміщеннях ТОВ «Чарівний завиток», що знаходяться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10, було проведено від'єднання радіаторів від загальнобудинкової системи опалення житлового будинку (відповідний акт, підписаний, зокрема, відповідачем, додано до даного позову).
У зв'язку з цим у 2010 р. ТОВ «Чарівний завиток»здійснювались роботи щодо встановлення нового вузла обліку тепла в вищезазначених орендованих приміщеннях за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 36/10. В межах проведення вказаних робіт був розроблений робочий проект. Крім того, ПАТ «Київенерго»було підготовлено необхідні технічні умови та технічні рішення.
Як видно з п. 24.1 Технічних умов № 31/9/5783 від 16.09.10 р., існуюче теплове навантаження житлового будинку, розташованого за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 36 10, складає 0, 460 Гкал/год.
У свою чергу, як вбачається з відповідного Технічного рішення № 31/9/5916 від 28.09.10 р., затвердженого головним інженером ПАТ «Київенерго», теплові навантаження житлового будинку на бульварі Українки Лесі, 36/10 після відокремлення частини нежитлових приміщень ТОВ «Чарівний завиток»склали 0, 444 Гкал/год.
Тобто, в дійсності в той період, коли орендовані позивачем приміщення були приєднані до загальнобудинкової системи теплопостачання, а саме з 01.01.04 р. (момент підписання договору оренди) до 13.10.10 р. (момент від 'єднання від загальнобудинкової системи теплопостачання), ТОВ «Чарівний завиток»споживав 0,016 Гкал/год. теплової енергії (0,460 Гкал/год. - 0,444 Гкал/год.).
Таким чином, на ТОВ «Чарівний завиток»припадає не 9,4 % теплової енергії, спожитої житловим будинком, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10, а лише 3, 48 % ((0,016 Гкал/год * 100 %) / 0,460 Гкал/год ). Іншими словами, позивач споживав лише 37 % теплової енергії від того розміру, на який посилався відповідач, формуючи ціну наданих послуг, що вбачається з таких розрахунків: (3,48 % * 100 %) / 9,4 % = 37 %
Зважаючи на викладені факти, проведені розрахунки, позивач вважає, що відповідачем ДП «Еко»за рахунок ТОВ «Чарівний завиток»(потерпілого) були набуті за період з грудня 2006 р. по грудень 2010 р. (включно) без достатньої правової підстави грошові кошти, що складають 63 % (100 % - 37 %) розміру грошових коштів, що були перераховані позивачем відповідачу у вказаний вище період часу в якості оплати послуг по постачанню теплової енергії.
Як вбачається з відповідних фінансових документів, а саме платіжних доручень позивача та рахунків-фактур, за період з 01.12.06 р. по 01.05.10 р. позивачем відповідачу були сплачені грошові кошти в якості оплати послуг по постачанню теплової енергії, виходячи з таких розрахунків:
1) відповідно до платіжного доручення № 12 від 22.01.07 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 3 940,21 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 31.12.06 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 1 063,80 грн. (без ПДВ) та відповідно -1 276,56 грн. з ПДВ;
2) відповідно до платіжного доручення № 162 від 16.11.07 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 3 827,75 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 31.10.07 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 45,95 грн. (без ПДВ) та відповідно - 55,14 грн. з ПДВ;
3) відповідно до платіжного доручення № 178 від 25.12.07 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 5 254,13 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 30.11.07 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 1 587,94 грн. (без ПДВ) та відповідно - 1 905,53 грн. з ПДВ;
4) відповідно до платіжного доручення № 28 від 21.02.07 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 4 875,58 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 31.01.07 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 1 346,38 грн. (без ПДВ) та відповідно - 1 615,66 грн. з ПДВ;
5) відповідно до платіжного доручення № 43 від 22.03.07 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 5 967,36 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 28.02.07 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 1 671,41 грн. (без ПДВ) та відповідно - 2 005,69 грн. з ПДВ;
6) відповідно до платіжного доручення № 58 від 25.04.07 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 6 710,80 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 31.03.07 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 1 779, 83 грн. (без ПДВ) та відповідно - 2 135,80 грн. з ПДВ;
7) відповідно до платіжного доручення № 70 від 18.05.07 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 5 312,14 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 30.04.07 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 506,67 грн. (без ПДВ) та відповідно -608,00 грн. з ПДВ;
8) відповідно до платіжного доручення № 14 від 23.01.08 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 5 164,81 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 30.01.07 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 1 587,94 грн. (без ПДВ) та відповідно - 1 905,53 грн. з ПДВ;
9) відповідно до платіжного доручення № 29 від 25.02.08 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 6 315,24 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 31.01.08 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 2 163,50 грн. (без ПДВ) та відповідно -2 596,20 грн. з ПДВ;
10) відповідно до платіжного доручення № 42 від 26.03.08 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 6 582,09 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 29.02.08 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 1 592,54 грн. (без ПДВ) та відповідно - 1 911,05 грн. з ПДВ;
11) відповідно до платіжного доручення № 58 від 23.04.08 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 5 272,02 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 31.03.08 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 1 608,17 грн. (без ПДВ) та відповідно - 1 929,80 грн. з ПДВ;
12) відповідно до платіжного доручення № 76 від 29.05.08 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 6 435,64 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 30.04.08 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 620,49 грн. (без ПДВ) та відповідно - 744,59 грн. з ПДВ;
13) відповідно до платіжного доручення № 174 від 02.12.08 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 3 178,61 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 31.10.08 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 1,72 грн. (без ПДВ) та відповідно - 2,06 грн. з ПДВ;
14) відповідно до платіжного доручення № 188 від 30.12.08 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 4 222,20 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 30.11.08 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 1 392,81 грн. (без ПДВ) та відповідно -1 671, 37 грн. з ПДВ;
15) відповідно до платіжного доручення № 14 від 03.02.08 р. позивачем відповідачу в якості оплати комунальних послуг було сплачено 7 716,53 грн.; у свою чергу, згідно з рахунком-фактурою № 46/32 від 31.12.08 р. саме за опалення позивачем відповідачу було сплачено 3 309,39 грн. (без ПДВ) та відповідно - 3 971,27 грн. з ПДВ.
Враховуючи наведене, всього за вказаний період позивач перерахував відповідачу за опалення 24 334,25 грн.
Таким чином, розмір грошових коштів, набутих відповідачем за рахунок ТОВ «Чарівний завиток»без достатньої правової підстави становить 15 330,58 грн. ((24 334,25 грн. * 63 %) /100%).
За таких обставин ТОВ «Чарівний завиток»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Еко»про стягнення грошових коштів, набутих відповідачем без достатньої правової підстави, в розмірі 15 330,58 грн. у зв'язку з переплатою позивачем на підставі рахунків, виставлених відповідачем, вартості послуг по постачанню теплової енергії.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В ході розгляду справи № 37/420 судом було призначено судову експертизу в даній справі, оскільки позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що на ТОВ «Чарівний завиток»припадає не 9,4 % теплової енергії, спожитої житловим будинком, а тільки 3,48 %, тобто позивач споживав лише 37 % теплової енергії від того обсягу, на який посилався відповідач, формуючи ціну наданих послуг, у зв'язку з чим у позивача існує переплата за отримані послуги.
Згідно з висновком № 177 від 27.11.12 р., наданим Київським судовим експертно-консультаційним центром «Будівельник»Київського національного університету будівництва та архітектури, працівниками ДП «Еко»під час укладання договору про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про наданню орендарю комунальних послуг невірно була визначена площа приміщень, яка опалювалась приладами, приєднаними до внутрішньобудинкової системи опалення.
Таким чином, до реконструкції вузла обліку теплової енергії ДП «Еко»надавало послуги з опалення нежитлових приміщень ТОВ «Чарівний завиток»за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10, площею 176,1 кв.м., яка у відсотковому відношенні до загальної площі житлового будинку становить 3,8 %.
Враховуючи наведене, відповідачем було невірно нараховано платежі у виставлених рахунках та безпідставно отримано кошти від позивача за теплову енергію.
Згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
- повернення виконаного за недійсним право чином;
- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо оплати теплової енергії за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 11-10 від 01.01.04 р. виконав належним чином, однак відповідачем були невірно здійснені розрахунки за теплову енергію за грудень 2006 р. до грудня 2010 р. 2009 р.
Відповідач у відзиві на позов та письмових поясненнях пояснив суду, що між відповідачем та прямим постачальником теплової енергії ПАТ «Київенерго»в період з грудня 2006 р. по грудень 2010 р. діяв договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 520335 від 01.08.03 р., на підставі якого відповідач надавав теплову енергію позивачу. Відповідач фактично є житлово-експлуатаційною організацією, тобто посередником в ланці надання комунальних послуг (в т. ч. з теплопостачання) між прямим постачальником таких послуг (ПАТ «Київенерго») та прямими споживачами (позивачем).
01.01.04 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 16-20 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг (договір).
Згідно з п. 1.1. договору, відповідач користується приміщенням, загальною площею 433,60 кв.м. Також даним пунктом передбачено критерії розподілу і оплати спожитих послуг, а саме: «пропорційно кількості користувачів; за кількістю джерел електрообладнання. У разі відсутності лічильників з обліку спожитих послуг окремим споживачем або з інших поважних причин застосовується критерій -пропорційно займаній площі».
Згідно з п. 7. додатку № 1 до договору, оплата за теплову енергію в опаленні проводиться «згідно з наданим розрахунком з 15.10 по 15.04.».
Оскільки лічильник з обліку теплової енергії на опалення в займаному позивачем приміщенні був відсутній, відповідач проводив нарахування за послугу з теплопостачання на підставі даних (табуляграм) прямого постачальника (ПАТ «Київенерго») про щомісячний обсяг спожитої відповідачем теплової енергії. Такі дані формувались ПАТ «Київенерго»на основі довідки відповідача, в якій вказана інформація про житловий будинок в цілому (адреса, об'єм, опалювальна площа мешканців квартир та нежитлових приміщень). Опалювальна площа будинку № 36/10 по бул. Л. Українки становить 4630,4 кв.м., з них: 4196,8 кв.м. -опалювальна площа квартир та 433,60 кв.м. -опалювальна площа ТОВ «Чарівний завиток», що, за словами відповідача, у відсотковому співвідношенні складає 9,4 %.
За твердженням відповідача, розрахунок обсягу спожитої теплової енергії в опаленні здійснювався не відповідачем, а ПАТ «Київенерго»з урахуванням Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 359 від 31.10.06 р. Вищенаведену інформацію відповідач від позивача не приховував. Враховуючи умови договору позивач знав, що послуга з теплопостачання надається пропорційно опалювальній площі. Умовами договору також не передбачено, що розрахунок обсягу теплопостачання проводиться безпосередньо відповідачем. Про наявність договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.04.1999 р. № 521382 укладеного між ТОВ «Чарівний завиток»та АЕК «Київенерго»працівникам ДП «Еко»було невідомо.
Господарський суд м. Києва не приймає доводи відповідача, оскільки з пояснень сторін та третьої особи випливає, що розрахунки щодо розміру опалювальної площі позивача здійснювалися відповідачем і дані ним надавались третій особі для формування табуляграм. Доказів того, що відповідач вірно визначав розмір опалювальної площі позивача, господарському суду не надано. Натомість, висновок судової будівельної експертизи № 177 від 27.11.12 р. у справі 37/420, наданий Судовим експертно-консультаційним Центром «Будівельник»при Київському національному університеті будівництва і архітектури 27.11.12 р., підтверджує посилання позивача щодо невірного визначення відповідачем показників для розрахунку за спожиту теплову енергію позивачем.
Також суд зауважує, що відповідач розмір сплачених коштів, які підлягають поверненню, не спростував.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»про стягнення 15 330,58 грн. безпідставно набутих коштів, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток» щодо стягнення з Державного підприємства «Еко»безпідставно набутих коштів у розмірі 15 330.58 грн., що були сплачені з грудня 2006 р. до грудня 2010 р. за договором договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 11-10 від 01.01.04 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»до Державного підприємства «Еко»підлягають задоволенню повністю.
Позивач просить стягнути з Державного підприємства «Еко»3 500,00 грн. витрат, сплачених за послуги адвоката.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Пунктом 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
В даному випадку позивачем надано суду лише договір на надання правової допомоги від 31.10.11 р., яким визначено, що адвокат Титикало Р.С. зобов'язався надати ТОВ «Чарівний завиток»юридичні послуги, перелічені в пункті 2. цього договору. У п. 4. даного договору визначено гонорар за надання правової допомоги у розмірі 3 500,00 грн.
Слід відзначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Верховний Суд України в постанові від 01.10.2002 у справі № 30/63 чітко зазначив, що в контексті статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Оцінивши надані позивачем документи в їх сукупності, суд встановив, що за договором на надання правової допомоги від 31.10.11 р. адвокат Титикало Р.С. зобов'язався надавати позивачу юридичні послуги, визначені в п. 2. цього договору, а позивач зобов'язався сплатити йому гонорар у розмірі 3 500,00 грн., як це передбачено ст.33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол №6).
Однак, позивач не надав суду доказів у підтвердження оплати гонорару адвокату (платіжного доручення, ордеру тощо); довіреності на представництво інтересів ТОВ «Чарівний завиток»адвокатом Титикало Р.С.; копій документів на право займатися адвокатською діяльністю Титикало Р.С.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, не підлягає задоволенню вимога про відшкодування позивачу витрат на адвокатські послуги за рахунок відповідача, в порядку, передбаченому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в розмірі 3 500,00 грн.
Згідно зі ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На оплату послуг з проведення судової експертизи Товариством з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»витрачено 6 000,00 грн., що підтверджується квитанціями Ощадбанку № 272 від 10.10.12 р. на суму 3 000,00 грн. та № 68 від 25.09.12 р. на суму 3 000,00 грн., у зв'язку з чим відшкодуванню позивачу на підставі ст. 49 ГПК України підлягають 6 000,00 грн. витрат на проведення судової експертизи.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 625, 628, 629, 693, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 193, 275, 276 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Еко»(01042, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36-б, код ЄДРПОУ 32309722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарівний завиток»(01042, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36/10, код ЄДРПОУ 19482987) 15 330 (п'ятнадцять тисяч триста тридцять) грн. 58 коп. безпідставно набутих коштів, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на сплату державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату судової експертизи.
3. У задоволенні вимог щодо відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 21.12.2012 р.
Суддя Гавриловська І.О.