20 грудня 2012 року м. Київ К/9991/72241/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді Заїки М.М.,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради на постанову Кіровського районного суду м.Донецька від 11 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради про стягнення недосплаченої допомоги на оздоровлення,
встановила:
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради про стягнення недосплаченої допомоги на оздоровлення за 2003-2008 роки, що передбачені статтею 48 Закону України «Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Кіровського районного суду м.Донецька від 11.03.2010, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2011 позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними дії управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради щодо не донарахування ОСОБА_2 одноразової компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради нарахувати ОСОБА_2 та сплатити за рахунок державного бюджету недоплачену компенсацію на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008 роки в розмірі 8321 грн. 60 коп.
У касаційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради просить постанову Кіровського районного суду м.Донецька від 11.03.2010 та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2011 скасувати, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 інвалід 2 групи, в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Позивачу зазначена допомога виплачувалась у розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Спірні виплати є одноразовими, виплачуються щорічно, і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат.
Законами України про Державний бюджет на відповідний рік розмір мінімальної заробітної плати встановлювався з 01.07.2002 -165 грн., з 01.12.2003 -205 грн., з 01.09.2004 -237 грн., з 01.09.2005 -332 грн., з 01.10.2007 -460 грн.
Встановлений в 1996 році постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом багатьох років не змінювався і не відповідав розміру, встановленому законами України.
Зокрема, розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законами України, згідно з внесеними Верховною Радою України змінами до державного бюджету зростав кожен наступний рік. При цьому, вказані закони не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону України «Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та розмір мінімальної заробітної плати, встановлений відповідними законами України, а не постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суб'єкт владних повноважень повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на момент виплати допомоги.
Крім того, згідно статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Під час розгляду справи сторони на цьому не наполягали.
Отже, суди дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог за 2003-2005 роки.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із пунктом 37 статті 77 Закону України від 20.12.2005 «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Конституційний Суд України не визнавав неконституційним Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»зупинено частину четверту статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ".
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007, визнано неконституційним п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», щодо зупинень виплат щорічної допомоги на оздоровлення чорнобильцям.
Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.01.2000 № 1, чинним на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію, із зазначенням терміну останньої виплати допомоги.
Управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік виплачена 27.02.2007 року, тобто до ухвалення рішення Конституційного Суду України.
Таким чином дії відповідача є законними, оскільки на момент виплат діяла постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, суди дійшли помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог за 2007 рік.
Підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінена та визначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.01.2000 № 1, чинним на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію, із зазначенням терміну останньої виплати допомоги.
Управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік було виплачено позивачу 15.12.2008, тобто після ухвалення рішення Конституційного Суду України.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів підтверджує висновки судів першої та апеляційної інстанції, щодо правомірності винесеного судового рішення по виплаті за 2008 рік.
Згідно з положеннями статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення яке змінюється є помилковим лише в частині.
Тому ухвала Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2011 підлягає скасуванню, а постанова Кіровського районного суду м.Донецька від 11.03.2010 -зміні.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2011 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради про стягнення недосплаченої допомоги на оздоровлення - скасувати.
Постанову Кіровського районного суду м.Донецька від 11.03.2010 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради про стягнення недосплаченої допомоги на оздоровлення змінити, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради про стягнення недосплаченої допомоги на оздоровлення за 2003-2008 роки задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради щодо відмови у здійсненні перерахунку та доплати ОСОБА_2 недоотриманої щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2008 роки відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м. Донецьку ради виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 недоплачену щорічну одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2008 роки відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В решті позовних вимог відмовити».
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя М.М. Заїка
судді: О.П. Стародуб
І.В. Штульман