"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/38752/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головної державної інспекція на автомобільному транспорті про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі,
встановила:
У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Головної державної інспекція на автомобільному транспорті про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року, заяву ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права Головна державна інспекція на автомобільному транспорті, просить ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року скасувати та відмовити в задовольнити заяви про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року ОСОБА_2 поновлений на посаді заступника начальника територіального управління Головавтотрансінспекції в Житомирській області.
Постанова суду допущена до негайного виконання, проте фактично була виконана лише 09 грудня 2010 року.
В січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з заявою до Головної державної інспекція на автомобільному транспорті про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі
Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про:
1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць;
2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць;
3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;
5) уточнення списку виборців;
6) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання;
7) усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання;
8) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них; (Частину першу статті 256 доповнено пунктом 8 згідно із Законом N 3266-VI від 21.04.2011)
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства в частині затримання.
Порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено статтею 236 Кодексу законів про працю України. Ця норма передбачає обов'язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб'єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про правомірність задоволення заяви ОСОБА_2, оскільки дана заява ґрунтуються на положеннях статті 236 Кодексу законів про працю України та нормах статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. А тому, виходячи з середньомісячного заробітку позивача, в період що передував звільненню позивача, судами, відповідно до правил постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», з врахуванням змісту довідки про зарплату ОСОБА_2, визначено суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Головної державної інспекції на автомобільному транспорті задоволенню не підлягає, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року необхідно залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головної державної інспекція на автомобільному транспорті про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман