13 грудня 2012 року м. Київ К-31413/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.07.2007
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010
у справі № 2а-496/07 Вінницького окружного адміністративного суду
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 19.04.2007 №№ 0001551721/0, 0001561721/0.
Висновок судів вмотивований тим, що ДПІ неправомірно визначила позивачу податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки він перебуває на спрощеній системі оподаткування та звітності, а отже не є платником цього податку. Також суди зробили висновок про неправомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, встановлених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-ІІІ), з огляду на те, що нормами цього підпункту передбачається застосування штрафних (фінансових) санкцій у відсотковому розмірі від суми донарахованих податкових зобов'язань, у той час як оскаржуване податкове повідомлення-рішення не містить суми донарахування податкового зобов'язання за основним платежем.
У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.04.2007 за № 744/1721/НОМЕР_1, про порушення норм статей 1 та 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(Указ № 727/98), ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 № 13-92 (Декрет № 13-92), пункту 22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(Закону № 889-IV), а саме: позивач перевищив граничний обсяг виручки у 3-му кварталі 2005 року, у зв'язку з чим не мав права на перехід на спрощену систему оподаткування та звітності у 2006 році, на якій перебував з 01.04.2006 по 31.09.2006, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб на 8953,00 грн. Крім того, за висновками ДПІ, позивач порушив норми підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР) внаслідок неправильного визначення дати виникнення податкових зобов'язань.
За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.04.2007: № 0001551721/0 - про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 8953,10 грн. (основний платіж) та № 0001561721/0 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 6953,00 грн., встановлених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.
У судовому процесі встановлено, що з 01.01.2005 по 31.09.2005 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та звітності, з 01.10.2005 по 31.12.2005 -на загальній системі оподаткування, з 01.01.2006 по 31.03.2006 ним підприємницька діяльність не велась; з 01.04.2006 по 31.09.2006 позивач знову перебував на спрощеній системі оподаткування та звітності.
Статтею 1 Указу № 727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).
Як встановлено у судовому процесі, у 3 кварталі 2005 року позивач перевищив граничний розмір виручки, встановлений ст.1 Указу № 727/98.
Статтею 5 вказаного Указу передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Абзацом 1 статті 13 Декрету № 13-92 визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву (абзац 2 вказаної статті).
Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає не тільки обов'язок переходу у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, а й оподаткування суми такого перевищення за ставкою, передбаченою ст. 7 Закону № 889-IV. При цьому, такий платник податків позбавляється права на перехід на спрощену систему оподаткування та звітності протягом наступного року з огляду на невідповідність вимогам, встановленим ст. 1 Указу № 727/98.
Висновок судів про те, що перехід платника податків, який обрав спрощену систему оподаткування та звітності, у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування є єдиною передбаченою санкцією для такого платника не відповідає правильному застосуванню наведених норм, оскільки оподаткування за ставкою єдиного податку може мати місце при дотриманні норм Указу № 727/98, а у випадку недотримання вказаних норм, зокрема щодо перевищення граничного розміру виручки, передбачає оподаткування таких сум на загальних підставах, оскільки при цьому відпадають встановлені статтею 1 Указу № 727/98 юридичні підстави для пільгового режиму оподаткування.
Суди попередніх інстанцій, однак, не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, допустили помилку у застосуванні наведених норм матеріального права. внаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо результату розгляду спору.
При цьому, однак, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 19.04.2007 № 0001561721/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 6953,00 грн., які застосовані на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІ.
Відповідно до вказаного підпункту у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи те, що розмір штрафу залежить від суми заниження податкового зобов'язання, яке у даному випадку не було встановлено у процесі перевірки, а отже не було донараховано, у відповідача були відсутні правові підстави застосовувати штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість до позивача.
Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити частково, змінити ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2010 та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.07.2007.
Позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 19.04.2007 № 0001561721/0.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: М.І. Костенко
А.О. Рибченко