"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/879/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокурора Солом'янського району м. Києва Шулякової Віри Федорівни про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди,
встановила:
У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокурора Солом'янського району м. Києва Шулякової Віри Федорівни про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.06.2010 ОСОБА_2 звернувся до прокурора Донецької області Ударцова Ю.В з заявою про корупцію в суді. Зазначена заява прийнята прокуратурою м. Києва та 25.06.2010 за вих. № 05/1-5888-10 надіслана до прокуратури Солом'янського району м. Києва для організації перевірки доводів звернення, за наявності підстав вжиття заходів реагування згідно з вимогами Закону, яка отримана останньою 30.06.2010 та зареєстрована за вхідним № 1789.
Прокуратурою Солом'янського району м. Києва 13.07.2010 за вих. № 2441 надана відповідь позивачеві на його заяву від 14.06.2010 про неможливість втручання органів прокуратури в розгляд справ судом та роз'яснено право позивача на ознайомлення з матеріалами справи та вільний доступ до судових рішень.
Таким чином фактично позивачем не оскаржується факт надання йому відповіді, він не згоден з її змістом та датою її направлення йому.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян». Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Статтею 1 цього Закону визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із частиною 1 та частиною 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян»№ 393/96-ВР від 02.10.1996 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. Порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також прийому громадян, службових та інших осіб у Генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах встановлюється «Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України»затвердженою Наказом Генеральної Прокуратури України «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України»від 28 грудня 2005 року №9гн.
Відповідно до пункту 5.1 зазначеної Інструкції, звернення громадян, службових та інших осіб вирішуються протягом 30 днів від дня надходження в прокуратуру, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - не пізніше 15 днів, якщо інший строк не встановлено законодавством.
Пунктом 5.7 Інструкції, строк розгляду звернення обчислюється з наступного дня після реєстрації звернення в прокуратурі. Закінченням строку розгляду та вирішення звернень вважається дата направлення письмової відповіді.
Звернення громадян, запити, звернення народних депутатів України, депутатів місцевих рад вважаються вирішеними та знімаються з контролю, якщо поставлені в них питання перевірено, вжито необхідних заходів, дано вичерпні відповіді згідно з чинним законодавством і направлено письмову відповідь, що закріплено пунктом 6.1 вищезазначеної Інструкції.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокурора Солом'янського району м.Києва Шулякової Віри Федорівни про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман