04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" грудня 2012 р. Справа№ 5011-23/12592-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Коваленко В.С.
за участю представників:
від позивача - Полонський А.В., Бойко Ю.А.
від відповідача - Падошик Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» на рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2012 року (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амгруп»
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер»
про стягнення 37 561,27 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АМГРУП» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» 37 561,27 грн., у тому числі 29 631,54 грн. - основного боргу, 2 003,43 грн. - пені та 5 926,30 грн. - штрафу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.10.2012 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМГРУП» 27 631,54 грн. - основного боргу, 2 003,43 грн. - пені, 5 926,30 грн. - штраф та 1 609,50 грн. - витрати по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2012 року частково та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 926,30 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.12.2012 року.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Спіловер» без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 25.12.2012 року.
У судове засідання призначене на 25.12.2012 року з'явилися представники позивача та відповідача.
Відповідно до положень ст. 101 ГПК України У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача встановив наступне.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Правовідносини між ТОВ «АМгруп» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» (замовник) виникли на підставі укладеного 24.03.2011 року договору № 001801.
Предметом даного договору є те, що позивач зобов'язався від свого імені та за рахунок відповідача забезпечити організацію перевезення вантажів останнього, автомобільним, авіаційним, морським, залізничним видом транспорту як територією України так і за її межами, а також надати інші, пов'язані з цим послуги, а відповідач сплатити їх вартість.
Пунктом 4.1. сторони погодили, що експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що надаються замовником.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за заявками відповідача, на виконання умов договору № 001801 від 24.03.2011 року позивач організував виконання транспортно-експедиторських послуг за маршрутами: м. Івано-Франківськ (Україна) -Італія, м. Івано-Франківськ (Україна) - м. Бакау (Румунія), м. Івано-Франківськ (Україна) - м. Стамбул (Туреччина), вартість яких склала 31 631,54 грн.
Згідно пункту 6.1 договору № 001801 від 24.03.2011 року розмір та порядок оплати послуг позивача визначається в кожному випадку окремо за взаємною згодою сторін і вказується в заявці до договору.
Відповідно до пункту 6.5.3 договору № 001801 від 24.03.2011 року оплата за кожну транспортно-експедиційну послугу здійснюється Відповідачем на протязі п'яти банківських днів з дня отримання ним рахунку-фактури, акту здачі-приймання наданих послуг, податкової накладної, (CMR) шляхом банківського перерахунку коштів на рахунок Позивача.
Позивач 17.08.2012 року надіслав на адресу відповідача рахунки та акти виконаних робіт за договором № 001801 від 24.03.2011 року, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком № 7214 від 17.08.2012 року.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями також визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Аналіз положень договору №001801 свідчить про те, що за правовою природою це є договір про транспортне експедирування.
Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Надання транспортних послуг у період з грудня 2011 року та квітень 2012 року позивачем підтверджено актами здачі-прийняття робіт від 05.12.2011 року, від 30.03.2012 року та від 03.04.2012 року, підписані відповідачем без заперечень та зауважень та (CMR).
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено надання транспортних послуг у період з грудня 2011 року та квітень 2012 року, а відповідачем не виконано зобов'язань щодо повної оплати наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 27 631,54 грн. заборгованості.
Оскільки, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач просив стягнути з останнього 2 003, 43 грн. - пені та 5 926, 30 грн. - штрафу.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Так, п. 7.6 договору № 001801 від 24.03.2011 року сторони погодили, що відповідач несе відповідальність за кожну добу прострочення в оплаті рахунків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату такого прострочення, а в разі, якщо прострочення триває більше десяти банківських днів, додатково стягується штраф в розмірі 20 % суми заборгованості.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З урахуванням того, що положеннями чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 2 003,43 грн. - пені та 5 926,30 грн. - штрафу.
Враховуючи вищенаведене, необґрунтованим є посилання апелянта на те, що одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені суперечить вимогам частини 1 статті 61 Конституції України оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Наведеної вище правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду постанови Вищого господарського суду України (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 у справі №06/5026/1052/2011).
За таких обставин, оскільки посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства не знайшло свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги та спростовується матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2012 року у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 30.10.2012 року - без змін.
Матеріали справи № 5011-23/12592-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.