Справа № 2а/1770/3539/2012
09 листопада 2012 року 14год. 20хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представник Янок Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4
до Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області ДПС України
про скасування податкових повідомлень-рішень
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 пред'явив адміністративний позов до Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби України в якому просив визнати протиправним та скасувати Наказу №291 від 24.07.2012 року про проведення позапланової перевірки, а також визнати протиправними та скасувати Податкові повідомлення-рішення:
№1000102240 про нарахування пені у ЗЕД в сумі 2084,29 грн., №1000112240 про нарахування штрафу у ЗЕД в сумі 5625789,06 грн., №7176241740 про нарахування штрафу по ПДВ в сумі 705,51 грн., №7176251740 про нарахування штрафу по податку з фізичних осіб в сумі 3833,88 грн., №7176271740 про нарахування податку з фізичних осіб та штрафних санкцій в сумі 664724,74 грн., №7176281740 про нарахування ПДВ та штрафних санкцій в сумі 1163689,75 грн., №0000082343 про штрафних санкцій за порушення ведення РРО в сумі 1 грн., №0000092343 про донарахування за порушення податкового законодавства в сумі 3675,32 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним:
Перевірка проведена на підставі Наказу №291 від 24.07.2012 року, який суперечить ст.78.1 Податкового кодексу України. Так, зазначає позивач, вказано в Наказі підстава для проведення перевірки є вимоги п.78.1.1 Податкового кодексу України, однак жодних інших платників податків не перевірялось, а податкова інформації яка визначена ст.78.1 Податкового кодексу України податковим органом не використовувалось. Відтак, підстави для видачі наказу про проведення позапланової перевірки, які визначені ст.78.1 Податкового кодексу України, відсутні.
Щодо порушень податкового законодавства позивач зазначає, що всі податки донараховані ніби то проведення експортних операцій по продажу грецьких горіхів та інших товарів громадянам Білорусії. Разом з тим, зазначає позивач, з громадянами Білорусії проводились господарські операції виключно в межах договорів комісії, жодних поставок продукції для цих громадян не здійснювалось, жодних коштів від цих громадян за продукцію він не отримував. Відповідно і висновки акту перевірки про отримання доходів є безпідставними. Також позивач вважає необґрунтованим донарахування ПДВ по експортним операціям не підтверджених митними деклараціями, оскільки таких операцій він не здійснював. Також позивач вважає необґрунтованим застосування штрафу в сфері ЗЕД, оскільки як вказувалось вище жодних з перерахованих в акті операцій не здійснювалось. З цих же підстав, на думку позивача, безпідставним є застосування штрафної санкції за порушення ведення РРО. Позивач також зазначає, про безпідставність застосування штрафної санкції в сфері ЗЕД, оскільки всі розрахунки проведені належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав наведених в запереченнях, поданих письмово. При цьому відповідач зазначає, що мав підстави для видачі наказу про проведення позапланової перевірки, оскільки отримав податкову інформацію про порушення податкового законодавства від митних органів Республіки Білорусь. Також відповідач зазначає, що проведення господарських операцій по експорту горіхів та іншої продукції підтверджено договорами між громадянами Республіки Білорусь та позивачем, рахунками-фактурами, квитанціями про оплату за товар та поясненнями громадян Республіки Білорусь, які надані митним органом Республіки Білорусь. На підставі наведених пояснень відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.
24.07.2012 року відповідачем видано Наказ №291 про проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_4 Як вказано в наказі він виданий відповідно до вимог ст.78.1.1 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням податкової інформації про порушення податкового законодавства ФОП ОСОБА_4
Згідно п.78.1.1 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Податковим органом надано для позивача запит про надання пояснень з приводу порушень податкового законодавства при проведенні зовнішньоекономічних операції в четвертому кварталі 2011 року по перший квартал 2012 року. На вказаний запит надано відповідь про відсутність операцій в вказаний період, однак відповідь надана з порушенням десятиденного строку.
При цьому суд відзначає на необхідність дотримання вимог Податкового кодексу України при видачі наказу на проведення позапланової перевірки, зокрема п.78.1.1 Податкового кодексу України встановлює, що підставою для призначення позапланової перевірки є зокрема отримання податкової інформації, згідно якої виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.
Як вказує відповідач інформацію про можливі порушення податкового законодавства надійшла до нього від ВПМ Сарненської МДПІ, яка в свою чергу отримала інформацію від ДПС в Рівненській області. ДПС в Рівненській області отримало цю інформацію від Рівненської митниці ДМС України, яка в свою чергу отримала цю інформацію від митних органів Республіки Білорусь. Відповідно для митних органів Республіки Білорусь надані копії документів громадянами Білорусії.
Отримання податкової інформації від підрозділів податкової служби та митних органів України передбачено ст.72.1.5 Податкового кодексу України, однак в даній нормі вказано, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю. Способи здійснення податкового контролю визначені ст.62 Податкового кодексу України, де зокрема вказано, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (способи визначені ст.72 ПК України); перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до вказаного, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби могла бути використана інформація, яка надійшла від підрозділів податкової служби та митних органів при здійсненні цими органами перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового кодексу України. Натомість відповідачем не надано жодних відомостей про проведення чи відділом податкової міліції чи митним органом перевірок або звірок. Таким чином, для призначення позапланової перевірки податковим органом використано інформацію від відділу податкової міліції та від митного органу, яка отримана ними не за результатами податкового контролю.
Згідно п.14.1.171 Податкового кодексу України податкова інформація використовується у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію". Статтею 16 Законом України "Про інформацію" встановлено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі
поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Відповідно до вказаних норм, інформація отримана в спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України, не є податковою інформацією.
Таким чином Наказ №291 від 24.07.2012 року виданий відповідачем без наявності підстав, які визначені п.78.1.1 Податкового кодексу України, оскільки відомості отримані від підрозділу податкового органу чи від митних органів без здійснення заходів податкового контролю, не є податковою інформацією.
При донарахуванні прибуткового податку з громадян, податковим органом використано, як вказано вище інформацію від ВПМ Сарненської МДПІ №98/07-30 від 18.06.2012 року (п.2.2.1 сторінка 9 Акту №117/17/НОМЕР_1 від 09.08.2012 року). Така інформація, як вказано вище отримана цим відділом не за результатами податкового контролю, а тому не є податковою інформацією.
Згідно ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Даною нормою не передбачено зокрема, що ксерокопії документів можуть бути підставою для висновків про порушення податкового законодавства. Також не передбачено, що інша інформація, яка не є податковою інформацією може бути підставою висновків про порушення податкового законодавства.
Судом досліджено, що податковий орган при перевірці ФОП ОСОБА_4 не виявив в його документах підтвердження здійснення операцій, про які надійшли матеріали від ВПМ Сарненської МДПІ.
При цьому суд відмічає, що позивач заперечує факт складання первинних документів, таких як рахунки-фактури чи квитанції про отримання готівкових коштів. Суд не може перевірити такі пояснення, оскільки оригінали цих документів не були в наявності ні під час перевірки ні під час судового розгляду справи. Як вказав представник відповідача, останнім при перевірці оригінали документів не вивчались.
Згідно ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Згідно ст.79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Таким чином, суд не має права приймати до уваги як письмові докази ксерокопії документів без звіряння їх з оригіналами документів. Оригінали первинних документів не надано відповідачем при судовому розгляді справи, водночас зазначено що оригінали відсутні в податкових та митних органах, оскільки з Білоруської митниці надійшли лише копії документів.
При дослідженні ксерокопій зокрема зокрема значної частини квитанцій про отриманні готівкових коштів за товар, судом було встановлено відсутність такого реквізиту як підпис особи, що виписала квитанцію. Баз підпису особи, навіть оригінал документу не відповідає вимогам, які встановлюються для первинних документів ЗУ «Про бухгалтерський облік».
Крім того, судом досліджено, що згідно умов договорі поставки продукції, ксерокопії яких надані податковим органом, товар ФОП ОСОБА_4 зобов'язания був поставити в міста Білорусії з обов'язковим митним оформленням на території України. При цьому податковий орган не надав жодної вантажно-митної декларації про оформлення ФОП ОСОБА_4 перетину кордону України вказаного в договорах товару. З цього приводу суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази виконання наданих податковим органом договорів та фактичного продажу та переміщення товару таких обсягах..
Податковим органом, при визначенні оподаткованого доходу, також виявлено заниження чистого оподаткованого доходу за ІІІ-ІV кв. 2010 рік на 204484 грн. (сторінка 21 Акту №117/17/НОМЕР_1 від 09.08.2012 року) в результаті чого донараховано прибутковий податок з громадян в сумі 30672,60 грн. На вказаний висновок позивачем в судовому засіданні надано докази того, що у вказаний період він дійсно не включив суму доходів, та пояснив що в цей же період він не здійсни включення і витрат на більшу суму (копії первинних документів надано в судове засідання). При цьому всі первинні документи (в тому числі і ті що підтверджують невключені витрати) надавались для перевірки. Суд при розгляді даного питання враховує, що згідно п.1.12 Акту №117/17/НОМЕР_1 від 09.08.2012 року при перевірці використано первинні документи по отриманих валових доходах та понесених валових витратах за відповідний період. Жодних реєстрів первинних документів податковий орган не складав. Зауважень про ненадання певних документів немає. При цьому перевірка вказаних документів проводилась вибірковим методом. Однак згідно п.177.2 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Визначити таку різницю без суцільної перевірки як доходів так і витрат неможливо. Відповідач не спростував як наявність первинних документів про витрати позивача при проведенні перевірки так і підстав неврахування таких документів при визначенні оподаткованого доходу.
Також суд звертає увагу, що згідно даних акту перевірки (п.2.11 Акту №117/17/НОМЕР_1 від 09.08.2012 року) період господарської діяльності з 01.01.2009 року по 28.02.2011 року було охоплено при проведенні попередньої перевірки, про що складено акт від 07.04.2011 року. При вказаній перевірці жодних порушень оподаткування доходу не виявлено. До того ж, податковий орган не вказав про наявність законних підстав для здійснення перевірки в тому ж періоді, що проводилась раніше.
При донарахуванні податку на додану вартість податковий орган врахував обсяги продажу товару для громадян Республіки Білорусь (сторінка 27 Акту №117/17/НОМЕР_1 від 09.08.2012 року) та визначив оподаткований дохід в розмірі 4642403,45 грн. При визначенні розміру оподаткованого доходу податковий орган керувався даними отриманими від ВПМ Сарненської МДПІ, які як вказано вище не являється податковою інформацією як це визначено в Податковому Кодексі України, а тому не можуть бути використані для висновків при проведенні перевірки відповідно до ст.83 Податкового кодексу України. Також, судом враховано вимоги ст.79 КАС України щодо необхідності надання оригіналів документів, тому суд неможе враховувати копії документів для встановлення фактів реалізації товару та відповідно наявності оподаткованого доходу для сплати податку на додану вартість.
При визначенні обов'язку придбання торгового патенту податковий орган використав вимоги п.267.1.1 ПК України (сторінка 42 Акту №117/17/НОМЕР_1 від 09.08.2012 року), яким встановлено, що платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
В акті перевірки вказано, що патентуванню підлягала торгівельна діяльність за готівку, однак такий вид діяльності в п.267.1.1. ПК України відсутній. Крім того, суд бере до уваги вищевказані висновки про відсутність доказів продажу товарів за готівку.
При визначенні порушення Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» податковий орган встановив, що з ФОП ОСОБА_4 здійснювались розрахунки через касу, минаючи уповноважений банк. Суд не може погодитись з висновком податкового органу перш, за все через те, що такий виновок не підтверджується належними доказами (обґрунтування суду наведені вище). Крім того, суд знову звертає увагу, що переважна кількість ксерокопій квитанцій наданих податковим органом не містить підпису особи, що видала цю квитанцію, а тому навіть оригінал такого документу не може бути доказом у справі.
Відповідно і висновки податкового органу про необхідність застосування РРО не підтверджені належними доказами.
Щодо порушень вимог законодавства в сфері ЗЕД, зокрема строків повернення валютної виручки визначені ст.1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» суд враховує, що висновки акту не підтверджуються первинним документам. Натомість позивачем надано пояснення про проведення відсутність заборгованостей по поставленій продукції за кордон. Розрахунки з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ИП «КРина» проведені в повній мірі. В судовому засіданні відповідач не надав суду належних та допустимих доказів наявності простроченої оплати поставленої за кордон продукції так саме як і факту поставки за кордон такої продукції, що могло бути підтверджено лише наявністю вантажно митних декларацій з відмітками митниці про реальне переміщення через митний кордон товару.
Крім того суд зауважує, що відповідач не надав суду вироків суду в кримінальних справах, постанов в справі про порушщення митних правил, які набрали в законної сили, якими було б встановлено факт переміщення через Державний кордон України товару позивача в обсягах зазначених в актів перевірки податкового органу.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.
Матеріали справи свідчать, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вказаним критеріям правомірності.
Враховуючи сукупність наведених обставин, наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення №№1000102240 про нарахування пені у ЗЕД; №1000112240 про нарахування штрафу у ЗЕД; №7176241740 про нарахування штрафу по ПДВ; №7176251740 про нарахування штрафу по податку з фізичних осіб; №7176271740 про нарахування податку з фізичних осіб та штрафних санкцій; №7176281740 про нарахування ПДВ та штрафних санкцій; №0000082343 про штрафних санкцій за порушення ведення РРО; №0000092343 про донарахування за порушення податкового законодавства є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по справі у вигляді судового збору згідно з ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області ДПС України№291 від 24.07.2012 року про проведення позапланової перевірки.
Визнати протиправними та скасувати Податкові повідомлення-рішення: №1000102240 про нарахування пені у ЗЕД в сумі 2084,29 грн.; №1000112240 про нарахування штрафу у ЗЕД в сумі 5625789,06 грн.; №7176241740 про нарахування штрафу по ПДВ в сумі 705,51 грн.; №7176251740 про нарахування штрафу по податку з фізичних осіб в сумі 3833,88 грн. №7176271740 про нарахування податку з фізичних осіб та штрафних санкцій в сумі 664724,74 грн.; №7176281740 про нарахування ПДВ та штрафних санкцій в сумі 1163689,75 грн. №0000082343 про штрафних санкцій за порушення ведення РРО в сумі 1 грн.; №0000092343 про донарахування за порушення податкового законодавства в сумі 3675,32 грн.
Присудити на користь позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146 грн
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Махаринець Д. Є.