10 грудня 2012 року Справа № 2а/0370/3880/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,
за участю представника позивача Собковського С.М.
представників відповідача Березної Т.О., Мельника С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектра» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
22 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техелектра» (далі -ТзОВ «Техелектра») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі -Луцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001442201 та №0001452201 від 11.09.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Техелектра» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Оратанія-Буд», ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ПП «Західбудсервіс», ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. На підставі акту №3988/22-5/32144645 від 23.08.2012 року Луцькою ОДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення від 11.09.2012 року №0001442201, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 24375,00 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 1,00грн., всього 24376,00 грн. за порушення п.3.1, ст. 3, п. 5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та п.134.1.1, п. 134.1, ст 134, п. 135.1.,
п. 135.2 , ст. 135 Податкового кодексу України; в також податкове повідомлення - рішення №0001452201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20900,00 грн. та штрафні (фінансові санкції) на суму 1249,00 грн., всього 22149,75 грн. за порушення ч.1 ст.203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 628, ст. 638, ст. 664 Цивільного кодексу України, ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, розд.5, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.
Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочинів, укладених з названими контрагентами, оскільки вони були зроблені на підставі актів за результатами перевірок контрагентів позивача, зроблених іншими податковими органами, при цьому реальність здійснення господарських операцій по даних правочинах підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які надавались під час проведення перевірки, а також сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання.
Вважає, що вищевказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Представник позивача Собковський С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, додатково суду пояснив, що придбані в ТОВ «Оратанія-Буд», ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» товари їхнім товариством були в подальшому реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності, в підтвердження надав суду копії відповідних договорів купівлі-продажу та первинних бухгалтерських документів, а також в підтвердження отриманих послуг у ПП «Західбудсервіс» та ПП «Воллі» надав суду копії договору оренди приміщення, акти здачі-приймання робіт та локальних кошторисів по реконструкції системи освітлення в даному орендованому приміщенні. Крім того, зазначив що товарно-транспортні накладні або подорожні листи, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару від постачальників до позивача та акти прийому-передачі товарів не виписувались в зв'язку з відсутністю потреби, оскільки в більшості випадків договори поставки товарів не укладались через малогабаритність придбаного товару, який міг поміститись в мішок, перевезення здійснювались поштою або через знайомих осіб. В зв'язку з наведеним просить позов задовольнити, визнавши протиправними і скасувавши оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Представники відповідача в судовому засіданні та в письмових запереченнях позов не визнали. Суду пояснили, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено заниження податку на прибуток за І-ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 24375,00 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за звітні періоди з лютого по вересень 2011 року на загальну суму 20900,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Оратанія-Буд», ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ПП «Західбудсервіс», ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі».
Пояснили, що на адресу Луцької ОДПІ надійшли акти перевірок контрагентів - постачальників, проведених іншими податковими органами, якими зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків, здійснені з метою надання податкової вигоди третім особам, а також що договори, укладені з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями визнано такими, що мають ознаки нікчемності, директор ТзОВ «Комлектспецтрейдмаркет» Путилін В.О. та директор ТзОВ «Оратанія-Буд» Прядкін В.Ф. за адресою прописки не проживають, проведеними почеркознавчими експертизами підписів на документах встановлено, що виконані вони не даними громадянами, а іншими особами. З врахуванням цього вважають, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просять суд в позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до оглянутих судом виписки з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ №890643, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) серії АА №473935/1512 позивач ТзОВ «Техелектра» є юридичною особою, яка зареєстрована 25.09.2002 року за юридичною адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 76А. Видами діяльності за КВЕД визначено: оптова торгівля іншими машинами та устаткуваннями, будівництво будівель, інші роботи з завершення будівництва, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна торгівля, інші види оптової торгівлі. Товариство є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №02817132 від 20.06.2003 року.
Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 15.08.2012 року №001400, виданого Луцькою ОДПІ та наказу №1223 від 15.08.2012 року працівниками даного податкового органу з 15.08.2012 року по 21.08.2012 року проведена перевірка ТзОВ «Техелектра» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Оратанія-Буд», ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ПП «Західбудсервіс», ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт №3988/22-5/32144645 від 23.08.2012 року. Перевіркою встановлені порушення частини 1 статті 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, договори купівлі-продажу позивача з вищеназваними контрагентами мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону; пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) та статті 185, пункту 186.1 статті 186 пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - товариством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 20900,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року - 1257,00 грн., березень 2011 року 2151,00 грн., квітень 2011 року - 3378,00 грн., травень 2011 року - 5822,00 грн., червень 2011 року - 3297,00 грн., липень 2011 року - 2448,00 грн., серпень 2011 року - 1618,00 грн., вересень 2011 року - 929,00 грн.; а також пункту 3.1 статті 3 пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 221.05.1997 року (далі - Закон №283/97-ВР) та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України - ТзОВ «Техелектра» занижено податок на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 24375,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 року - 4260,00 грн., ІІ квартал 2011 року - 14372,00 грн. та за ІІІ квартал 2011 року - 5743,00 грн.
На підставі вищезгаданого акту перевірки Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0001442201 від 11.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 24376,00 грн., з них: 24375,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, а також №0001452201 від 11.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22149,75 грн., з них: 20900,00 грн. - за основним платежем, 1249,75 грн. - штрафна(фінансові) санкції.
На вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем була подана скарга до Державної податкової служби у Волинській області, однак, рішенням про результати розгляду первинної скарги №4221/10/10-206 від 09.10.2012 року податкові повідомлення-рішення залишено, без змін, а скаргу без задоволення. ТзОВ «Техелектра» було подано повторну скаргу у Державну податкову службу України, рішенням про резульаьти розгляду повторної скарги №2151/0/61-12/10-2115 від 12.11.2012 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ та рішення ДПС у Волинській області залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що не заслуговує на увагу суду висновок відповідача про порушення позивачем частини 1 статті 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, далі - ЦК України, пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР та статті 185, пункту 186.1 статті 186 пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, пункту 3.1 статті 3 пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Закону №283/97-ВР та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України та спростовується наступним.
Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 року регулювалися Законом №168/97-ВР, який втратив чинність з набранням чинності ПК України. Суд вважає безпідставними посилання податкового органу на порушення позивачем норм даного закону, оскільки правовідносини між ТзОВ «Техелектра» та контрагентами - продавцями і надавачами послуг, по яких проводилась перевірка виникли після 01.01.2011 року.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування з податку на прибуток є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Норми пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.
При цьому щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на прибуток підприємств слід зазначити наступне.
Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року регулювались Законом № 283/97-ВР, а з 01.04.2011 року - ПК України.
Відповідно до Закону № 283/97-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 283/97-ВР валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону "№ 283/97-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 135.1. статті 135 цього ж кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Пункт 135.2. статті 135 вказує, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Висновок Луцької ОДПІ про нікчемність правочинів, укладених між ТзОВ «Техелектра» та ТОВ «Оратанія-Буд», ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» базується на висновках інших податкових органів, зроблених за результатами проведених перевірок даних контрагентів, зокрема: ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» - акти Бориспільської ОДПІ №780/23-2/35023063 від 23.11.2011 року, №278/23-2/35023063 від 07.04.2011 року № 519/23-2/35023063 від 19.07.2011 року; ТОВ «Оратанія-Буд» - акти Бориспільської ОДПІ № 781/23-2/33967917 від 23.11.2011 року, №518//23-2/33967917 від 19.07.2011 року; ЗАТ «НВП Укрзахіденерго» - акт ДПІ у Сихівському районі міста Львова №936/23-408/34558872 від 17.05.2011 року, яким встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, в зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, вони не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, а тому у всіх випадках встановлено відсутність як бази оподаткування, так і його об'єкту; ТОВ «Крафт ЛВ» - акт ДПІ у Франківському районі міста Львова №1163/23-237399009 від 13.07.2011 року, яким встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), ПП «Воллі» - акт ДПІ у Франківському районі міста Львова №1260/23-4/34029609 від 20.07.2011 року, яким встановлено відсутність складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, трудових ресурсів. Тобто, податкові органи дійшли висновку про нікчемність правочинів укладених між згаданими товариства.
У зв'язку з цим, перевіркою позивача зроблено висновок про те, усі операції ТОВ «Оратанія-Буд», ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини вищеназваний висновок про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Оратанія-Буд», ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», ПП «Західбудсервіс» договорів вважає неправомірним та спростовується наступним.
Щодо правовідносин позивача з ПП «Західбудсервіс» суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач згідно договору оренди нежитлових приміщень №0301/1 від 03.01.2001 року, укладеного між ПрАТ СП «Теріхем-Луцьк» та ТзОВ «Техелектра», орендує частину приміщення, що знаходиться за адресою місто Луцьк, вул. Рівненська, 76а, яке являє собою частину приміщення інженерно-побутового комплексу та використовується позивачем в якості складського приміщення. Пунктом 6.1 умов даного договору визначено, що позивач може здійснювати за власний рахунок поточний ремонт об'єкта, що орендується, а також може здійснити за власний рахунок ремонт електричних систем, та систем освітлення, згідно погоджених кошторисів.
З матеріалів справи слідує, що між ТзОВ «Техелектра» (замовник) та ПП «Західбудсервіс» (виконавець) укладено договір №1103-1Л від 09.03.2011 року, предметом якого є надання послуг електромонтажних робіт згідно заявки замовника, замовник зобов'язується прийняти виконані роботи згідно акту виконаних робіт. Даний договір діє до повного розрахунку між сторонами.
Факт виконання умов даного договору підтверджується дослідженими судом актами надання послуг (виконання робіт) №ПСВВ-00221 від 07.04.2011 року, №ПСВВ-00106 від 09.03.2011 року, податковими накладними №0000305 від 07.04.2011 року на суму 11349,36 грн., в тому числі ПДВ - 1891,56 грн., №0000063 від 09.03.2012 року на суму 12906,18 грн., в тому числі ПДВ - 2151,03 грн., рахунком №РАХН-00009 від 09.03.2011 року, специфікаціями до договору. Крім того, суд вказує, що факт оплати поставки за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями №2777 від 10.03.2011 року на суму 12906,18 грн., в тому числі ПДВ - 2151,03 грн., та №2819 від 11.04.2011 року на суму 11349,36 грн., в тому числі ПДВ - 1891,56 грн. Крім того, з оглянутого в судовому засіданні локального кошторису №2-1-1 від 03.03.2011 року вбачається, що вартість робіт по реконструкції системи освітлення складських приміщень за адресою місто Луцьк, вулиця Рівненська, 76а складає 23255 грн.
Щодо правовідносин позивача з ПП «Воллі» суд зазначає наступне.
Суд встановив, що між ТзОВ «Техелектра» (замовник) та ПП «Воллі» (виконавець) укладено договір надання послуг №76/05 від 19.05.2011 року, предметом якого є надання послуг електромонтажних робіт.
Факт виконання умов даного договору підтверджується актом здачі прийняття-робіт (надання послуг) №ОУ-0000141 від 27.05.2011 року, рахунком-фактурою №СФ-5-27001 від 27.05.2011 року на суму 15023,48, в тому числі ПДВ - 2506,91 грн. податковою накладною №102 від 27.05.2011 року та платіжними дорученням №2887 від 30.05.2011 року на цю ж суму, а також з локального кошторису №2-1-1 від 17.05.2011 року вбачається, що вартість робіт по реконструкції системи освітлення складських приміщень за адресою місто Луцьк, вулиця Рівненська, 76а складає 15023 грн.
Крім того, в підтвердження реальності здійснення даних господарських операцій представником позивача надано договір оренди нежитлового приміщення №0301/1 від 03.01.2011 року, згідно умов якого ТзОВ «Техелектра» бере в тимчасове платне користування приміщення, що знаходиться за адресою місто Луцьк, вул. Рівненська, 76а, яке являє собою частину приміщення інженерно-побутового комплексу та використовується позивачем в якості складського приміщення, а також акт здачі-приймання даного приміщення в оренду від 03.01.2011 року та локальні кошториси №2-1-1 від 17.05.2011 року та №2-1-1 від 03.03.2011 року.
Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Техелектра» (покупець) та ТзОВ «Комплектспецтрейдмарк» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №0406/01 від 06.04.2011 року, згідно умов якого продавець передає покупцю товар у відповідності до його замовлення, покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору у безготівковій формі шляхом перерахування безготівкових коштів з рахунку покупця та рахунок продавця на підставі рахунка-фактури, виданого продавцем.
На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано рахунки-фактури №09/0608 від 06.09.2011 року на суму 5574,97 грн., в тому числі ПДВ - 929,16 грн., №08/0303 від 03.08.2011 року на суму 9705,18 грн., в тому числі ПДВ - 1617,53 грн., №07/1402 від 14.07.2011 року на суму 7414,58 грн., в тому числі ПДВ - 1235,76 грн., №06/2904 від 29.06.2011 року на суму 6484,24 грн., в тому числі ПДВ - 1080,71 грн., №06/0301 від 03.06.2011 року на суму 6147,47 грн., в тому числі ПДВ - 1024,58 грн. №05/17/02 від 17.05.2011 року на суму 7548,00 грн. в тому числі ПДВ - 1258,00 грн., №04/06/01 від 06.04.2011 року на суму 8917,46 грн., в тому числі ПДВ - 1486,24 грн., видаткові накладні №РН-0000240 від 06.04.2011 року, №РН-0000362 від 17.05.2011 року, №№РН від 03.06.2011 року, №№РН-0000502 від 29.06.2011 року, №№РН-0000561 від 14.07.2011 року, №РН-0000725 від 06.09.2011 року, №РН-0000642 від 03.08.2011 року податкові накладні №26 від 06.04.2011 року, №59 від 17.05.2011 року, №20 від 03.06.2011 року, №105 від 29.06.2011 року, №62 від 14.07.2011 року, №23 від 03.08.2011 року, №20 від 06.09.2011 року, а також платіжні доручення №2842 від 04.05.2011 року, №2864 від 17.05.2011 року, №2906 від 14.06.2011 року, №2933 від 30.06.2011 року, №2979 від 29.07.2011 року, №3014 від 22.08.2011 року, №3034 від 13.09.2011 року, №3047 від 23.09.2011 року.
Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Оратанія-Буд» суд зазначає наступне.
Судом встановлено, між ТзОВ «Техелектра» (покупець) та ТзОВ «Оратанія-Буд» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №2305/2від 23.05.2011 року, згідно умов якого продавець передає покупцю товар у відповідності до його замовлення, покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору у безготівковій формі шляхом перерахування безготівкових коштів з рахунку покупця та рахунок продавця на підставі рахунка-фактури, виданого продавцем.
Факт виконання умов даного договору підтверджується наданими позивачем рахунком-фактурою №04/07/05 від 04.07.2011 року на суму 7270,90 грн., в тому числі ПДВ - 1211,82 грн., видатковими накладними №РН-0000113 від 04.07.2011 року на суму7270,90 грн, в тому числі ПДВ - 1211,82 грн., №РН-0000101 від 20.06.2011 року на суму 7152,78 грн., в тому числі ПДВ - 1192,13 грн., №РН-0000081 від 23.05.2011 року на суму 4569,47 гр., в тому числі ПДВ - 761,58 грн., податковими накладними №7 від 04.07.2011 року, №26 від 20.06.2011 року, №30 від 23.05.2011 року, а також платіжними дорученнями №2885 від 30.05.2011 року, №2923 від 25.06.2011 року, №2958 від 14.07.2011 року.
Щодо правовідносин позивача з ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Техелектра» (покупець) та ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» укладено договір купівлі-продажу №225006 від 25.02.2011 року, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплати його на умовах даного договору шляхом 100% попередньої оплати у гривнях на поточний рахунок продавця згідно замовлення.
В підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткову накладну №РН-2-25006 від 25.02.2011 року, податкову накладну №22500004 від 25.02.2011 року, платіжне доручення №2756 від 23.02.2011 року на суму 7542,00 грн., в тому числі ПДВ - 1257,00 грн.
Щодо взаємовідносин з ТзОВ «Крафт ЛВ» суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що по операціях з придбання товару позивачем у ТзОВ «Крафт ЛВ» придбавались атовимикачі, вилки, ізострічки, кондактори, котушки, лампи, муфти, проводи, пускачі магнітні, розетки, скоби, стартери, щит роздільний на загальну суму 7789,28 грн., в тому числі ПДВ 1298,21 грн. Реальність даної господарської операції позивач підтверджує видатковою накладною №РН-0000444 від 05.05.2011 року, рахунком-фактурою №СФ-5-05006 від 05.05.2011 року, податковою накладною №57 від 05.05.2011 року та платіжним дорученням №2876 від 20.05.2011 року.
Позивачем на підставі вищеназваних податкових накладних та накладних в податкових деклараціях було включено до податкового кредиту суми ПДВ та податку на прибуток.
Крім того, придбаний у ТОВ «Оратанія-Буд», ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», ТОВ «Крафт ЛВ» товар в подальшому був реалізований ТзОВ «Техелектра» контрагентам-покупцям. Вказана обставина підтверджується наданими представником позивача та приєднаними до матеріалів справи договорами купівлі-продажу, належним чином оформленими видатковими накладними та довіреностями на отримання товару. Зокрема, видатковими накладними №70 від 06.04.2011 року, №74 від 15.04.2011 року, №77 від 19.04.2011 року, №85 від 28.04.2011 року, №84 від 27.04.2011 року, №87 від 29.04.2011 року, № 86 від 29.04.2011 року (товар, придбаний у ТзОВ «Косплектспецтреймарк»); №102 від 19.05.2011 року, №89 від 05.05.2011 року, №90 від 11.05.2011 року, №93 від 13.05.2011 року, №99 від 17.05.2011 року, №100 від 18.05.2011 року, №101 від 18.05.2011 року, №106 від 23.05.2011 року, №103 від 23.05.2011 року, №1110 від 26.05.2011 року, №109 від 26.05.2011 року, №111 від 27.05.2011 року, №112 від 27.05.2011 року (товар, придбаний у ТОВ «Крафт ЛВ», ТОВ «Оратанія-Буд», ТзОВ «Косплектспецтрейдмарк»); №120 від 03.06.2011 року, №123 від 14.06.2011 року, №128 від 23.06.2011 року, №129 від 23.06.2011 року, №131 від 23.06.2011 року, №132 від 24.06.2011 року, №133 від 214.06.2011 року (товар, придбаний у ТОВ «Оратанія-Буд», ТзОВ «Косплектспецтрейдмарк»); №140 від 08.07.2011 року, №1142 від 11.07.2011 року, №1144 від 12.07.2011 року, №1145 від 12.07.2011 року, №147 від 14.07.2011 року, №148 від 20.07.2011 року, №155 від 28.07.2011 року, №158 від 28.07.2011 року, №154 від 27.07.2011 року, №153 від 27.07.2011 року) (товар, придбаний у ТОВ «Оратанія-Буд», ТзОВ «Косплектспецтрейдмарк»); №165 від 04.08.2011 року, №171 від 18.08.2011 року, №172 від 19.08.2011 року, №173 від 19.08.2011 року, №177 від 24.08.2011 року, №178 від 26.08.2011 року (товар, придбаний у ТзОВ «Косплектспецтрейдмарк»); №193 від 14.09.2011 року, №194 від 16.09.2011 року, №197 від 16.09.2011 року, №204 від 23.09.2011 року, №209 від 28.09.2011 року, №210 від 28.09.2011року).
Оглянуті копії перелічених первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та не призвели до зміни в структурі активів платника податків.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що включений позивачем в податкові декларації податковий кредит з ПДВ та податку на прибуток підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог законодавства, які були надані працівникам податкового органу під час проведення перевірки.
Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки факт поставки товарів та надання послуг підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цього товару та послуг, а також сплату коштів продавцю товару та послуг, тому підстави для визнання укладених правочинів нікчемними, відсутні.
Крім того, ні відповідачем в акті перевірки чи в письмових запереченнях, ні представником відповідача в судовому засіданні не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Оратанія-Буд», ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», ПП «Західбудсервіс» суперечили чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушували публічний порядок.
Щодо неправомірності твердження відповідача про нікчемність договорів суд зазначає наступне.
Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та ТОВ «Оратанія-Буд», ТОВ «Комплектспецтрейдмарк», ЗАТ «НВП Укрзахіденерго», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», ПП «Західбудсервіс» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.
Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів поставки витратних матеріалів та надання послуг сторонами були виконані, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.
Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у даній справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток.
Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.
Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку перевірки відповідності законодавстсву та дотримання постачальників товару вимог податкового законодавства, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку.
Діюче податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Разом з тим, приймаючи рішення в даній адміністративній справі суд також враховує ту обставину, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 року, яка оглянута в судовому засіданні, визнано протиправним та скасовано наказ Бориспільської ОДПІ від 07.04.2011 року №305 «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Оратанія-Буд» та визнано протиправними дії Бориспільської ОДПІ, пов'язані із проведенням документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Оратанія-Буд» на підставі даного наказу.
Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.
Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із суб'єктами господарювання носили реальний характер,послуги були виконані належним чином, товари були поставлені та оплачені.
Посилання представників відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, шляхових листів не може бути належним доказом підстав нікчемності вчинених правочинів, оскільки дані договори купівлі-продажу та послуг були вчинені на невеликі суми, а товар, що придбавався, а саме електрообладнання, як встановлено в судовому засіданні, мав малогабаритні розміри і пересилався як поштою, та і перевозився через знайомих осіб.
Таким чином, актом перевірки №3988/22-5/32144648 від 23.08.2012 року від не спростовано встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як на думку суду, єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є складені акти за результатами перевірок контрагентів позивача, проведених іншими податковими. Однак, в силу приписів статтей 8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.
Разом з тим, суд не приймає до уваги як доказ нікчемності угод твердження відповідача про те, що директор ТзОВ «Комлектспецтрейдмаркет» Путилін В.О. та директор ТзОВ «Оратанія-Буд» Прядкін В.Ф. за адресою прописки не проживають, проведеними почеркознавчими експертизами підписів на документах встановлено, що виконані вони не даними громадянами, а іншими особами з огляду на таке. Дані висновки працівниками Луцької ОДПІ зроблені на підставі актів за результатами перевірок контрагентів позивача, проведених іншими податковими органами, проте, представниками відповідача, документів, які б підтверджували ці факти, для дослідження суду не надано, а тому посилання на них як на належні та допустимі докази про нікчемність укладення угод не можуть судом братися до уваги.
Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.
В ході розгляду справи відповідачем не подано суду жодних доказів порушення адміністративного чи кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в актах фактами діяльності контрагентів платників податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи ні відповідачем, ні його представниками в судовому засіданні, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами та не доведений факт порушення позивачем частини 1 статті 203, статтей 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 ЦК України, пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 та статті 185, пункту 186.1 статті 186 пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, а також пункту 3.1 статті 3 пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 221.05.1997 року та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України.
Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність встановлених Луцькою ОДПІ в акті позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Техелектра» обставин, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0001442201 від 11.09.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 24376,00 грн., а також №0001452201 від 11.09.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22149,75 грн. слід визнати протиправними та скасувати.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки представник позивача в судовому засіданні відмовився від стягнення сплаченого судового збору, а тому судові збір не стягується.
Керуючись статтями 11, 17, 94, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції рішення Волинської області Державної податкової служби №0001442201 від 11.09.2012 року та №0001452201 від 11.09.2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 15 грудня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий С.Ф. Костюкевич