25 грудня 2012 року Справа № 2а/0370/3976/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,
за участю представника позивача Курилюка А.Н.,
представника відповідача Середюка А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Аква-Волинь» до Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області про визнання незаконним та скасування припису від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0283,
Дочірнє підприємство «Аква-Волинь» (ДП «Аква-Волинь») звернулося з адміністративним позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області про визнання незаконним та скасування припису від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0283.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 серпня 2012 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Волинській області було проведено перевірку за дотриманням законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ДП «Аква-Волинь». На підставі акта перевірки щодо ДП «Аква-Волинь» 16 серпня 2012 року прийнято припис № 03-08-09/0283, яким зобов'язано виконати вимоги статті 21 Кодексу законів про працю України: привести договори у відповідність до вимог чинного законодавства. При цьому актом перевірки від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0318 встановлено факт укладення з працівниками угод з щомісячними додатками до них, в яких передбачено елементи трудового договору (періодичність проведення профілактичних робіт); працівники підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку.
Скаргу підприємства на дії інспектора, що проводив перевірку, та припис від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0283, листом від 23 вересня 2012 року, яке надіслане простою кореспонденцією лише 23 жовтня 2012 року, відповідач залишив без задоволення.
Позивач вважає припис незаконним та необґрунтованим з тих підстав, що при його винесенні головним державним інспектором праці було неправильно визначено відносини, що склалися між підприємством та фізичними особами, з якими ДП «Аква-Волинь» уклало цивільно-правові угоди на виконання певних робіт: інспектор цих фізичних осіб вважає штатними працівниками, вільно і на свій розсуд визначає посади («майстер», «оператор») без жодних посилань на штатний розпис підприємства та без урахування документів, на підставі яких проведено розрахунки з фізичними особами. Висновки інспектора базуються виключно на не перевірених, документально не підтверджених та неправильно трактованих поясненнях фізичних осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
Разом з тим, умовами цивільно-правових угод з вказаними особами чітко визначено термін виконання робіт, періодичність проведення профілактичних робіт з обслуговування системи водовідведення у вказаний строк (день місяця), протягом якого виконавці зобов'язані організовувати та провести профілактичні роботи по обслуговуванню споруд та технологічного обладнання. В додатках і в самому тексті угоди відсутні будь-які посилання на посади фізичних осіб, розпорядок їх роботи. Відповідно до підпункту 1.4 цивільно-правових угод фізична особа самостійно організовує виконання робіт та не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника. Фактичні взаємовідносини між фізичними особами та підприємством повністю відповідають чинному цивільному законодавству України.
З наведених підстав позивач просить визнати незаконним та скасувати припис від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0283.
Відповідач у письмовому заперечення проти позову його вимог не визнав (а.с.68-69). В обґрунтування заперечення пояснив, що на підставі документів, наданих позивачем для перевірки, та пояснень фізичних осіб, інспектор дійшов висновку, що відносини, які склалися між власником та фізичними особами з надання послуг, є трудовими. Так додатками до укладених договорів щомісяця визначається періодичність проведення виконання робіт з обслуговування системи водовідведення, тобто, визначено, коли виконавець повинен приступти до роботи і виконати покладені на нього обов'язки.
Інспектором фактично опитано ОСОБА_3, з пояснень якого слідує, що між власником підприємства та фізичними особами наявні ознаки трудових відносин, а тому ці відносини підлягають приведення у відповідність до норм трудового законодавства, що і було зобов'язано позивача приписом від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0283.
З наведених підстав вважає, що припис від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0283 є законним і обґрунтованим і скасуванню не підлягає.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених у позовній заяві підстав. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних мотивів і підстав.
Судом встановлено, що ДП «Аква-Волинь» товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-U» 11 жовтня 2006 року зареєстроване Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 046404/3 (а.с.37).
16 серпня 2012 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Волинській області за участю начальника сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Ківерцівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України (СДСБЕЗ Ківерцівського РВ УМВС України) було проведено перевірку за дотриманням законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування ДП «Аква-Волинь». За результатами перевірки складено акт від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0318 (а.с.10-11). Під час перевірки інспектором опрацьовано надані директором ДП «Аква-Волинь» угоди, укладені з 01 березня 2010 року та з 01 лютого 2011 року з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_11, а також укладені з 01 липня 2011 року з ОСОБА_12 та з 01 травня 2012 року - з ОСОБА_13, додатки до угод, акти здачі-прийняття робіт.
Перевіркою зроблено висновок про порушення вимог статті 21 Кодексу законів про працю України (КЗпП України): в щомісячних додатках до трудової угоди елементом трудового договору є періодичність проведення профілактичних робіт з обслуговування систем водовідведення (або графіки проведення профілактичних робіт), що суперечить частині 1.4 трудової угоди: «Виконання етапів робіт здійснюється згідно із строками погодженими сторонами. Виконавець самостійно організовує виконання роботи та не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника». Відповідно до пояснення, наданого під час перевірки, ОСОБА_3 на посаді майстра працює близько двох років з розпорядком роботи з 8.00 год. до 17.00 год., перервою на обід з 13.00 год. до 14.00 год., з двома вихідними днями (субота та неділя), інколи в аварійних ситуаціях цілодобово, за виконувану роботу отримує заробітну плату. На посаді операторів з ним працюють ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_4 з розпорядком роботи доба через три. Всі працюють за цивільно-правовими угодами. Зазначені особи надавали пояснення СДБЕЗ Ківерцівського РВ УМВС України.
На підставі висновків акта перевірки від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0318 Територіальною державною інспекцією з питань праці у Волинській області видано припис № 03-08-09/031 № 03-08-09/0283 (а.с.12), яким зобов'язано ДП «Аква-Волинь» до 16 вересня 2012 року виконати вимоги статті 21 КЗпП України - договори привести у відповідність до вимог чинного законодавства.
ДП «Аква-Волинь» 23 серпня 2012 року оскаржило дії інспектора щодо проведення перевірки та припис від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0283 (а.с.15-16). Листом від 23 вересня 2012 року № 365/02-2-03 Територіальною державною інспекцією з питань праці у Волинській області (а.с.22-23) в задоволенні скарги ДП «Аква-Волинь» відмовлено (надісланий скаржнику лише 23 жовтня 2012 року - а.с.21).
Суд, надаючи оцінку припису від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0283, перевірив його на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), зокрема, чи прийняте дане рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів правомірності такого рішення.
Відповідно до Положення про Територіальну державну інспекцію з питань праці у Волинській області, затвердженого наказом Державної інспекції України з питань праці від 15 листопада 2011 року № 11 (а.с.76-82), відповідач здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій … (пункт 2.1 Положення). Пунктом 2.3 Положення передбачено, що для виконання покладених завдань Територіальна державна інспекція з питань праці у Волинській області має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців необхідні для виконання повноважень копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та законодавством про зайнятість; видавати в установленому порядку роботодавцям, у тому числі фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Порядок проведення перевірок стану додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що проводиться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003 року № 72, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 червня 2003 року за № 432/7753 (був чинний на час проведення перевірки та видання припису 16 серпня 2012 року, далі - Порядок № 72).
Відповідно до пункту 1.4 Порядку № 72 перевірки, що проводяться посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальними органами передбачено проведення за дорученням правоохоронних органів.
Як встановлено судом, перевірка ДП «Аква-Волинь» здійснювалася відповідачем за зверненням Ківерцівського міжрайонного відділення Управління Служби безпеки України у Волинській області від 31 липня 2012 року № 54/33-563 (а.с.8).
Фактичною підставою для прийняття припису були висновки Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області про те, що ДП «Аква-Волинь» використовує працю найманих працівників без оформлення з ними трудових відносин: підприємство використовує у своїй діяльності працю фізичних осіб, з якими укладені договори підряду, які за своєю суттю носять характер трудових угод, що свідчить про порушення позивачем статті 21 КЗпП України. Такі висновки зроблено виключно на поясненнях ОСОБА_3 наданих головному інспектору праці, та поясненнях ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_4, відібраних працівниками СДСБЕЗ Ківерцівського РВ УМВС України у Волинській області у березні 2012 року (до початку проведення перевірки відповідачем).
Проте суд з такими висновками не погоджується. Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача, викладених в акті індивідуальної дії, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на такому.
Договори з громадянами на використання їх праці можуть укладатися за трудовим або цивільно-правовим договором.
За умовами статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємством тощо) на виконання першим певної роботи та передачі певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. А тому стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Суд, аналізуючи відмінність між цивільною угодою та трудовим договором зауважує, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації. Працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку.
За цивільно-правовим договором (договором підряду), укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. При цьому процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Оплачується не процес праці, а її результат. Він визначається після закінчення роботи та оформляється актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг).
У судовому засіданні оглянуто оригінали договорів, укладених між ДП «Аква-Волинь» та ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3, додатків до них та актів виконаних робіт.
Угоди, які були перевірені відповідачем, укладені ДП «Аква-Волинь» з фізичними особами ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з 01 лютого 2010 року, а з ОСОБА_3 - з 01 березня 20120 року, передбачають передачу кінцевого результату згідно з актами виконаних робіт, обсяг (зміст), вартість термін виконання яких визначено щомісячними додатками (як-от а.с.25-26). Цими договорами обумовлено, що праця є юридично самостійною без підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку (п.1.4 договорів). Визначення щомісячними додатками до договорів періодичності проведення робіт вказує на необхідність забезпечити досягнення результату в обумовлений сторонами строк у зв'язку із характером виконуваних робіт. Договорами не обумовлюються професії, спеціальності, кваліфікації чи посади, визначені відповідним класифікатором професій. А тому безпідставним є посилання в акті перевірки на 8 працівників, оскільки на час перевірки згідно з штатним розписом на підприємстві наявна одна штатна посада (а.с.43). Відсутні підстави вважати, що фізичні особи виконують роботи під керівництвом іншої сторони, що прийняла на себе обов'язок організувати працю, одержала право давати вказівки щодо послідовності проведення робіт. Зміст договору не містить умови, які відповідають законодавству про працю. Ризики, відповідальність визначається цивільним законодавством (пункт 3 договорів). Виплата винагороди здійснювалася в порядку, вказаному в пункті 2 договору (з нарахуванням та утриманням податку на доходи фізичних осіб, обов'язкових платежів до фондів соціального страхування, на безготівковий рахунок фізичних осіб, після здачі роботи за актом виконаних робіт) у розмірі, визначеному додатком до договору (а.с.44-45, 59-63).
Доказів звернення ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 до позивача із заявою про укладання трудового договору або прийняття на роботу відсутні. Разом з тим, укладені цивільно-правові договори не визнані у встановленому порядку недійсними. Докази, що вказані угоди між позивачем та фізичними особами не є вільним волевиявленням, а укладені під впливом насильства, обману чи впливом тяжкої обставини також відсутні. Пунктом 5.5 угод вказано, що вони складені при повному розумінні сторонами їх умов та термінології українською мовою. З наведених підстав суд не бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_3 від 09 серпня 2012 року (а.с.105-106), надані головному державному інспектору праці, а також ОСОБА_9 ОСОБА_4, ОСОБА_6 від 22 березня 2012 року, ОСОБА_7, ОСОБА_3 (без дати), надані працівникам СДСБЕЗ Ківерцівського РВ УМВС України у Волинській області, оскільки вказані у них обставини не підтверджені, зважаючи на письмові пояснення цих осіб від 05 листопада 2012 року директору ДП «Аква-Волинь», що мають протилежний зміст. Для об'єктивного та повного встановлення обставин відповідач мав би під час перевірки отримати пояснення і у керівника ДП «Аква-Волинь» та надати їм оцінку поряд з іншими. Разом з тим, відповідач не надав суду доказів, що під час перевірки такі пояснення відбиралися (чи докази про відмову у наданні пояснень), що може свідчити про упереджене ставлення до позивача.
Крім того, суд також звертає увагу на той факт, що чинне законодавство забороняє примушування осіб укладати трудовий договір. Разом з тим, 22 жовтня 2012 року між позивачем та зазначеними особами укладені нові цивільно-правові договори (при цьому припинено чинність попередніх з 01 листопада 2012 року). Тим самим засвідчується, що ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 погодились на виконання робіт, визначених у такому цивільно-правовому договорі, і сторонами досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, які не відрізняються від тих, що були визначені договорами, укладеними у 2010 році (а.с.126-129).
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З наведеного випливає, що зобов'язання позивача укласти з фізичними особами ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 трудових договорів суперечить встановленому Конституцією України порядку. Позивач як суб'єкт господарювання вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру. Штатними розписами позивача за 2010-2012 роки (а.с.43, 116-120) були передбачені від 1 до 4 посад (директора, заступника директора, організатора з діловодства, бухгалтера). Інші посади штатним розписом не передбачалися. Зобов'язуючи позивача укласти трудові договори, відповідач не врахував, що затвердження штатного розпису належить до компетенції засновника ДП «Аква-Волинь» - ТзОВ «Аква-U» (а.с.54). В свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між позивачем та фізичними особами зумовлена волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови, щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного (а не трудового) законодавства.
Відтак, змушування відповідачем через припис від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0283 привести діючі договори у відповідність до трудового законодавства є втручанням у внутрішню діяльність суб'єкта господарювання, визначений відповідачем спосіб не відповідає правовому порядку, а тому такий припис не може вважатися правомірним та підлягає скасуванню.
Інші доводи відповідача не спростовують висновків суду.
Отже, позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Кодексу законів про працю України, Цивільного кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати припис Територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області від 16 серпня 2012 року № 03-08-09/0283.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 29 грудня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В.Каленюк