Справа № 2518/1183/2012
Провадження № 2/2518/200/2012
27 грудня 2012 року
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-суддіСташківа В.Б.,
при секретарі:Прохоренко А.В.,
за участюпозивачки ОСОБА_3, представника позивачів ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Ріпки заяву ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовомОСОБА_3, ОСОБА_6
доОСОБА_5
провизнання інформації недостовірною, та її спростування,
В червні 2012 р. ОСОБА_3, та ОСОБА_6, звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 в якому просили:
- визнати інформацію, викладену у виступі ОСОБА_5 на загальних зборах громадян -жителів Неданчицької сільської ради 13.03.2012. р. про те, що ОСОБА_6 побігала по селу і шляхом обману взяла з людей підписи про те, щоб вишку мобільного зв'язку не встановлювали, давала людям усні пояснення, відбирала підписи, які потім приклали до звернення про заборону встановлення вишки біля школи недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та порушує її право на повагу до гідності та честі і недоторканості ділової репутації,
- зобов'язати ОСОБА_5 спростувати недостовірну інформацію відносно того, що ОСОБА_6 побігала по селу і шляхом обману взяла з людей підписи про те, щоб вишку мобільного зв'язку не встановлювали, давала людям усні пояснення, відбирала підписи, які потім приклали до звернення про заборону встановлення вишки біля школи шляхом виступу на перших поточних зборах громадян жителів Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 6 серпня 2012 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду чернігівської області від 26 вересня 2012 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання інформації недостовірною, та її спростування.
Від ОСОБА_5 надійшла заява про ухвалення по справі додаткового рішення та про стягнення з позивачів на його користь 1000 грн. витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних з переїздом відповідача та свідків до іншого населеного пункту, посилаючись на те, що суд відмовивши позивачкам у позові, не вирішив питання про стягнення судових витрат. Одночасно просив розглядати справу у його відсутність.
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_3, представника позивачів ОСОБА_4, які заперечували проти ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що ОСОБА_7 представляв інтереси ОСОБА_5, як представник, не залучався судом, як особа, яка надає правову допомогу, 1000 грн. відповідачем були сплачені ОСОБА_7, як ФОП, а не як адвокату, під час судового засідання ОСОБА_5 на клопотав про стягнення з позивачок витрат на правову допомогу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 6 серпня 2012 року ухвалено, в повному обсязі, на користь відповідача.
В той же час, при винесенні рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 6 серпня 2012 року з позивачів не було стягнуто витрати на правову допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.
Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір таких витрат встановлений законом.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Дубовик проти України» та «Гуриненко проти України» висловлена правова позиція, згідно якої при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах), задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні 3 серпня 2012 р., яке з перервами тривало з 11 год. 27 хв. до 15 год. 45 хв., в суді першої інстанції, інтереси відповідача ОСОБА_5 представляв, на підставі ордеру та договору «про надання правової допомоги»(цивільні справи) від 20 липня 2012 р., укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, адвокат ОСОБА_7 (а.с. 41-43, 70-73), за що ОСОБА_5 сплатив останньому 1000 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру.
При цьому, вказаний розмір компенсації витрат на правову допомогу не суперечить ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», виходячи з часу, під час якого в судовому засіданні приймав участь адвокат ОСОБА_7, та відповідає критеріям «розумності»та «обґрунтованості».
Посилання представника позивача ОСОБА_4 на те, що адвокат ОСОБА_7 не був залучений судом до участі в справі, як особа, яка надає правову допомогу, як на підставу не стягнення з позивачок вказаних витрат є помилковими, так як ст. 56 ЦПК України врегульовує відносини щодо осіб, які надають правову допомогу і які не є особами, які беруть участь у справі, а є іншими учасниками цивільного процесу (ст. 47 ЦПК України), а в даному випадку правова допомога надавалась на підставі договору «про надання правової допомоги»(цивільні справи), та ордеру.
За змістом ст.ст. 215, 88 ЦПК України вирішення питання про розподіл судових витрат при винесенні рішення є обов'язком, а не правом суду, тому для вирішення такого питання клопотання сторони не є обов'язковим.
Вказане в силу п.4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України є підставою для усунення недоліку рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 6 серпня 2012 року шляхом ухвалення додаткового рішення, яким з ОСОБА_3 та ОСОБА_6, в дольовому порядку, на користь ОСОБА_5 слід стягнути документально підтверджені витрати на правову допомогу в сумі по 500 грн. з кожної.
В той же час, враховуючи приписи ч. 1 ст. 85 та ч. 1 ст. 86 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників не суть сторони, а витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, зважаючи на те, що свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були викликані за клопотанням ОСОБА_5 (а.с. 49), суд знаходить, що відсутні підстави покладати на ОСОБА_3 та ОСОБА_6 обов'язок оплатити вартість пального понесених іншими сторонами по справі.
Крім того, з копії чеку від 03.08.2012 р. вбачається, що в м.Славутичі Київської області на АЗС ТОВ «Енергоінновація»невідомою особою були придбані паливно-мастильні матеріали на суму 240 грн. 07 коп., проте в даному випадку не підтверджено чи був використаний бензин відповідачем саме для виїзду свідків, а якщо і був, то скільки саме було використано бензину.
Керуючись ст.ст. 79, 84-86, ч. 1 ст.88, ст. 215, 218, 220 ЦПК України, ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», -
Заяву ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання інформації недостовірною, та її спростування -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 500 грн. витрат за правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 500 грн. витрат за правову допомогу.
В задоволені решти вимог -відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області. Апеляційна скарга на додаткове рішення подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Головуючий В.Б.Сташків