Справа № 22-ц-4573/12 Головуючий у І інстанції Воробйова В.М.
Провадження № 22-ц/1090/6128/12 Доповідач у 2 інстанції Панасюк
Категорія 26 27.12.2012
???????????????????????????????
Іменем України
21 листопада 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Панасюка С.П., Рудніченко О.М.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору, Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», треті особи: ОСОБА_1, служба у справах дітей виконавчого комітету Васильківської міської ради, державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори Київської області про визнання недійсним договору іпотеки, -
У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив суд розірвати кредитний договір від 27 грудня 2007 року, укладений між ПАТ «Універсал Банк»та позивачем; визнати підняття процентної ставки від 15 липня 2008 року за вказаним кредитним договором з 13,45% до 14,95% недійсною та перерахувати нараховані проценти за первісною процентною ставкою (в подальшому зазначена вимога позивача за його письмовою вимогою була залишена без розгляду).
Свої вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір від 27 грудня 2007 року №061-2915/840-0760 відповідно до умов якого, відповідач надав позивачу кошти в сумі 51700 доларів США, які останній зобов'язувався повернути до 10 грудня 2027 року зі сплатою 13,45% річних за користування кредитом.
В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_2 27 грудня 2007 року укладено договір поруки та договір іпотеки, відповідно до умов якого, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 48,9кв.м.
Позивач зазначає, що внаслідок зміни економічної ситуації в Україні та поглиблення світової фінансової кризи він не спроможний був своєчасно та в повному обсязі погашати кредит. Вважає, що це зумовлено значним коливанням курсу іноземної валюти, про що сторони не могли передбачити в момент укладення оспорюваного договору.
Крім того, посилається на те, що відповідач всупереч умовам кредитного договору 15 липня 2008 року в односторонньому порядку без погодження та повідомлення позивача змінив відсоткову ставку за оспорюваним договором з 13,45% на 14,95%, що є грубим порушенням вимог цивільного законодавства та умов договору.
Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними у зв'язку з цим звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права.
ПАТ «Універсал Банк»звернувся з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому з урахуванням змін до позовних вимог просив суд стягнути солідарно з відповідачів за вказаним позовом заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 в сумі 595693грн.98коп.
Із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк»звернулася ОСОБА_2 в якому просила суд визнати недійсним договір іпотеки від 27 грудня 2007 року, укладеним між нею та ПАТ «Універсал Банк», мотивуючи свої вимоги тим, що оспорюваним договором порушені права її неповнолітньої дитини, яка проживає в квартирі, що передана в іпотеку.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк»про розірвання кредитного договору, а також зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Універсал Банк»про визнання недійсним договору іпотеки відмовлено, а позов ПАТ «Універсал Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Універсал Банк»заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року в сумі 74578,28 доларів США, що еквівалентно 595693грн.98коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Універсал Банк»та задовольнити його позовні вимоги про розірвання кредитного договору та зустрічних позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом при винесенні рішення було порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема судом першої інстанції неповно досліджено обставини по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 27 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_1 (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») укладено кредитний договір №061-2915/840-0760 відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кошти в сумі 51700 доларів США, які останній зобов'язувався повернути до 10 грудня 2027 року зі сплатою 13,45% річних за користування кредитом (а.с.6-16).
В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Універсал Банк»та ОСОБА_2 27 грудня 2007 року укладено договір поруки та договір іпотеки, відповідно до умов останнього, предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 загальною площею 48,9кв.м. (а.с.55-61).
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк»суд першої інстанції керувався тим, що у ОСОБА_1 перед банком існує заборгованість за кредитним договором, яку в солідарному порядку потрібно стягнути з нього та його поручителя ОСОБА_2
Такі висновками суду першої інстанції повністю відповідають вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одним із видів договірних зобов'язань є кредитний договір.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, банк належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, зокрема передав ОСОБА_1 кошти в сумі 51700 доларів США, що сторонами не оспорюється.
Вказаний кредитний договір забезпечений договором поруки, який укладений між банком та відповідачем по справі -ОСОБА_2
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що станом на 09 квітня 2012 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором в сумі 595693грн.98коп. (а.с.187, 188).
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 або ОСОБА_2 виконано свої зобов'язання перед банком за кредитним договором, тобто, повернуто суму боргу та відсотків (в тому числі підвищених відсотків) за користування кредитом.
Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну відповідальність) поручителя.
Частина 2 вказаної статті зазначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Вимоги зазначених статей знайшли своє відображення в договорі поруки від 27 грудня 2007 року, зокрема п.1.1.,1.3.-1.5 Договору (а.с.55-57).
Частина 1 статті 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованості за кредитним договором діяв в межах та на підставі закону та з урахуванням обставин, що встановлені в судовому засіданні і доказів, що містяться в матеріалах справи.
Доводи апелянта про нестабільність економічної ситуації в країні в результаті чого відбулося різке коливання курсу іноземної валюти, що унеможливило сплату апелянтом тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами не можуть братися судом до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, для розірвання кредитного договору необхідна наявність не однієї істотної умови зміни обставини, а наявність одночасно всіх чотирьох умов, визначених ст.652 ЦК України.
Апелянтом в судовому засіданні не доведено факту наявності в момент укладення оспорюваного договору всіх чотирьох умов, що передбачені ст.652 ЦК України та які дають підстави для розірвання договору.
Крім того, слід зазначити, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими вимоги апелянта щодо визнання недійсним договору іпотеки від 27 грудня 2007 року, оскільки такі вимоги в суді першої інстанції ним не ставилися, а ОСОБА_2, яка ставила відповідні вимоги не уповноважувала його на представництво своїх інтересів в суді.
Згідно з ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Інших доказів, які б давали підстави скасувати правильне по суті та обґрунтоване рішення суду першої інстанції апелянтом не надано.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Тому, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а тому відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: