Справа № 22-ц-4502/12 Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.
Провадження № 22-ц/1090/6016/12 Доповідач у 2 інстанції Панасюк
Категорія 19 27.12.2012
???????????????????????????????
Іменем України
21 листопада 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Панасюка С.П., Рудніченко О.М.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа -Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк»в особі Печерської філії, про виселення колишнього власника у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу житлового будинку, -
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила суд виселити ОСОБА_1 з будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договори купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0678га на якій розташований вказаний будинок.
Вказані договори купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки зареєстровані в єдиному державному реєстрі правочинів під №№649 та 651 відповідно.
З огляду на викладене позивач є єдиним власником вказаного будинку та земельної ділянки на якій він розміщений.
Проте, в спірному будинку на даний час проживає відповідач, яка відмовляється у добровільному порядку виселитися з нього, а тому позивач звернулася до суду з вказаним позов для захисту свого порушеного права як власника.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2011 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, а також визнати нікчемними договорів купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0678га на якій розташований вказаний будинок, укладених між позивачем та відповідачем 13 лютого 2008 року.
Вимоги апелянт обгрутовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального та матеріального права. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини по справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне відхилити її з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договори купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0678га на якій розташований вказаний будинок.
Відповідно до ч.1ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч.3, 4ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Державна реєстрація правочині здійснюється в порядку та на підставах, встановлених «Тимчасовим порядком державної реєстрації правочині», затвердженого постановою КМУ від 26 травня 2004 року №671 (надалі -Тимчасовий порядок).
Відповідно до ч.6 Тимчасового порядку державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Вказані договори купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13 лютого 2008 року та зареєстровані в єдиному державному реєстрі правочинів під №№649 та 651 відповідно (а.с.6-9).
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є власником спірного житлового будинку вона в праві вимагати усунення перешкод в користуванні майном, зокрема, шляхом виселення осіб з належного їй на праві власності житлового будинку.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає, такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Згідно з п.1ч.1ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про виселення відповідача із спірного будинку з підстав, що зазначені в ст.391ЦК України є правомірними та ґрунтуються на його правах як власника нерухомого майна.
Також, на думку колегії суддів, не підлягають до задоволення вимоги апелянта про визнання нікчемними договорів купівлі-продажу житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0678га на якій розташований вказаний будинок, укладених між позивачем та відповідачем 13 лютого 2008 року, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а відповідно до ч.1ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст. 309 ЦК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а тому відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: