Іменем України
27.11.12Справа №2а-2479/12/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Маненковій А.І.,
за участю: представника позивача Шостак І.Г. (довіреність № б/н від 21.05.2012 року); представника відповідача Євсеєва П.О. (довіреність № 1787/9/10-039 від 14.09.2012 року);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання нечинними (недійсними) податкові повідомлення-рішення,
встановив:
Приватне акціонерне товариство «Кримська страхова компанія»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання нечинними (недійсними) податкові повідомлення-рішення. Вказує, що 15.10.2012 року ПАТ «Кримська страхова компанія»було отримано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі ДПС від 15 жовтня 2012 року № 0005170151 та № 0005180151. Вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства.
Позивач просить визнати нечинними (недійсними) податкові повідомлення-рішення.
Ухвалою від 19 жовтня 2012 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 19 жовтня 2012 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просить позов задовольнити. Вказує, що 15 жовтня 2012 року ПАТ «Кримська страхова компанія»було отримано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі ДПС від 15 жовтня 2012 року № 0005170151 та № 0005180151. Вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства, з підстав того, що у поданій декларації за 2 квартал 2011 року у зв'язку з технічною опискою було помилково заповнено рядок 25 «Податок із суми страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя, на користь нерезидентів в іншіх випадках, ніж зазначені у рядках 26, 29, 30 Податкової декларації (за ставкою 12%), нарахований за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду (р.23-24)»та зазначено суму до сплати 45 297,00 грн. Після виявлення помилки 23 травня 2012 року позивачем було надано уточнюючу податкову декларацію, у якій зменшено попереднє значення. Нарахування ж відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань є неправомірним з огляду на те, що податкового зобов'язання не повинно було бути.
Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовує свої заперечення тим, що позивачем було порушено норми статей 31, 36, 57 Податкового кодексу України. Також вказує, що самостійно визначене податкове зобов'язання вважається узгодженим та підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за днем відповідного граничного строку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено наступне: Працівниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя ДПС на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20, п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України 04 жовтня 2012 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»з питання несвоєчасної сплати податкових зобов'язань. За результатами перевірки було складено акт № 7610/10/151/20693867 від 04 жовтня 2012 року (а.с.11-12). Перевіркою було встановлено порушення з боку позивача вимог п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що виразилося у порушенні термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання у сумі 43 302,00 грн. з податку на прибуток по строку сплати 20 травня 2012 року.
На підставі акту перевірки № 7610/10/151/20693867 від 04 жовтня 2012 року керівництвом ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0005170151 від 15 жовтня 2012 року про нарахування суми штрафних санкцій з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 188,88 грн. (а.с.9) та № 0005180151 про нарахування суми штрафних санкцій з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 3 159,95 грн. (а.с.10).
Відповідно до п.54.1 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі -Кодекс № 2755) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п.57.1 статті 57 Кодексу № 2755 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідальність за невиконання цього обов'язку передбачена п.126.1 статті 126 Кодексу № 2755.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Кодексу № 2755 у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення, які є предметом розгляду у справі, були прийняті за наслідками висновків податкового органу про несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання за декларацією за 1 квартал 2012 року № 9024264073 від 07 травня 2012 року по терміну сплати 20 травня 2012 року на суму 43 302,00 гривень.
З облікової картки платника податків за 2012 рік (а.с.117-130), вбачається, що самостійно узгоджене податкове зобов'язання за зазначеною декларацією не було сплачено впродовж строків, встановлених п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що призвело з урахуванням переплати у сумі 10 758,10 грн. до виникнення податкового боргу станом на 20 травня 2012 року в сумі 32 543, 90 грн.
Зазначену суму податкового боргу ПАТ «Кримська страхова компанія»було сплачено згідно платіжних доручень: № 806 від 22.05.2012 року на суму 3 356,43 грн., № 842 від 29.05.2012 року на суму 3 017,72 гривень, № 922 від 08.06.2012 року на суму 25 225,35 грн. Також платіжним дорученням № 19609730 від 22.06.2012 року платником було ініційовано перерахування коштів у сумі 45 297,00 грн. з одного бюджетного рахунку на інший, що призвело до погашення залишку заборгованості в сумі 944,40 грн., а також до виникнення переплати на обліковій картці в іншій частині.
Отже, суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року в сумі 43 302,00 грн. частково було сплачено з порушенням граничних термінів, встановлених п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України. За зазначене порушення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС до платника були застосовані штрафні санкції.
Посилання представників ПАТ «Кримська страхова компанія»на обставини визначення податкових зобов'язань за 2 квартал 2011 року згідно декларації №9005401467 від 26.07.2011 року по терміну сплати 19.08.2011 року не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у декларації за 2 квартал 2011 року №9005401467 платником податків було визначено у рядку 25 «Податок із суми страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) у межах договорів страхування або перестрахування ризиків, у тому числі страхування життя, на користь нерезидентів в іншіх випадках, ніж зазначені у рядках 26, 29, 30 Податкової декларації (за ставкою 12%), нарахований за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду (р.23-24)»суму до сплати у розмірі 45 297,00 грн. Також у рядку 22 цієї декларації ПАТ «Кримська страхова компанія»було визначено суму податку нерезидента, нараховану за результатами останнього календарного кварталу звітного (податкового) періоду (р.20-р.21)»- 45 297,00 грн.
Тобто платником самостійно задекларовано до сплати суму 45 297,00 грн. як податок із суми страхових платежів та 45 297,00 грн. як податку нерезидента за результатами періоду. Представник позивача у судовому засіданні не заперечував цього факту, проте стверджував, що визначення податкових зобов'язань у зазначеному розмірі було викликано технічною помилкою.
З відомостей облікової картці платника за 2011 рік (а.с.102-116) вбачається, що самостійно узгоджені податкові зобов'язання за зазначеною декларацією не було сплачено впродовж строків, встановлених п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що призвело до зменшення переплати на обліковій картці платника на 90 593,00 грн., або до 53,36 грн.
При цьому, станом на дату визначення податкових зобов'язань за 1 квартал 2012 року 20.05.2010 року заборгованість за минулі періоди у підприємства була відсутня, переплата ПАТ «Кримська страхова компанія»з податку складала 10 758,10 грн.
Зокрема, суд зазначає, що 23.05.2012 року ПАТ «Кримська страхова компанія»до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС було надано уточнюючу податкову декларацію № 9016735039 з податку на доходи (прибуток) страховика за 2 квартал 2011 року, у рядку 36 якої ним було зменшено податкове зобов'язання звітного податкового періоду на 45 297,00 грн.
Щодо посилань позивача на норми п.50.1 статті 50 Кодексу № 2755 суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу № 2755, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
При цьому, позивачем вірно підкреслено, що за нормами вищезазначеної статті нарахування штрафних санкцій в разі завищення платником податків податкового зобов'язання минулого періоду не здійснюється.
Проте, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ДПС за наслідками опрацювання уточнюючої податкової декларації за 2 квартал 2011 року, наданої 23.05.2011 року, штрафних санкцій нараховано не було, акти перевірок з висновками щодо порушення податкового законодавства відсутні у матеріалах справи, згідно пояснень представника податкової інспекції не складалися.
Підставою для визначення штрафних санкцій, як вбачається з матеріалів справи стало інше порушення - несвоєчасне погашення податкових зобов'язань за податковою декларацією за 1 квартал 2012 року № 9024264073 від 07.05.2012 року по терміну сплати 20.05.2012 року на суму 43 302,00 грн.
Враховуючи, що норми податкового законодавства мають імперативний характер, відповідальність за його порушення застосовується без врахування обставин допущення технічних помилок у деклараціях за минулі податкові періоди особами, відповідальними за складання податкової звітності.
Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показів свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином обґрунтовано підстави прийняття рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, їх законність.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Постанова складена та підписана 03 грудня 2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак