Іменем України
25.12.12Справа №2а-2884/12/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А 0235 про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до командира військової частини А 0235 про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії. Вказує, що позивач з березня 2004 року по березень 2012 року проходив дійсну військову службу у військовій прокуратурі ВМС України на посаді старшого слідчого відділу нагляду за додержанням законів при провадженні ОРД, дізнання та досудового слідства та прокурора відділу підтримання державного обвинувачення, нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах та представництва інтересів громадян і держави у судах. Військова прокуратура Військово-Морських Сил України перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А 0235. 08 серпня 2012 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби та лав Збройних Сил України. 12 листопада 2012 року позивач звернувся о командира військової частини А 0235 з вимогою провести перерахунок та виплатити щомісячні грошові надбавки за період з 1 квітня 2006 року по 1 січня 2008 року. 20 листопада 2012 року позивачем було отримано лист від командира військової частини А 0235 за вих. № 1666 з відмовою у задоволенні заяви про стягнення грошових надбавок. Вважає, що дії відповідача суперечать Конституції України та не відповідають чинному законодавству.
Просить визнати дії неправомірними та зобов'язати здійснити певні дії.
Ухвалою від 03 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 03 грудня 2012 року закінчено підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
07 грудня 2012 року від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.39).
25 грудня 2012 року. до початку судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечує повністю, просить у задоволенні відмовити. У відзиві на позовну заяву обґрунтовує свої заперечення тим, що перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів (встановлених Постановою № 286 з 01.04.2006 року) та зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення (окрім окладу за військові звання та надбавки за вислугу років), які з 1 квітня 2006 року не застосовуються щодо осіб офіцерського складу військових прокуратур, не допускається. Також вказує, що позивач знав про порушення своїх прав ще на момент свого звільнення з військової служби, одна без поважних причин пропустив строк на звернення до суду.
В порядку статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено наступне. ОСОБА_1 з березня 2004 року по березень 2012 року проходив дійсну військову службу у військовій прокуратурі ВМС України на посаді старшого слідчого відділу нагляду за додержанням законів при провадженні ОРІД, дізнанні та досудового слідства та прокурора відділу підтримання державного обвинувачення, нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах та представництва інтересів громадян і держави у судах.
Військова прокуратура Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині А-0235.
12.11.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до командира Військової частини А 0235 про перерахунок йому грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року та 100-відсоткової надбавки відповідно до Указу Президента України № 173 від 23.02.2002 року з 01.04.2006 року по 01.01.2008 року та виплатити суму заборгованості, яка виникла з 01.01.2006 року по 01.01.2008 року внаслідок неврахування до мого грошового забезпечення зазначених надбавок та інш. (а.с.22-23).
Відповідач 20.11.2012 року листом від 20.11.2012 року за вих. № 1666 повідомив позивача, що надбавки передбачені Указами Президента України № 173 та № 389, а саме за безперервну військову службу і 100-відсоткової надбавки не виплачуються особам офіцерського складу військових прокуратур згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», а тому підстави для проведення відповідних перерахунків відсутні (а.с.24-25).
Відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»(далі -Постанова № 268) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування, складається з посадового окладу, інших виплат (крім надбавки за ранг та надбавки за вислугу років), установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців. На зазначених осіб не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».
Для обчислення розміру складових грошового забезпечення замість надбавки за ранг застосовується розмір окладу за військовим званням.
Згідно з пунктом 15 Постанови № 268 умови оплати праці, затверджені цією постановою, застосовуються з 1 січня 2006 року, а для працівників, окремі умови оплати праці яких визначені Указами Президента України, - з 1 квітня після визнання такими, що втратили чинність, цих Указів.
Що стосується обґрунтування позивачем позовних вимог саме Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173/2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»та Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»суд зазначає наступне.
Указ Президента України від 05.05.2003 року № 389/2003 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»та Указ Президента України від 23.02.2002 року № 173/2002 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»втратили чинність згідно з Указом Президента України від 18 грудня 2007 року № 1234/2007 з 01 січня 2008 року.
З урахуванням вищевикладених нормативно-правових актів суд дійшов до висновку, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», встановлені нові умови оплати праці працівників прокуратури та нові розмірі посадових окладів, у зв'язку з чим не допускається перерахунок грошового забезпечення з урахуванням нових розмірів посадових окладів та зі збереженням раніше виплачуваних видів грошового забезпечення, які з 1 квітня 2006 року не застосовуються до осіб офіцерського складу військових прокуратур. Зокрема, виплати, встановлені Указами Президента України № 173 та № 389, стосувалися лише військовослужбовців Збройних Сил України і не застосовувалися щодо працівників військових прокуратур після 1 квітня 2006 року.
Такий висновок суду не суперечить позиції, яку викладено в Постанові Вищого адміністративного суду України від 15.11.2012 року у справі № К/9991/51742/12.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-ІV від 06.07.2005, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак