01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" грудня 2012 р. Справа № 2/121-12
за позовом комунального підприємства «Фонд комунального майна», м. Славутич Київської області,
до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,
м. Славутич Київської області,
про стягнення 881,98 грн.
Суддя О.В. Конюх
з участю представників сторін:
від позивача: Осіпова С.В., уповноважена, довіреність від 11.12.2012р. б/н;
від відповідача: не з'явився;
позивач -комунальне підприємство «Фонд комунального майна», м. Славутич Київської області, звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 08.11.2012р. №509 до відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Славутич Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 881,98 грн., що складається з: 446,40 грн. основного боргу, 428,54 грн. пені та 7,04 грн. трьох процентів річних, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов'язань за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 30.11.2011р. №488/488-Е, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість за березень 2012р. у розмірі 446,40 грн. У зв'язку із порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача 428,54 грн. пені та 7,04 грн. трьох процентів річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.12.2012р.
В судове засідання 12.12.2012р. з'явився представник позивача, який подав витребувані судом документи та докази, в усних поясненнях позов підтримав та просив його задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.11.2012р. не виконав, витребувані судом документи та відзив на позовну заяву не подав.
Як свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, відповідач копію ухвали суду від 20.11.2012р. отримав 06.12.2012р., відповідно про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений судом належним чином завчасно у відповідності до вимог статті 64 ГПК України.
Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України.
Враховуючи те, що відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, не скористався своїм правом подати відзив на позов та взяти участь в судовому засіданні, те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши позов комунального підприємства «Фонд комунального майна»,м. Славутич (далі по тексту -КП «Фонд комунального майна) до відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Славутич (далі по тексту -ФОП ОСОБА_1), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд,
відповідно до частини першої ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
30.11.2011р. між КП «Фонд комунального майна»(орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір № 488 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності (далі -Договір оренди), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення всього площею 29,85 кв.м., інженерні мережі та комунікації, що є їх невід'ємною частиною і знаходяться на балансі Орендодавця, що знаходяться за адресою м. Славутич, Київський квартал 10, БПО. Відповідно до умов Договору оренди:
- орендована площа складає всього: 29,85 м2, в т.ч. корисна 18,5 м2, (приміщення №3 - 18,5 м2 на другому поверсі БПО «аптека, роздаточний пункт молочної кухні») та площа загального користування будівлі -11,35 м2 (п. 1.3. Договору оренди);
- балансова вартість орендованого майна станом на 01.11.2011р., становить 38 531,99 грн. (п. 1.4. Договору оренди);
- вартість орендованого майна згідно звіту про експертну оцінку станом на 31.10.2011р. становить 60 506,70 грн. (п. 1.5. Договору оренди);
- Орендар зобов'язується укласти з Орендодавцем договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію протягом 6 робочих днів з дати підписання даного договору та забезпечити належне його виконання (п. 5.1.9. Договору оренди);
- договір вступає в силу з 01.12.2011р. і діє до 29.11.2014р. включно (п. 7.1. Договору оренди).
Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди) будівлі. Згідно до частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
На виконання умов п. 5.1.9 Договору оренди від 30.11.2011р. №488 між позивачем та відповідачем було укладено договір про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 30.11.2011р. № 480/480-Е (далі - Договір № 480/480-Е), згідно якого даний договір складено у відповідності з «Положенням про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутич», затвердженого рішенням Славутицької міської ради № 550-41-IV від 15.12.2004р. зі змінами та доповненнями від 29.06.2005р. №703-47-IV, та регулює взаємовідносини між Орендодавцем та Орендарем про відшкодування витрат, які пов'язані з утриманням майна комунальної власності та його експлуатацією згідно договору оренди від 30.11.2011р. № 488. Відповідно до умов Договору № 480/480-Е:
- орендодавець забезпечує обслуговування, експлуатацію, зданих в оренду площ по договору оренди, а орендар відшкодовує витрати орендодавця на виконання вказаних робіт, зазначених у додатку №1 (п. 1.2. Договору № 480/480-Е);
- розмір відшкодування витрат орендодавця нараховується пропорційно орендованій площі та за перший базовий місяць становить 69,85 грн., крім того ПДВ -13,97 грн. Всього з ПДВ -83,82 грн. (п. 2.2. Договору № 480/480-Е);
- розмір відшкодування витрат по договору, в тому числі передплата до 100% очікуваної вартості комунальних послуг, що плануються отримати у наступному місяці, розрахована пропорційно до займаної площі, вносяться безготівковим платежем на розрахунковий рахунок Орендодавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу Орендодавця не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі виставлених рахунків. (п. 2.4. Договору № 480/480-Е);
- Орендар зобов'язується своєчасно отримувати та сплачувати виставлені Орендодавцем рахунки: за надані послуги, які визначені в додатку № 1 та на передплату до 100% очікуваної вартості комунальних послуг, що планується отримати у наступному місяці, при отриманні таких послуг через Орендодавця. (п. 3.2.2. Договору № 480/480-Е);
- при несвоєчасному внесенні плати, передбаченої даним Договором, Орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу включно по день фактичної оплати. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п. 6 ст. 231 ГКУ, а є подовженим по день фактично сплати заборгованості (п. 5.2. Договору № 480/480-Е);
- цей договір набуває чинності з 01.12.2011р. і діє до закінчення терміну договору оренди №488 від 30.11.2011р., в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами, а в частині відшкодування витрат Орендодавця - з 01.12.2011р. (п. 6.1. Договору № 480/480-Е).
06.03.2012р. відповідач звернувся до позивача із заявою про дострокове розірвання договору оренди з 31.03.2012р. Позивач не заперечував проти дострокового розірвання договору оренди і між сторонами 31.03.2012р. було складено та підписано Акт прийому передачі, згідно якого орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення площею 29,85 кв.м. за адресою м. Славутич, Київський квартал 10, БПО в стані, зазначеному в акті технічного огляду і претензій сторони не мають.
За таких обставин згідно до ст. 651 ЦК України та частини 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»Договір оренди був розірваний за погодженням сторін з 31.03.2012р., відповідно був чинним за період з 01.12.2011р. по 31.03.2012р., а згідно до пункту 6.1 Договору № 488/488-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію від 30.11.2011р. договір діє до закінчення терміну дії договору оренди від 30.11.2011р. № 488.
За таких обставин відповідно до пунктів 5.1.6, 5.1.9 Договору оренди та 3.2.2, 2.4 Договору № 488/488-Е судом встановлено наявність обов'язку відповідача сплачувати позивачу грошові кошти в рахунок відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та його експлуатацію на підставі виставлених йому позивачем рахунків за період грудень 2011р. -березень 2012р. включно, при цьому за березень 2012р. - не пізніше 30.04.2012р.
Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно абзацу 2 частини 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань за Договором № 480/480-Е, позивачем було здійснено експлуатаційні витрати в березні 2012р. та було виставлено відповідачу рахунок від 10.04.2012р. №СФ-000582 на їх відшкодування на суму 446,40 грн. (копія залучена до матеріалів справи).
Проте, відповідач, в порушення вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, п. п. 2.4., 3.2.2. договору від 30.11.2011р. № 480/480-Е, свої зобов'язання за договором від 30.11.2011р. № 480/480-Е належним чином не виконав та експлуатаційні витрати за березень 2012р. до 30.04.2012р. не сплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 446,40 грн.
Згідно частини першої ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзив на позов не подав, доводи позивача не спростував та доказів належного виконання своїх господарських зобов'язань за Договором № 488/488-Е суду не надав.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання за договором від 30.11.2011р. № 480/480-Е з вчасної оплати позивачу грошових коштів на відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію за березень 2012р. у розмірі 446,40 грн. в строк до 30.04.2012р.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.
Враховуючи вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 30.11.2011р. № 480/480-Е в сумі 446,40 грн. є обґрунтованою, підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягає задоволенню повністю.
У зв'язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 5.2. договору від 30.11.2011р. № 480/480-Е, в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу за період з 01.05.2012р. по 08.11.2012р. у загальній сумі 428,54 грн.
Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною четвертою ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Відповідно до частини шостої ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно частини другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином договірні правовідносини між сторонами, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.
В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187)
Постановою правління НБУ від 21.03.2012р. №102 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки НБУ встановлений на рівні 7,5%.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що пунктом 5.2 Договору № 488/488-Е сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій здійснюється за кожен день прострочення включно по день оплати і строк нарахування пені не обмежується шістьма місяцями.
За таких обставин, судом встановлено, що належна до стягнення з відповідача пеня виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.05.2012р. по день подання позову 12.11.2012р. складає 35,86 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 428,54 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 35,86 грн.
Крім того, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 7,04 грн.
Відповідно до положень частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, судом встановлено, що належні до стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.05.2012р. по день подання позову 12.11.2012р. становлять 7,19 грн.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 7,04 грн. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню повністю в сумі 7,04 грн.
Таким чином, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, пені та трьох процентів річних, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов частково, приймає рішення про стягнення з відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь позивача -комунального підприємства «Фонд комунального майна»446,40 грн. основного боргу, 35,86 грн. пені, 7,04 грн. процентів річних та відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»подана КП «Фонд комунального майна»позовна заява мала бути оплачена судовим збором в сумі 1609,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2012 року). Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 09.11.2012р. № 568, позивач сплатив судовий збір в сумі 1677,00 грн., тобто в розмірі, більшому, ніж передбачено законом. За таких обставин зайве сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 11, ст. ст. 6, 16, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 546, ст. ст. 547, 610, ч. 2 ст. 614, ст. ст. 625, 629, 651, частиною 1 ст. 759, частиною 1 ст. 761, частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173, п. 2 ч. 1 ст. 175, частиною 1 ст. 193, ст. 230, частинами 4, 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 1 частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ст. ст. 22, 33, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов комунального підприємства «Фонд комунального майна»до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (07100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь комунального підприємства «Фонд комунального майна»(07100, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, буд. 5, код ЄДРПОУ 32301037)
446,40 грн. (чотириста сорок шість гривень сорок копійок) основної заборгованості,
35,86 грн. (тридцять п'ять гривень вісімдесят шість копійок) пені,
7,04 грн. (сім гривень чотири копійки) процентів річних
1 609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.
3. Повернути комунальному підприємству «Фонд комунального майна» (07100, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, буд. 5, код ЄДРПОУ 32301037) з державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Київській області, код ЄДРПОУ 37955989, банк ГУ ДКСУ у Київській області, рахунок 31214206783001, МФО 821018)
зайве сплачений платіжним дорученням від 09.11.2012р. №568 судовий збір в сумі 67,50 грн. (шістдесят сім гривень п'ятдесят копійок).
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Конюх
Повний текст рішення підписано 18.12.2012р.