Іменем України
26.12.12 Справа №2а-2806/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Куімова М.В.;
при секретарі - Асташевої М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень, третя особа - прокуратура м. Севастополя, суд, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень №1859-р та №1861-р від 21.09.2010 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №455-р від 02.03.2010 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,1га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1. Розпорядженням СМДА №1162-р від 06.04.2010 року вказана земельна ділянка була передана у власність позивачу з віднесенням земель до категорії жилої та громадської забудови. Але, на підставі протесту прокуратури м. Севастополя, вказані розпорядження були скасовані розпорядженнями голови Севастопольської міської державної адміністрації від 21.09.2010 року №1859-р та №1861-р. Позивач просить визнати протиправними та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 21.09.2010 року №1859-р та 1861-р, як такі, що видані з перевищенням наданих відповідачу повноважень.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явилась, надіславши клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Прокурор у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача та прокурора.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовому засіданні встановлено, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №455-р від 02.03.2010 року позивачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки орієнтованою площею 0,1га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1. Розпорядженням СМДА №1162-р від 06.04.2010 року вказана земельна ділянка була передана у власність позивачу з віднесенням цих земель до категорії житлової та громадської забудови.
Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі позивачу був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №076434 від 28.04.2010 року (а.с.37).
Прокурором міста Севастополя 17.08.2010 за вих.№07-1147-10 до Севастопольської міської державної адміністрації був принесений протест з вимогою скасувати розпорядження №1162-р, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а також протест від 17.08.2010 року за вих.№07-1148-10 з вимогою скасувати розпорядження №455-р, як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
На підставі вказаних протестів, головою Севастопольської міської державної адміністрації були прийняті розпорядження №1859-р від 21.09.2010 року. «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 №1162-р» та №1861-р від 21.09.2010 року Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 02.03.2010 №455-р».
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Статтею 3 цього ж Закону закріплені принципи діяльності місцевих державних адміністрацій, відповідно до яких, вони діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.
Частиною першою, другою статті 6 вказаного Закону передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Згідно з частиною четвертою статті 41 цього Закону, акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.
Відповідно до частини восьмої статті 118 Конституції України, рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
Крім того, частинами першою та третьою статті 43 зазначеного Закону передбачено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду. Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Статтею 39 цього ж Закону дано вичерпний перелік повноважень голів місцевих державних адміністрацій, до якого не входить скасування власних попередніх розпоряджень.
Отже, законодавством чітко визначено коло суб'єктів, яким надані повноваження щодо скасування розпоряджень голови державної адміністрації. Такими суб'єктами є Президент України, голова місцевої державної адміністрації вищого рівня або суд.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що скасування власного розпорядження головою місцевої державної адміністрації виходить за межі його повноважень та суперечить вимогам Закону.
Позицію відповідача про те, що розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 21.09.2010 №1859-р та №1861-р були прийняті на підставі протестів прокурора, а тому є правомірними, суд не може прийняти до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, в тому числі, і нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Статтями 1, 9 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, також і відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
Тобто, відповідно до зазначеної норми права, протест прокурора не є рішенням суб'єкта владних повноважень, обов'язковим для виконання; протест - це думка прокурора, яка надсилається відповідному органу для вирішення питання по суті, а тому не дає підстав цьому органу діяти з перевищенням наданих йому повноважень.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації законних підстав та повноважень для прийняття розпоряджень від 21.09.2010 року №1859-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 №1162-р» та №1861-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 02.03.2010 №455-р».
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Але, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду будь-яких доказів в обґрунтування обставин і не довів правомірності прийнятих ним розпоряджень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати у сумі 65 грн.
Повний текст постанови складено та підписано 29 грудня 2012 року.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 21 вересня 2010 року №1859-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06 квітня 2010 року №1162-р», - визнати протиправним та скасувати.
Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 21 вересня 2010 року №1861-р «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 02 березня 2010 року №455-р», - визнати протиправним та скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 65 гривень.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк, з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги.
Суддя підпис М.В. Куімов
Суддя М.В. Куімов