вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
18 грудня 2012 р. (14:54) Справа №2а-10884/12/0170/22
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., при секретарі судового засідання Говорун М.Ф., за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації"
про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій.
Обставини справи. ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (далі- відповідач) із наступними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав від 17 вересня 2012 року;
- зобов'язати відповідача провести державну реєстрацію припинення права власності за ОСОБА_2 на садовий будинок з господарськими спорудами, що розташовані в садівничому товаристві «Союз» АДРЕСА_1, загальною площею 204,5 кв. м., основною 167,4 кв.м. на підставі ухвали Апеляційного суду АР Крим від 31 травня 2011 року по справі № 22-ц/0190/3072/11.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Бахчисарайського районного суду від 11 липня 2008 року по справі № 2- 2588/2008 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені та визнано за останньою право власності на садовий будинок з господарськими спорудами, що розташовані в садівничому товаристві «Союз» АДРЕСА_1, загальною площею 204,5 кв.м., основною 167,4 кв.м.
Право власності на садовий будинок зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 24071826 та записане в реєстровій книзі за № 16.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31 травня 2011 року по справі № 22-ц/0190/3072/11 зазначене рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 11 липня 2008 року скасовано і провадження у справі закрито.
На підставі зазначеного в вересні 2012 року позивач звернулась до відповідача із заявою про державну реєстрацію вказаної ухвали Апеляційного суду АР Крим від 31 травня 2011 року по справі № 22-ц/0190/3072/11. Однак відповідачем прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав. Позивач вважає зазначені дії протиправними у зв'язку із чим звернулась до суду із даним позовом.
Ухвалами суду від 08.10.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив останні задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, про причини неявки суд не повідомив, письмових заперечень проти позову не надав.
Суд, керуючись ст. 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 19.07.2004 №1952 в Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Пунктом 1.3. Наказу Міністерства Юстиції України "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" від 07.02.02 №7/5 передбачено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно, що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
З огляду на викладене, відповідач є органом якому делеговані повноваження, щодо здійснення реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Таким чином відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.
Спір, що виник з приводу реалізації повноважень комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації та дій державного реєстратора прав власності нерухомого майна в цій сфері, відповідає визначенню справи адміністративної юрисдикції і підлягає розгляду в порядку, встановленому КАС України.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Бахчисарайського районного суду від 11.07.2008 року по справі № 2-2588/2008 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені та визнано за останньою право власності на садовий будинок з господарськими спорудами, що розташовані в садівничому товаристві «Союз» АДРЕСА_1, загальною площею 204,5 кв.м., основною 167,4 кв.м.
На підставі зазначеного рішення, за позивачем зареєстроване право власності на вказаний садовий будинок в органах БРТІ.
Далі, ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 31 травня 2011 року по справі № 22-ц/0190/3072/11 зазначене рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 11.07.2008 року скасовано і провадження у справі за заявою позивача закрито.
На підставі зазначеного, оскільки відсутнє первинне рішення, яким за позивачем визнано право на садовий будинок і відповідно вчинено реєстраційні дії в органах БТІ, позивач звернулась до відповідача із заявою про проведення державної реєстрації вказаної ухвали Апеляційного суду АР Крим від 31.05.2011 року по справі № 22-ц/0190/3072/11, яке б підтверджувало факт не реєстрації за нею права власності на зазначений будинок.
17.09.2012 року реєстратором Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" Альошичовой Н.Д. та в.о.начальника прийнято спірне рішення, яким в проведенні державної реєстрації прав на підставі ухвали Апеляційного суду АР Крим від 31.05.2011 року по справі №22-ц/0190/3072/11 відмовлено з тих підстав, що на час проведення державної реєстрації зазначених прав мається постанова про арешт майна боржника від 02.02.2011 року.
Позивач не погодилась із вказаним рішенням відповідача, у зв'язку із чим звернулась до суду із даним позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання рішення протиправним суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являється його рішення обґрунтованим, безстороннім та добросовісним.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позивних вимог судом встановлено наступне.
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції Закону від 11.02.2010р. №1878-VI із змінами та доповненнями) встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002р. №7/5 який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445 затверджено "Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно", (із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, далі - Тимчасове положення).
Пунктом 1 зазначеного Наказу передбачено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами БТІ, створеними до набрання чинності Законом України від 11.02.2010 N 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Пункт 2 Наказу передбачає, що Тимчасове положення визначає порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках.
Відповідно до п.1.2. Тимчасового положення, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно з п.3.1. Тимчасового положення, з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд. Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема:
- відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
- відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав;
- відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;
- відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;
- наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.
Згідно з п.3.4. Тимчасового положення, за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.
Відповідно до п.п.3.5 реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо:
- подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (п.3.5.4);
- право власності та інші речові права на нерухоме майно виникли на підставі правочинів за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна, що підтверджується відповідним витягом(п.3.5.7).
Проаналізувавши зазначені правові норми, суд приходить до висновку, що державний реєстратор при вчиненні державної реєстрації прав, в даному випадку факту припинення права власності шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно, повинен перевірити та встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, зокрема відповідність даних про наявність інформації та відповідних документів, що свідчать про накладення арешту або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна, що само по собі тягне відмову у проведенні державної реєстрації вказаних прав.
Як же зазначено у рішенні відповідача, підставою відмови позивачу у вчиненні державної реєстрації прав явився саме факт наявності постанови про арешт майна боржника від 02.02.2011 року, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні. Належних же та допустимих доказів про скасування зазначеного арешту та спростування дій та рішення відповідача суду позивачем не надано та про останні не повідомлено.
Згідно ч. 1,3 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що дії відповідача та прийняте рішення відповідали діючому законодавству, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
Під час судового засідання, яке відбулось 18.12.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 24.12.2012 року.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Радчук А.А.