Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/13736/2012
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17
час виготовлення постанови - 12-00 год.
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стиран В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський сортонасінницький завод» до Володарської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні права на предмет спору, на стороні відповідача, Тернавська Тетяна Валентинівна, про визнання незаконним та скасування розпорядження № 260 від 08.05.2012 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду,
Позивач 14.10.2012 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою від 29.10.2012 до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні права на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Тернавську Тетяну Валентинівну.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 20.10.2006 відповідачем укладено договір оренди землі із СТОВ «Україна-Агро», згідно якого орендодавцем надано орендарю СТОВ «Україна-Агро» земельну ділянку площею 37,8 га пашні в оренду строком на 5 років. Вказаний договір було зареєстровано у Володарському районному відділі ДРФ ДП «ЦДЗК» 30.10.2006.
30.12.2010 в результаті злиття СТОВ «Україна-Агро» та ТОВ «Володарський сортонасінницький завод» залишилося ТОВ «Володарський сортонасінницький завод».
Згідно п.8 договору оренди землі від 20.10.2006 орендарю надано переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк.
23.09.2011 позивач повідомив відповідача листом № 68 про намір пролонгувати договір оренди, однак відповіді не отримав, у зв'язку із чим направив листи № 87 від 30.11.2011 та № 4 від 10.01.2012, проте відповіді також не отримав.
У зв'язку із тим, що відмови у продовженні оренди від відповідача позивач не отримав, вказана земельна ділянка була засіяна ним яровими культурами на підставі права орендаря.
Однак, через 7,5 місяців відповідачем видано розпорядження № 260 від 08.05.2012 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для передачі спірної земельної ділянки площею 37,8 га в оренду Тернавський Т.В. для ведення фермерського господарства.
Позивач вказує, що своїми діями відповідач порушує його права.
Просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Володарської райдержадміністрації № 260 від 08.05.2012.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, свої вимоги мотивував аналогічно викладеному у позовній заяві, у подальшому до судового засідання не з'явився, суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позову, вважали його необґрунтованим та таким, що не піддягає задоволенню, у подальшому до суду засідання не прибули, надавши суду заяву про визнання позову у повному обсязі та розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Представник третьої особи у судовому засіданні вказала, що вважає спірне розпорядження таким, що видане законно, у зв'язку із чим відсутні підстави для його скасування, у подальшому до суду не з'явилася за невідомою суду причиною, про день і час слухання справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доводи учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, вважає встановленим наступне.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Володарський сортонасінницький завод», є юридичною особою, зареєстрованого Володарською райдержадміністрацією Донецької області 21.09.2007 (ЄДРПОУ 02768130), розташоване за адресою: 87000, Донецька область, Володарський район, смт. Володарське, вул. Пушкіна, буд. 140.
Відповідач - Володарська районна державна адміністрація Донецької області, яка є органом виконавчої влади - суб'єктом владних повноважень та здійснює в даних правовідносинах надані їй Законом України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження.
Розпорядженням Володарської райдержадміністрації № 260 від 08.05.2012 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду громадянці Тернавській Т.В. для ведення фермерського господарства» Тернавський Тетяні Валентинівні надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі в оренду, строком на 10 років, земельної ділянки загальною площею 37,8 га, в тому числі ріллі 37,8 га, із земель сільськогосподарського призначення (запасу), які знаходяться за межами населених пунктів на території Боївської сільської ради, для ведення фермерського господарства.
Позивач із розпорядженням відповідача не погоджується, вважає, що відповідачем порушуються його права та інтереси, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність свого розпорядження з наступних підстав.
Проблемою даного спору є правомірність розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання у оренду земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності п. «а» ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Згідно п.12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, як це передбачене нормами ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених чч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.
Пунктом 15 частини 2 статті 134 цього Кодексу передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства.
Згідно із ч. 3 ст. 124 Кодексу встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним чч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 123 цього Кодексу відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Також, відповідно ст.31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із, зокрема, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені також нормами Законами України «Про фермерське господарство», який є спеціальним законом у сфері даних правовідносин.
У відповідності до ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, якою передбачений порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
За вимогами норм зазначеної статті, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Відповідачем визнано позов, проте не надано суду у якості доказів у справі документи, на підставі яких було надано Тернавській Т.В. дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.
Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, що 20.10.2006 між Володарською райдержадміністрацією Донецької області (Орендодавець) та СТОВ «Україна - Агро», після злиття 30.12.2010 - ТОВ «Володарський сортонасінницький завод», (Орендар), укладено договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення (землі резервного фонду Боїовської сільської ради), відповідно до якого Орендодавець надає Орендарю, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 37,8 га строком на 5 років.
Статтею 31 Закону «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Разом з тим, орендарю законодавством про оренду надано право поновлення договору оренди землі.
Поновленням (пролонгація) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, враховане у положеннях ст. 33 зазначеного Закону.
За правилами зазначеної статті Закону, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Із аналізу вказаних норм, договір оренди земельної ділянки може бути пролонгований та орендар має переважне право на укладання договору оренди на новий строк, за наявності повідомлення орендаря не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору та належного виконання договору оренди.
Також, п.8 договору оренди від 20.10.2006 між позивачем та відповідачем, передбачено, після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме, листів - повідомлень ТОВ «Володарський сортонасінницький завод» до Володарської райдержадміністрації Донецької області № 68 від 23.09.2011, № 4 від 30.11.2011 та № 4 від 10.01.2012, позивач скористався своїм правом на поновлення договору оренди.
У судовому засіданні встановлено та не заперечувалося представниками відповідача, що відповіді на листи - повідомлення ТОВ «Володарський сортонасінницький завод» надано не було.
Відповідач у своїх запереченнях проти позову, наданих суду до визнання даного позову, вказує, що листи-повідомлення ТОВ «Володарський сортонасінницький завод» були залишені без розгляду оскільки орендарем не було додано до них проекту додаткової угоди, однак суд вважає їх безпідставними з огляду на те, що у даному випадку дії відповідача суперечать нормам ст. 41 Основного Закону України щодо обов'язку органів державної влади та посадових і службових осіб цих органів розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Також, позивачем у якості доказів у справі надано податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку від 31.01.2012, виписки банку про сплату за оренду землі, що свідчить про належне виконання договору оренди Орендарем.
За нормами ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відтак, судом встановлено, що Орендар скористався своїм правом на пролонгацію договору оренди землі, а Орендодавець не надав своїх заперечень у поновлення договору протягом місяця після спливу його строку.
Крім того, абз. 2 п. 2 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою додається, зокрема, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Як встановлено судом, позивач зазначеної згоди не надавав, отже спірне розпорядження відповідачем винесено із порушенням вказаних норм Земельного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Нормою ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлене договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання регламентоване нормами ст. 32 Закону України «Про оренду землі».
Отже, фактично відповідачем в односторонньому порядку розірвано договір оренди земельної ділянки із ТОВ «Володарський сортонасіннцький завод», порушивши при цьому норми діючого законодавства України, та без законних підстав надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду Тернавській Т.В. для ведення фермерського господарства, з якою, як встановлено у процесі розгляду справи, 27.06.2012 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В судовому засіданні з боку відповідача не надано достатніх аргументів та доводів, які б свідчили про правомірність винесеного ним розпорядження, в той же час позивач довів обставини в обґрунтування своїх позовних вимог.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення діяв у межах повноважень але не спосіб, що передбачений діючим законодавством.
Разом із тим, суд вважає за доцільне зазначити, що заявляючи вимоги про визнання незаконним та скасування спірного розпорядження позивач не враховував положення п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним. Наслідком висновку про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень є його скасування. Вимога про скасування (визнання нечинним) рішення суб'єкту владних повноважень виключає вимогу про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) цього ж рішення, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають.
Таким чином, суд вважає, що спірне розпорядження Володарської райдержадміністрації Донецької області слід скасувати, а позов задовольнити частково.
Розподіл судових витрат здійснюється на підставах, передбачених нормами ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський сортонасінницький завод» до Володарської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійні права на предмет спору, на стороні відповідача, Тернавська Тетяна Валентинівна, про визнання незаконним та скасування розпорядження № 260 від 08 травня 2012 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та надання земельної ділянки в оренду, задовольнити частково.
Скасувати розпорядження Володарської районної державної адміністрації Донецької області № 260 від 08 травня 2012 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки в оренду громадянці Тернавській Т.В. для ведення фермерського господарства».
У задоволенні інших вимог позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський сортонасінницький завод» сплачений судовий збір у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 10 коп.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 17 грудня 2012 року.
Повний текст постанови виготовлено 24 грудня 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ст.186 КАС України.
Суддя Стиран В.В.