ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" грудня 2012 р. Справа № 2а-3563/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Боброва Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,
представника позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -Матейчук Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3
до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області
про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу від 25.05.2012 року за №Ф985/4,-
19.11.2012 року ОСОБА_3 (надалі -позивачка) звернулася з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області (надалі -відповідач) про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу від 25.05.2012 року за №Ф985/4.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, на думку позивачки, в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі -Закон №2464-VI) та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 27.09.2010 року №21-5 (надалі -Інструкція №21-5) безпідставно винесена вимога №Ф985/4 від 25.05.2012 року про сплату боргу в сумі 4010,30 грн. При цьому, у позові зазначено, що 27.03.2012 року до управління Пенсійного фонду України в Снятинському районі нею поданий звіт «Про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в якому у відповідній графі про нарахування суми внеску вказано «0». Тому, вважає дії відповідача щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 4010,30 грн. та винесення оскаржуваної вимоги протиправними, а вимогу такою, що підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в адміністративному позові та пояснив суду, що управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі безпідставно, всупереч закону винесена вимога №Ф985/4 від 25.05.2012 року про сплату боргу в сумі 4010,30 грн. Оскільки, у звіті «Про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вказана сума внеску «0», то відповідно до пункту 3 статті 7 Закону №2464-VI орган Пенсійного фонду не мав підстав для нарахування недоїмки та винесення оскаржуваної вимоги. В зв'язку з цим, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому запереченні на адміністративний позов та пояснила суду, що управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі оскаржувана вимога винесена правомірно, відповідно до норм Закону №2464-VI та Інструкції №21-5. Законодавство України зобов'язує фізичних осіб-підприємців сплачувати єдиний соціальний внесок і його сума не може бути меншою мінімального страхового внеску, встановленого законом. Позивач неправомірно вказала у звіті за 2011 рік суму нарахованого внеску в розмірі «0». Тому, управлінням 25.05.2012 року винесена вимога №Ф985/4 про сплату 4010,30 грн. боргу та вживалися заходи з його стягнення до бюджету Пенсійного фонду України. Вважає дії управління правомірними, тому в задоволенні позову просила відмовити повністю.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивачки та представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.
ОСОБА_3 з 11.08.2006 року зареєстрована Снятинською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів -НОМЕР_1 (а.с. 8, 10). Як фізична особа-підприємець вона перебуває на спрощеній системі оподаткування згідно свідоцтва про сплату єдиного податку від 15.12.2010 року серії НОМЕР_2 (а.с. 11).
ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про шлюб від 14.02.2012 року серії НОМЕР_3 та 06.06.2012 року отримала паспорт серії НОМЕР_4 на вказане прізвище (а.с. 9, 30).
Згідно частини 1 статті 4 Закону №2464-VI ОСОБА_3 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
25.05.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі Івано-Франківської області винесена вимога про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі -єдиний внесок) в сумі 4010,30 грн. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 13).
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення вказана вимога пенсійного органу отримана позивачкою 10.04.2012 року (а.с. 14, 32).
Згідно оглянутої в судовому засіданні картки особового рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та виписки з індивідуальних відомостей про застраховану особу станом на 30.11.2012 року, за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року їй нарахований єдиний внесок в сумі 4010,30 грн. За цей же період загальний борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску становить 4010,30 грн. (а.с. 16).
У зв'язку з несплатою боргу відповідач направив вимогу №ф985/4 від 25.05.2012 року для виконання до відділу Державної виконавчої служби Снятинського районного управління юстиції, яким на підставі неї було відкрите виконавче провадження №32804208 про стягнення з ОСОБА_3 на користь пенсійного органу боргу в сумі 4010,30 грн. (а.с. 19).
В судовому засіданні встановлено, що причиною того, що ОСОБА_3 не сплатила єдиний внесок за 2011 рік в сумі 4010,30 грн. стало те, що вона у звіті за 2011 рік про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску (форма Д5) вказала суму доходу, на який нараховується єдиний внесок та розмір єдиного внеску «0».
Вказане суперечить нормам законодавства, що регулює порядок нарахування та сплати єдиного внеску до бюджету Пенсійного фонду України.
Так, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування -консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками цього внеску, серед інших, є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI).
Згідно частини 4 статті 5 Закону №2464-VI обов'язок платника єдиного внеску у позивачки виник з моменту набрання чинності цього Закону, тобто, з 01.01.2011 року, оскільки з 11.08.2006 року час вона була зареєстрована фізичною особою-підприємцем відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».
Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI та підпунктом 4.6.1 пункту 4 виданої на виконання вказаного Закону Інструкції №21-5, встановлено, що для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї , які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до частини 11 статті 8 Закону єдиний внесок для платників -фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У зв'язку із зазначеними вище нормами Закону №2464-VI та Інструкції №21-5 управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі позивачці було направлено повідомлення-розрахунок від 16.03.2012 року щодо суми єдиного внеску, яка підлягала сплаті нею до бюджету Фонду за звітний період -2011 рік (а.с. 35).
В судовому засіданні встановлено, що розрахунок суми єдиного внеску від 16.03.2012 року, який підлягав сплаті позивачкою, управлінням Пенсійного фонду України в Снятинському районі проведений правомірно, вимога про сплату боргу від 25.05.2012 року за №ф985/4 відповідає нормам Закону №2464-VI та Інструкції №21-5. Тому, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позов необґрунтований та безпідставний і задоволенню не підлягає.
Крім того, судом установлено, що при подачі до суду даного адміністративного позову позивачкою не сплачений судовий збір в сумі 32,19 грн. Тому, відповідно до норм статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України вказана сума судового збору підлягає стягненню з неї на користь Державного бюджету України.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Ю.О. Бобров
Постанова в повному обсязі складена 10.12.2012 року.