ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" грудня 2012 р. Справа № 2а-3701/12/0970
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Бобров Ю.О., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Головавтотрансінпекції та структурного підрозділу територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн., -
29.11.2012 року Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Головавтотрансінпекції та її структурного підрозділу - територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області (надалі -позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі -відповідач) про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області виявлені порушення вимог Закону України ''Про автомобільний транспорт''допущені відповідачем, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів за відсутності ліцензійної карти, договору з замовником транспортних послуг та квитанції про оплату транспортних послуг. Виявлені порушення зафіксовані в акті за №064814 від 06.07.2012 року. За наслідками розгляду вказаного акту за вчинені правопорушення позивачем винесено постанову за №146111 від 10.07.2012 року про застосування фінансових санкцій на загальну суму 1700,00 грн. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. відповідачем добровільно не сплачена.
30.11.2012 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 КАС України судом винесена ухвала про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яка разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами направлена відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову.
Відповідно до частини 3 статті 183-2 КАС України суд виносить ухвалу про відкриття скороченого провадження, копія якої невідкладно надсилається відповідачу разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.
Ухвала про відкриття скороченого провадження з доданими до неї документами отримана відповідачем 04.12.2012 року.
Згідно із пунктом 3 частини 5 статті 183-2 КАС України справа повинна бути розглянута в порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.
Проте, заперечення або заяви про визнання позову від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статті 183-2 КАС України, не надходили.
Суд, розглянувши та оцінивши матеріали справи в порядку скороченого провадження, відповідно до вимог статті 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 30.06.2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець Богородчнською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.10.2012 року за №14951824 (а.с. 8).
Працівниками територіального управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області виявлені порушення законодавства про автомобільний транспорт під час надання відповідачем послуг з перевезення пасажирів та складено акт за №064814 від 06.07.2012 року про порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". У ході перевірки встановлено, що відповідач здійснював нерегулярні пасажирські перевезення за відсутності ліцензійної картки, договору з замовником транспортних послуг та квитанції про оплату транспортних послуг (а.с. 10).
Відповідач, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, у встановлений час 10.07.2012 року для участі в розгляді справи не прибув.
Постановою начальника територіального управління Головавтоінспекції в Івано-Франківській області за №146111 від 10.07.2012 року за порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" та відповідно до норм абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону до відповідача застосовані фінансові санкції в сумі 1700,00 грн. (а.с. 11).
Вищевказана постанова була направлена відповідачу, однак сума фінансових санкцій ним сплачена не була (а.с. 12).
Постанова в порядку, передбаченому пунктом 32 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" від 08.11.2006 року № 1567 (надалі - Постанова № 1567) до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після їх винесення чи до суду відповідачем не була оскаржена та набрала чинності (а.с. 13).
Відповідно до повідомлення територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 02.11.2012 року відповідач виготовляв ліцензії серії НОМЕР_3 на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, однак, ліцензійної карти на транспортний засіб Мерседес-Бенц, державний номер НОМЕР_1, ним виготовлено не було (а.с. 13).
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (надалі - Закон) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно статті 39 Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Вказаною статтею Закону передбачені документи для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії,
реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у статті 60 Закону, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України. Відповідно до пункту 28 Постанови № 1567 під час здійснення перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Статтею 6 Закону визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та Севастополі.
Відповідно до підпунктів 21, 27 Постанови № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю, шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявленні порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання. У відповідності до пункту 28 Постанови № 1567 фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.
Відповідач у передбачений законом термін суму застосованих до нього фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. добровільно не сплатив, а тому вона підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 року дане положення слід розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, право суб'єкта владних повноважень на звернення до суду визначено в частині 2 статті 124 Конституції України.
Крім того, змістовний аналіз норм Закону України "Про автомобільний транспорт", постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08 вересня 2004 року "Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті", а також інших підзаконних нормативно-правових актів про автомобільний транспорт, дає підстави вважати, що Головавтотрансінспекція та її структурні підрозділи на місцях, як урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що уповноважений застосовувати до порушників законодавства України у даній сфері адміністративно - господарські санкції, у випадку невиконання такими порушниками вимоги про їх сплату у добровільному порядку вправі звертатися до суду із позовом про їх примусове стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Пунктом 1 частини 5 цієї статті встановлено, що прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами.
Частиною 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що з метою представництва інтересів держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів держави.
Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно винесена постанова за №146111 від 10.07.2012 року про застосування до відповідача фінансових санкцій на загальну суму 1700,00 грн., тому позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
У відповідності до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в дохід бюджету фінансові санкції на загальну суму 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
Постанову звернути до негайного виконання.
Відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її складення.
Відповідно до частини 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: Ю.О. Бобров
Постанова складена о 10:15 год. 24.12.2012 року.