Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/14779/2012
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зеленова А.С.
при секретарі Афанасьєві Д.Б.
за участю:
представників позивача ОСОБА_1,ОСОБА_2,
представників відповідача Врублевської Т.М., Михайленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.10.2012 року №0002141740, №0002131740, -
01.11.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.10.2012 № 0002131740 про донарахування податку на додану вартість в сумі 57 361 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 24 678,50 грн., від 10.10.2012 № 000214740 про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 47 300,84 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23 650,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 09.10.2012 № 5051/17-211-3-НОМЕР_2 з питань дослідження господарських відносин з ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон» та правомірності нарахування податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік та податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.07.2011. Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань в акті перевірки визначено нікчемність право чинів, укладених позивачем із зазначеними підприємствами.
Позивач з вказаними висновками акту перевірки не погоджується, та із посиланням на норми Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість» зазначила, що спірні господарські операції мали реальний характер та підтверджені відповідними первинними документами. Просила задовольнити позовні вимоги.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що проведеною перевіркою позивача було встановлено порушення вимог Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України внаслідок укладення нікчемних правочинів з ПП «Арікон», ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», на підставі якого позивачем неправомірно були сформовані витрати та податковий кредит з ПДВ. Вважають висновки акту перевірки обґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення правомірними, з огляду на що просили відмовити у задоволенні позову (т. 5 а.с. 134-137).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 зареєстрована 21.09.2007 виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 38).
З 05.10.2012 по 08.10.2012 Слов'янською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 з питань дослідження господарських відносин з ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон» та правомірності нарахування податку з доходів фізичних осіб за 2011 рік та податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 31.07.2011, за наслідками якої складено акт від 09.10.2012 № 5051/17-211-3-НОМЕР_2.
Згідно з висновками вказаного акту, встановлені такі порушення:
- пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України у вигляді неналежного ведення обліку витрат, завищення витрат на суму 288 152,00 гривень за період з 01.01.2011 по 31.12.2011;
- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 47 300,84 гривень за період з 01.01.2011 по 31.12.2011;
- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на додану вартість у 2011 році на суму 57 631,00 гривень, у тому числі по періодах за травень 2011 року на суму 8 276,00 гривень, за червень 2011 року на суму 20 626,00 гривень, за липень 2011 року на суму 28 729,00 гривень (т. 1 а.с. 36).
10.10.2012 на підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0002141740, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 47 300,84 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 23 650,42 гривень (т.1 а.с. 9);
№ 0002131740, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 57 631,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24 678,50 грн. (т. 1 а.с. 10).
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач 01.11.2012 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.
Висновки акту перевірки ґрунтуються на твердженні щодо нікчемності укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон», внаслідок яких позивач неправомірно сформувала витрати та, відповідно, занизила податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість у перевіряємому періоді.
Суд вважає зазначені висновки податкового органу необґрунтованими з таких підстав.
Так, 01.03.2011 між ПП «Арикон» як Продавцем та ФО-П ОСОБА_5 як Покупцем укладено договір № 4 купівлі-продажу, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах даного Договору (п. 1.1). Товар поставляється Покупцю згідно заявок (п. 2.1). Ціна договору - згідно виписаних Продавцем накладних чи рахунків, що є невід'ємними частинами даного договору (п. 3.2). Поставка здійснюється автотранспортом Покупця за рахунок коштів Покупця (п. 4.1) (т. 1 а.с. 41).
Виконання договору підтверджено витратними накладними (т. 1 а.с. 77, 79, 82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108), відповідно до яких позивачем отримані продукти харчування.
За наслідками господарських операцій ПП «Арикон» виписало позивачу податкові накладні (т. 1 а.с. 78, 80-81, 83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109), в яких вказав зміст господарської операції та суму ПДВ, сплачену в ціні товару.
01.04.2011 між ПП «Інтенція» як Продавцем та ФО-П ОСОБА_5 як Покупцем укладено договір № 7 купівлі-продажу, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах даного Договору (п. 1.1). Товар поставляється Покупцю згідно заявок (п. 2.1). Ціна договору - згідно виписаних Продавцем накладних чи рахунків, що є невід'ємними частинами даного договору (п. 3.2). Поставка здійснюється автотранспортом Покупця за рахунок коштів Покупця (п. 4.1) (т. 1 а.с. 42).
Згідно договору про відступлення права вимоги боргу № 11 від 01.11.2011, ПП «Інтенція» відступає ТОВ «Інтер-Компанія» право вимагати виконання зобов'язань ФО-П ОСОБА_5 на загальну суму 42 582,51 грн. (т. 1 а.с. 44-46).
01.04.2011 між ТОВ «Оріал» як Продавцем та ФО-П ОСОБА_5 як Покупцем укладено договір № 10 купівлі-продажу, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити на умовах даного Договору (п. 1.1). Товар поставляється Покупцю згідно заявок (п. 2.1). Ціна договору - згідно виписаних Продавцем накладних чи рахунків, що є невід'ємними частинами даного договору (п. 3.2). Поставка здійснюється автотранспортом Покупця за рахунок коштів Покупця (п. 4.1) (т. 1 а.с. 43).
Виконання договору підтверджено накладними (т. 1 а.с. 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 213).
За наслідками господарських операцій ТОВ «Оріал» виписало позивачу податкові накладні (т. 1 а.с. 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162-163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 178, 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194-195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209, 211-212, 214), в яких вказав зміст господарської операції та суму ПДВ, сплачену в ціні товару.
На придбаний товар позивачем отримані свідоцтва про визнання, декларації виробника, сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, посвідчення про якість (т. 5 а.с. 1-125). Зазначені документи доводять якісні характеристики товару - продуктів харчування.
Оплата за придбаний товар підтверджується випискою по рахунку позивача, відкритого в АКБСР «Укрсоцбанк» на підставі договору № 230/29-39 від 26.11.2009 (т. 3 а.с. 165-173; т. 4 а.с. 8-11).
Здійснення перевезення товару автотранспортом покупця за вказаними вище договорами підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля, договорами оренди вантажного автомобіля з наданням послуг по керуванню (з екіпажем) від 14.04.2010, укладеними між ФО-П ОСОБА_5 як Орендарем та ФО-П ОСОБА_6 як Орендодавцем, технічними паспортами на автомобілі, трудовими договорами між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю (водіями), договором оренди вантажного автомобіля від 29.03.2011 між ФОП ОСОБА_5 як Орендарем та ОСОБА_7 як Власником.
Придбаний товар зберігався у приміщенні ЗАТ «НИВА» згідно умов договору про надання послуг № 318 від 02.11.2010 між ЗАТ «НИВА» як Виконавцем та ФО-П ОСОБА_5 як Замовником та додаткової угоди до нього (т. 4 а.с. 33, 34).
Придбаний товар ФО-П ОСОБА_5 використала у власній господарській діяльності, що підтверджується договорами з КП «Обласний дитяче-молодіжний санаторно-оздоровчий комплекс «Перлина Донеччини», ТОВ «Галлаор», ТОВ «Лісовий пролісок» б/о «Металлург», ТОВ «Дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Зевс-Норд» та первинними документами до них (т. 1 а.с. 48-76, 110-126; т. 2 а.с. 1-156; т. 3 а.с. 1-164).
На підставі наведених вище первинних документів та податкових накладних позивач сформувала витрати та податковий кредит з ПДВ, що відобразила у податкових деклараціях відповідних податкових періодів (т. 3 а.с. 177-211).
Положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.
Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Надані позивачем документи на підтвердження здійснення господарських операцій за договорами із ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон» відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів купівлі-продажу, укладених позивачем із ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон». Також, вказані правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.
В акті перевірки відповідач посилається на такі документи на підтвердження висновку про нікчемність укладених правочинів:
- акт № 1812/236-37156815 від 14.11.2011 Алчевської ОДПІ про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Арикон» (код за ЄДРПОУ 37156815) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011;
- акт № 1798/236-26917523 від 11.11.2011 Алчевської ОДПІ про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» (код за ЄДРПОУ 36917523) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011;
- акт № 1807/231/37156804 від 11.11.2011 Алчевської ОДПІ про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтенція» (код за ЄДРПОУ 37156804) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011.
На переконання суду, акти перевірок контрагентів позивача не можуть вважатися доказами нікчемності укладених договорів з огляду на приведені вище положення законодавства. Крім того, вказані акти фактично стосуються перевірки взаємовідносин між ПП «Арикон», ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція» та їх контрагентами, з якими позивач не мав безпосередніх договірних відносин.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів купівлі-продажу, укладених з ПП «Арикон», ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція». Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню робіт та послуг за вказаними договорами із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманих робіт та послуг у власній господарській діяльності позивача.
Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат оплати вартості товару, придбаного у ПП «Арикон», ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», із господарською діяльністю позивача.
У відповідності до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 цієї статті, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Оскільки судом встановлено зв'язок витрат, понесених позивачем при придбанні товару у ПП «Арикон», ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», із власною господарською діяльністю позивача, суд приходить до висновку про правомірність визначення позивачем оподатковуваного доходу, та як наслідок, правильність обчислення податку з доходів фізичних осіб.
Стосовно правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість суд зазначає наступне.
Відповідно до положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Виникнення у ФО-П ОСОБА_5 права на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій по договорам з ПП «Арикон», ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція» підтверджено зазначеними вище податковими накладними, виписаними постачальниками. Податкові накладні позивач включив до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних податкових періодів. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення податкових накладних. Право постачальників виписувати податкові накладні підтверджено відповідними Свідоцтвами платників податку на додану вартість, копії яких наявні в матеріалах справи.
Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим є необґрунтованим у даному випадку донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування податковим органом податкових зобов'язань позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.
З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.
На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені.
Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.10.2012 року №0002141740, №0002131740 - задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 10.10.2012 № 0002141740 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 70 951 (сімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) гривень 26 копійок, у тому числі за основним платежем - 47 300 (сорок сім тисяч триста) гривень 84 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 650 (двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят) гривень 42 копійок.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 10.10.2012 № 0002131740 про визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 82 309 (вісімдесят дві тисячі триста дев'ять) гривень 50 копійок, у тому числі за основним платежем - 57 631 (п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять одна) гривень 00 копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 678 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят вісім)гривень 50 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1532 (одна тисяча п'ятсот тридцять дві) гривні 61 копійку.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 17 грудня 2012 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 24 грудня 2012 року.
Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Зеленов А. С.