13 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/6374/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Борисенко П.О
при секретаріСергієнко Ю.В.
за участю:
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської до ОСОБА_3 про стягнення переплати державної допомоги
Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на користь Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації суму використаної переплати державної соціальної допомоги на ім'я ОСОБА_4 за період з листопада 2010 р. по листопад 2011 р. в розмірі 1343,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_4 був інвалідом з дитинства I групи та перебуваючи в Верхньодніпровському дитячому будинку-інтернаті № 1 (довідка від 06.12.2006 р. № 11) отримував державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства як інвалід з дитинства I групи, 25 % якої згідно пунктів 4.7 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України від 30 квітня 2002 р. N 226/293/169 (далі Порядок N 226/293/169) перераховувалося на накопичувальний особистий рахунок (довідка від 02.04.2012 р. № 323).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2).
Відповідно до п. 6.4 Порядку N 226/293/169, ст. 1227 ЦК України суми державної соціальної допомоги, які залишились неодержаними в у зв'язку зі смертю дитини-інваліда виплачуються, зокрема, батькам дитини-інваліда, якщо вони не входять у коло забезпечуваних пенсією у зв'язку із втратою годувальника, включаючи допомогу за повний місяць, в якому настала смерть дитини - інваліда.
Відповідно до довідки Дніпродзержинської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» від 07.12.2011 р. № 4241 за період з листопада 2010 р. по листопад 2011 р. на накопичувальний особистий рахунок ОСОБА_4 було перераховано 3403,13 грн. Тобто, зазначені кошти є переплатою державної соціальної допомоги. Залишок коштів на рахунку в розмірі 2059, 63 грн. було повернуто позивачу. Різниця становить 1343,50 грн., яку позивач просить стягнути з ОСОБА_3.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд даної справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що вона не отримувала кошти в розмірі 1343,50 грн. з коштів, що були перераховані на рахунок ОСОБА_4 як державна соціальна допомога.
Заслухавши пояснення відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_3 коштів з накопичувального особистого рахунку ОСОБА_4 (№ НОМЕР_3 по типу відомості 5 (допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам) в розмірі 1343,50 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Позивач не надав суду ані доказів отримання ОСОБА_3 коштів з накопичувального особистого рахунку ОСОБА_4, ані доказів повернення Управлінню праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації залишку коштів з накопичувального особистого рахунку ОСОБА_4 в розмірі 2059, 63 грн.
Позивач неодноразово викликався до суду, однак кожного разу подавав заяви про розгляд справи без його участі (від 20.06.2012 р. № 2182, від 09.07.2012 р. № 2355, від 21.08.2012 р № 2777).
Враховуючи зазначене суд витребував в Дніпродзержинської філії ПАТ КБ «Приватбанк» інформацію з підтверджуючими документами руху коштів, перерахованих на ім'я ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що були нараховані за період з листопада 2010 р. по листопад 2011 р. як соціальна допомога. Банк витребувану інформацію не надав.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивач не надав суду належних доказів по зазначеним питанням даної справи, тому суд встанови необґрунтованість його позовних вимог.
Також, суд додатково зазначає, що згідно адміністративного позову на рахунок ОСОБА_4 за період з листопада по листопад 2011 р. були зайво перераховані кошти в розмірі 3403,13 грн., позивачу було повернуто 2059,64 грн., в той же час в листі позивача на адресу відповідача від 24.01.2012 р. № 198 зазначено про зайво перераховані кошти в розмірі 3697,13 грн. та про повернуті кошти в розмірі 2353,63 грн. Дана обставина також вказує на необґрунтованість позовних вимог.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до встановлених судом обставин та досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Верхньодніпровської районної державної адміністрації - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складений 19.11.2012 р.
Суддя П.О.Борисенко