26.12.12р. Справа № 9/5005/8811/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим", с.м.т.Багерове, Ленінський район Автономна Республіка Крим
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область
про стягнення 283571,02 грн.
Суддя Подобєд І.М.
При секретарі судового засідання Цьока М.Ю.
Представники:
Від позивача: Валанчюс В.О. - представник, довіреність №17/12 від 28.05.12
Від відповідача: ОСОБА_1 фізична особа особа - підприємець
- ОСОБА_3 - адвокат, довіреність б/н від 14.12.12р.
ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" звернулося у жовтні 2012 року із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просить господарський суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 283571,02 грн. на відшкодування збитків, пов'язаних із втратою та пошкодженням вантажу під час його перевезення автомобільним транспортом, у тому числі: сума 137476,27 грн. - вартість втраченого вантажу, сума 146094,75 грн. - вартість пошкодженого вантажу, подальше використання (реалізація) якого не можливе. Вказує в обґрунтування позовних вимог, що на підставі укладеного між ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" та СПД ОСОБА_1 договору транспортно-експедиційних послуг №1/2010/2 від 15.04.2010р. Відповідач зобов'язався організувати та здійснити для Позивача перевезення вантажу - алкогольної продукції згідно накладних на переміщення алкогольних напоїв серія 01 ААБЕ № 988828 від 03.05.2011р. ААБМ № 102006 від 03.05.2011р. зі складу АДРЕСА_1 (пункт навантаження) на склад у АДРЕСА_2 (пункт розвантаження). В свою чергу Відповідач з метою виконання своїх зобов'язань за договором транспортно-експедиційних послуг уклав договір з перевізником - СПД ОСОБА_4. Однак 04.05.2011р. близько 04 годин 00 хв. автомобіль, в якому здійснювалось перевезення вищевказаного вантажу, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду в районі 23 км - 190 м автодороги "Харків-Красноград-Перещепине" Нововодолажського району Харківської області, в результаті якої водій ОСОБА_4 був смертельно травмований на місці пригоди, а вантаж, який був переданий до перевезення цьому первізнику, частково втрачений та пошкоджений. Вказує, що розмір збитків, завданих Позивачу, підтверджується відповідними актами за результатами прийняття продукції. Вважає, що відповідно до умов вказаного договору про надання транспортно-експедиційних послуг та положень чинного законодавства Відповідач, який зобов'язався забезпечити збереження (схоронність) вантажу під час його перевезення, зобов'язаний відшкодувати Позивачу збитки, спричинені пошкодженням та частковою втратою вказаного товару.
Відповідач позовні вимоги вважає безпідставними. В обґрунтування своїх заперечень на позов Відповідач вказує, що дійсно 15.04.2010р. між ним і ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" було укладено договір транспортно-експедиторських послуг №1/2010/2, предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникають при здійсненній перевезення вантажів, на виконання умов якого Відповідач від імені та в інтересах Позивача організовував перевезення вантажів. При цьому вказує, що не отримував від Позивача замовлення від 03.05.2011р. на переміщення продукції (вантажу) між комерційними складами Позивача та не укладав договір-замовлення з перевізником - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, тому не має ніякого відношення до здійснення організації перевезення вказаного вантажу і не повинен відшкодовувати збитки, що виникли через його пошкодження. Також Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності в один рік, у відповідності до ч. 4 ст. 267, ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України та ст. 168 Статуту автомобільного транспорту УРСР від 27.06.1969р.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.12.2012р. до 14.12.2012р., з 21.12.2012р. по 26.12.2012р. В судовому засіданні 26.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд -
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим" (Позивачем, замовником) та Фізичною особою - підприємець ОСОБА_1 (Відповідачем, експедитором) був укладений договір транспортно-експедиційних послуг №1/2010/2 від 15.04.2010р., за умовами якого Позивач доручив, а Відповідач зобов'язався доставити вантаж в пункт призначення та здати його одержувачу, зазначеному в товарно-транспортній накладній (СМR), прийняти та здати вантаж за кількістю місць, а також якістю пакування, відповідаючи за правильність розміщення вантажу на платформі.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
На виконання умов договору Позивач 03.05.2011р. з метою переміщення продукції (вантажу) між власними комерційними складами передав Відповідачу замовлення на здійснення організації перевезення вантажу - алкогольної продукції зі складу АДРЕСА_1 (пункт навантаження) на склад АДРЕСА_2 (пункт розвантаження), що підтверджується листом ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" від 03.05.2011р. вих. № 126/11.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта (ч. 6 ст. 9 цього Закону). Тотожні за змістом положення, які визначають договір транспортного експедирування, встановлені в ст. 929 Цивільного кодексу України і ст. 316 Господарського кодексу України.
З метою виконання своїх зобов'язань за договором транспортно-експедиційних послуг №1/2010/2 від 15.04.2010р. Відповідач, в свою чергу, залучив перевізника - фізичну особу - підприємця ОСОБА_4.
Згідно ч. 11 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Згідно ч. 13 ст. 9 цього Закону, факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
03.05.2011р. Позивач виписав та оформив товарно-транспортні накладні серії 01ААБЕ № 988828 на переміщення алкогольних напоїв в кількості 3312 пляш. на загальну суму 103524,72 грн. та серії 01ААБМ № 102006 на переміщення алкогольних напоїв в кількості 14104 пляш. на загальну суму 255001,76 коп., перевізником яких вказано ПП ОСОБА_4
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 36).
За приписами ч. 1 і 3 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки експедитора.
Позивач вказує на порушення Відповідачем умов договору №1/2010/2 від 15.04.2010р., оскільки вантаж, переданий по вищезгаданим накладним для перевезення, в пункт розвантаження (пункт призначення) зазначеним перевізником доставлений не був та не був переданий одержувачу -ТОВ "Алеф-Виналь-Крим".
04.05.2011р. близько 04 год. 00 хв. в районі 23 км + 190 м автодороги „Харків -Красноград -Перещепино" Нововодолажського району Харківської області автомобіль „МАН-19.332" держ. № НОМЕР_1, під керуванням водія -ОСОБА_4, в якому здійснювалось перевезення спірного вантажу (алкогольної продукції), потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої водій ОСОБА_4 був смертельно травмований і загинув на місце пригоди, а вантаж був пошкоджений та частково втрачений.
Відповідач був викликаний Позивачем на місце події, де приймав участь в організації перевезення залишку пошкодженого товару, що підтверджується наданими в матеріали справи поясненнями представників сторін, документами на замовлення тари і перевезення залишку пошкодженого вантажу та фотографічними матеріалами з місця події тощо. При поверненні вантажу на склад від імені перевізника ПП ОСОБА_4 Відповідачем особисто замість водія ОСОБА_4 були підписані акти приймання товару по переміщенню №№ 9782, 12574.
Згідно ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.
Відповідно до умов п. 4.2. договору №1/2010/2 від 15.04.2010р., експедитор несе відповідальність перед Замовником за збереження (схоронність) вантажу з моменту навантаження до моменту розвантаження.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Позовні вимоги Позивача обґрунтовані приписами ст. 173, 175, 193, 224-225 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526, 610, ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".
За розрахунком Позивача, внаслідок порушення Відповідачем договірних зобов'язань щодо забезпечення збереження (схоронності) вантажу фактичні прямі збитки Позивача, пов'язані з втратою та пошкодженням вантажу (втратою продукції) склали 283571,02 грн., з яких: 137476,27 грн. - вартість втраченого вантажу (недостача поверненої після ДТП продукції в загальній кількості 7427 пляшок), 146094,75 грн. - вартість пошкодженого вантажу, подальше використання (реалізація) якого не можливе (некондиційна продукція в кількості 6885 пляшок).
Розмір збитків обрахований на підставі акту, складеного комісією на підприємстві Позивача 04.05.2011р. за результатами прийняття продукції яким встановлено, зокрема, кількість продукції, яка відповідає діючим стандартам і пригодна до подальшої реалізації -3104 пляшки загальною вартістю 74955,46 грн.
Заперечення Відповідача щодо неотримання від Позивача замовлення на переміщення вантажу між комерційними складами ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" ґрунтуються, зокрема, на невідповідності повідомлення, направленого Позивачем електронною поштою, формі, яка склалась у взаємних відносинах між цими особами, та на відсутності у Позивача належних доказів про дійсне направлення замовлення через мережу Інтернет. Також Відповідач вказував на відсутність у Позивача належних доказів про прийняття Відповідачем цього замовлення та його погодження зі сторони експедитора, на відсутність договору між експедитором та перевізником тощо.
З наявних в матеріалах судової справи доказів вбачається, що передача Позивачем замовлення здійснювалась електронним зв'язком з використанням електронної скриньки та мережі Інтернет. Форма же електронної заявки на перевезення офіційно не затверджена, заявка складалась у довільній формі і містила стислу інформацію про перевізника.
Суд приймає як доказ надані Позивачем роздруківки електронних замовлень на перевезення, надсилання яких Позивачем та отримання Відповідачем підтверджується довідкою провайдера Інтернет зв'язку. Окрім того, довільна форма заявки на перевезення, якою користується Позивач, була прийнята і погоджена Відповідачем під час попередніх перевезень в період з 20.05.2010р. по 31.05.2010р.
Судом отримано відомості від відділу розслідування ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області щодо здійсненої перевірки по факту ДТП, у яких зазначено, що на місці ДТП документація водія ОСОБА_4 на перевезення вантажу (договір, заявка, накладна) не вилучалась. Копія матеріалу № 76 від 07.10.2012р. про відмову у порушенні кримінальної справи по факту ДТП за участю водія ОСОБА_4 залучена до матеріалів справи і досліджувалась судом під час розгляду справи, як і відеозапис слідчих дій з місця пригоди.
Як пояснили представники Позивача (Курносенко І.В. - заступник начальника служби безпеки ТОВ "Атлантіс" та Саприкін О.Б. - нац. менеджер по логистиці ТОВ "Алеф-Виналь Крим") в судовому засіданні 22.11.2012р., договір перевезення між ПП ОСОБА_4 та Відповідачем був пред'явлений цим перевізником під час завантаження вантажу, але в подальшому ці документи так і не були надані Відповідачем Позивачу у зв'язку із відмовою Відповідача визнати факт залучення ним цього перевізника та відмовою від оформлення усіх необхідних документів.
Таким чином, сторонами не було надано до матеріалів судової справи заявки на перевезення та договору перевезення, який був укладений безпосередньо між Відповідачем (експедитором) та ПП ОСОБА_4 (перевізник), однак суд вважає встановленим сукупністю наведених та наявних у справі доказів факт прийняття Відповідачем замовлення на здійснення зазначеного перевезення вантажу та організацію цього перевезення.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.ч. 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 4 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність", за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
До вимог про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок невиконання договірних зобов'язань, застосовується загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України, який становить три роки.
За своєю правовою природою укладений між Позивачем і Відповідачем договір транспортно-експедиційних послуг №1/2010/2 від 15.04.2010р., є договором транспортного експедирування і відносини сторін за ним регулюються ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України, а тому до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі укладеного договору, повинні застосовуватися загальні строки позовної давності у три роки.
За вказаних обставин клопотання Відповідача про застосування строку позовної давності в один рік, заявлене в порядку ч. 4 ст. 267, ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України та ст. 168 Статуту автомобільного транспорту УРСР від 27.06.1969р. не може бути прийняте до уваги та задоволенню не підлягає.
29.07.2011р. Позивач звертався до Відповідача із вимогою про відшкодування нестачі продукції за вказаним перевезенням (акт про вручення наявний в матеріалах справи), але Відповідач залишив ці вимоги без відповіді та без задоволення.
Приписами ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У числі інших, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором транспортно-експедиційних послуг №1/2010/2 від 15.04.2010р. щодо забезпечення схоронності вантажу під час організованого ним на замовлення Позивача перевезення вказаного вище товару, тому позовні вимоги Позивача про примусове стягнення з Відповідача суми 283571,02 грн. на відшкодування збитків у розмірі вартості втраченого та пошкодженого вантажу - є обґрунтованими та законними, а відтак підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі покладаються на Відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим" суму 283571 грн. 02 коп. збитків, 5671 грн. 42 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя І.М. Подобєд
Повне рішення складено - 03.01.13р.