Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-8889/11/0122
19.11.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кобаля М.І.,
суддів Омельченка В. А. ,
Щепанської О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя (суддя Іванов С.С. ) від 02.12.11 у справі № 2а-8889/11/0122
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 10,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"
Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 02.12.11 позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим задоволені частково.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справ.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач належить до соціальної групи "діти війни", що підтверджується посвідченням, та користується правами і пільгами, встановленими Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 09.07.2003 року, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд першої інстанції, задовольняючі позовні вимоги, обґрунтовано виходив з того, що позивач має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається згідно ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим, Законом України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" N 3491-УІ від 14 червня 2011 року, який набрав чинності 19 червня 2011 року були внесені зміни до прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №2857-VI, а саме доповнено п.4 відповідно до якого у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету". Пунктом 6 даної постанови установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.
Дана постанова набрала чинності з дня опублікування у офіційному виданні Урядовий кур'єр № 133 від 23.07.2011 року.
З огляду на викладене, до набрання чинності нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, прийнятого на виконання вимог пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", тобто до 23 липня 2011 року, застосуванню підлягають положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, правові підстави для здійснення перерахунку пенсії та її виплати позивачу відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни"з 23.07.2011 року відсутні.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України №2195-IV за вказаний період з врахуванням виплаченого.
Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необґрунтованими.
Відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обрахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", а тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм, є безпідставними.
З урахуванням наведеного, підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, частиною десятою статті 183-2, статтями 159, 195, 197, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим , -залишити без задоволення.
Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя (суддя Іванов С.С. ) від 02.12.11 у справі № 2а-8889/11/0122, -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає в порядку частини десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис М.І. Кобаль
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.І. Кобаль