ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
26 грудня 2012 р. № 2а-7815/11/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого - судді Гулкевич І.З.,
за участю секретаря -Козьмін А.М.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1.
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №26627447 від 15.06.2011 року та зобов»язання вчинити дії.,-
ОСОБА_3 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області,Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №26627447 від 15.06.2011 року та зобов»язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15 червня 2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусових виконань рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Германчуком Р.В. винесено постанову ВП №26627447 про закінчення виконавчого провадження, дії якого важає незаконними та неправомірними, які суперечать Закону України «Про виконавче провадження». Зазначає, що старший державний виконавець зобов»язаний вжити заходів примусового виконання рішення та виконати його, але всупереч чинного законодавства рішення Сихівського районного суду міста Львова по виконавчому листу №2-1593/10 виданого 17.09.2010 року виконавцем невиконано. Позивач вищезазначене вважає незаконним, зазначає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов»язкові до виконанню на всій території України.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали аналогічні пояснення викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з»явився, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомленний про розгляд справи, що підтверджується повідомленнями-врученнями, заперечень чи заяви про визнання позову на адресу суду не надав.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.
Постановою Сихівського районого суду міста Львова 28 травня 2010 року у справі №2-1593/10 задоволено частково позов ОСОБА_3 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов»язання до вчинення дій та стягнення коштів, зобов»язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_3 допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за період з 28 жовтня по 31 грудня 2007 року в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»з врахуванням виплачених сум.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 серпня 2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У зв»язку з набранням судовим рішенням законної сили, 17 вересня 2010 року Сихівським районим судом міста Львова видано виконавчий лист, який позивачем пред»явлено відповідачу до примусового виконання.
Постановою від 20.05.2011 року державним виконавцем за виконавчим листом №2-1593/10 надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду до 27.05.2011 року.В самостійний термін боржником рішення не виконано. Постановою державного виконавця від 31.05.2011 року на боржника накладено штраф в сумі 680,00 грн. Одночасно, вимогою державного виконавця, повторно зобов»язано боржника, відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», виконати рішення суду. Боржником рішення суду не виконано, тому постановою державного виконавця від 06.06.2011 року на боржника накладено штраф в сумі 1360,00 грн.
Оскільки, до боржника були застосовані штрафні санкції та інші заходи передбачені Законом, 15 червня 2011 року відповідачем винесено постанову, про закінчення виконавчого провадження, згідно п.11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження ,суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні справи перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обгрунтувано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийнняття рішення (вчинення дії).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження »від 21.04.1999 р. №606-XIV (далі- Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрамовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пункту 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Частиною 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохороним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Статтею 76 цього Закону визначено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов»язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
Згідно статті 87 цього Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов»язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконанні лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-юридичну особу та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону. Приписи даної норми конкретизовані в пункті 8.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого виконавчий документ постановою, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Отже, судом встановлено, що державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Львівській області германчуком Р.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлену боржнику строк для добровільного виконання, у встановленому порядку направлялись вимоги про виконання рішення суду, у зв»язку з невиконанням у встановлені державним виконавцем строки до боржника двічі застосовано штраф.
Статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження»передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачене цим Законом.
Відтак, позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.
Таким чином,суд приходить до висновку про те, що закриття виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення.
Також, відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, що не було зроблено відповідачем.
Проте, відповідачем не надано доказів звернення до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення по справі №2-1593/10.
Отже суд вважає, що відповідач діяв не на підставі та у спосіб, який передбачений Конституцією та законами України.
Стосовно позовних вимог щодо визнання неправомірними дій державного виконавця та зобов»язання до виконання судового рішення та відновлення виконавчого провадження державним виконавцем, пов»язаних з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, то суд виходить з того, що правові наслідки для позивача створює саме постанова державного виконавця, як рішення суб»єкта владних повноважень. Окремих дій, крім винесення постанови, які б порушували права позивача, судом не встановлено.
За таких обставин позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративні судочинства України, суд -
Адміністративний позов задоволити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №26627447 від 15.06.2011 року.
В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 02.01.2013 року.
Суддя Гулкевич І.З.