номер провадження справи 15/147/12
Запорізької області
17.12.12 Справа № 5009/4448/12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна», 46020, м. Тернопіль, вул. Д. Лук'яновича, 1
до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, 70600, АДРЕСА_1
про стягнення 5 931,23 грн.
Суддя Горохов І.С.
представники:
від позивача: Богінкевич А.М., представник дов. № б/н від 04.12.2012р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Розглянуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна»до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення 5931,23 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2012 порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 10.12.2012. Розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 17.12.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: на підставі договору поставки №0041-ЗП/12 від 10.01.2012 позивачем поставлено на адресу відповідача товар на загальну суму 5566,15 грн. Відповідач товар прийняв, однак оплатив вартість не в повному обсязі. Заборгованість на час звернення до суду становить 4620,00 грн. За неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору позивачем нараховано 350,34 грн. пені та 70,31 грн. 3% річних, а також 890,58 грн. одноразового штрафу на підставі п. 6.3. договору.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив наступне.
10.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна»- продавець (позивач у справі) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 -(покупець відповідач у справі) укладено договір поставки №0041-ЗП/12, за умовами якого продавець зобов'язався передавати тютюнові або інші вироби у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати продукцію на умовах, визначених договором. Асортимент, кількість, ціна товару визначається сторонами на кожну партію окремо.
Розділом 4 договору сторони узгодили порядок розрахунків. Ціна товару визначається у відповідності з ціною, вказаною в прайс-листах продавця, які діють на момент виконання продавцем заявки покупця і вказується в товарних накладних з урахуванням ПДВ. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів та поточний рахунок продавця. Кошти за поставлений товар зараховуються на закриття накладних за хронологією їх виписки починаючи з накладної з найбільш ранньою датою. За згодою продавця тютюнові вироби можуть відпускатися на умовах повної попередньої оплати або з відтермінуванням оплати за отриманий товар. Максимальний строк відтермінування оплати становить шість календарних днів і обраховується з дати виписки накладної.
Згідно накладних №ЗП12-000036496 від 02.05.2012 та №ЗП12-000037922 від 05.05.2012 покупцеві було поставлено товар на загальну суму 5566,15 грн.
Відповідач в порушення умов договору отриманий товар оплатив частково на суму 946,15 грн., що підтверджується засвідченими копіями прибуткових касових ордерів наданих до матеріалів справи.
Станом на день звернення позивач до суду заборгованість становить 4620,00 грн.
20.06.2012 позивач звернувся до відповідача з претензією №139/50, яка залишена без відповіді.
Будь-яких зауважень щодо якості та кількості поставленого товару відповідачем до позивача не пред'являлося. Заборгованість до теперішнього часу не оплачена.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Божник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
За таких обставин, вимога про стягнення 4620,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: пеню за період з 09.05.2012 по 01.11.2012 у сумі 350,34 грн., 70,31 грн. 3% річних за період з 09.05.2012 по 01.11.2012 та 890,58 грн. штрафу, передбаченого п. 6.3 договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.2. договору, у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару він зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з п. 6.3. договору, у випадку прострочення платежу понад 3 календарні дні покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.
Судом перевірено правильність нарахування сум та встановлено, що стягненню підлягає сума пені в розмірі 164,73 грн., у зв'язку з невірним розрахунком та 70,15 грн. 3% річних та 890,58 грн. штрафу.
Враховуючи вище викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна»до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення 5 931,23 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (70600 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна»(46020 м. Тернопіль, вул. Д. Лук'яновича, 1, код ЄДРПОУ 30622532) суму основного боргу в розмірі 4620 (чотири тисячі шістсот двадцять) грн. 00 коп., 164 (сто шістдесят чотири) грн. 73 коп. пені, 70 (сімдесят) грн. 15 коп. 3% річних, штраф в розмірі 890 (вісімсот дев'яносто) грн. 58 грн., 1559 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 10 коп. судового збору. Видати наказ.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Суддя І.С. Горохов
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 24.12.2012р.