02 листопада 2012 р.Справа № 1818/2а-1768/10
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Жигилія С.П.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області на постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 06.12.2010р. по справі № 1818/2а-1768/10
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,
25.11.10 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи постановою Тростянецького районного суду Сумської області від 06.12.2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" протиправною.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1. ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та сплатити недоплачену суму підвищення до пенсії з 15.08.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 06.12.2010 року з урахуванням фактично виплачених коштів.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також суд правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 25.11.10 року із вимогами щодо захисту його порушених прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України»(заява №23436/03).
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 25.11.2009 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до 24.11.2009 року - підлягає скасуванню, а позовні вимоги в зазначеній частині підлягають залишенню без розгляду.
Відносно стягнення з державного бюджету витрат по оплаті послуг на правову допомогу у розмірі 50 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 87 КАС України одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи, є витрати на правову допомогу.
Згідно зі ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
З аналізу зазначених норм вбачається, що правовою допомогою в адміністративному процесі визнається допомога правового характеру лише адвоката або у визначених законом випадках іншого фахівця у галузі права, які її надають на підставі договору.
Крім того, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов'язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем до позовної заяви не надано документів які б підтверджували факт оплати позивачем 50 грн. витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з державного бюджету витрат по оплаті послуг на правову допомогу у розмірі 50 грн.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову..
Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 197 п. 4 ст. 198, 200, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області - задовольнити частково.
Постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 06.12.2010р. по справі № 1818/2а-1768/10 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити перерахунок та виплати недоплаченої щомісячної державної допомоги як дитині війни - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1. ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та сплатити недоплачену суму підвищення до пенсії з 25.11.2009 року по 06.12.2010 року з урахуванням фактично виплачених коштів
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1. ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 15.08.2009 року по 24.11.2009 року - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.
Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.