31 жовтня 2012 р. Справа № 2а-1670/5131/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
суддів -Подобайло З.Г., Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання -Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, -
У серпні 2012 року позивач, публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі по тексту ПАТ «ОТП Банк»), звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області (далі -ВПВР УДВС ГУЮ в Полтавській області), Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області (далі -УДВС ГУЮ в Полтавській області), третя особа: ОСОБА_1, про скасування арешту, накладеного 06.11.2007 року та внесеного до Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна 13.11.2007 року, ВПВР УДВС ГУЮ в Полтавській області на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що положення ст. 38 Закону України «Про іпотеку»та п. 6.1, 6.2 договору іпотеки, укладеному між ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_1, передбачає право іпотекодержателя, тобто ПАТ «ОТП Банк», продати предмет іпотеки будь-якій особі. Відмова відповідача у скасуванні арешту порушую право ПАТ «ОТП Банк»на продаж предмета іпотеки та на задоволення своїх вимог до ОСОБА_1, яка має намір виконати в добровільному порядку рішення суду про стягнення з неї на користь ПАТ «ОТП Банк»заборгованості по кредитному договору за рахунок заставленого майна.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк»задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду з прийняттям нового -про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, представників осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень п. 2, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.02.2007 року між нині ПАТ «ОТП Банк»та ОСОБА_1 укладені кредитний договір № ML-D00/002/2007 та договір іпотеки № PMI-D00/002/2007 (а.с. 8-14).
На підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат»та п. 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року, нотаріусом вчинений виконавчий надпис, яким для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк»пропоноване звернути стягнення залишку заборгованості за кредитом, тощо на житловий будинок, що належить по праву власності ОСОБА_1, розташований в м. Полтава, Проспект 1, буд. № 17 (а.с. 15).
В провадженні ВПВР УДВС ГУЮ в Полтавській області знаходилося виконавче провадження (постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.10.2007 року) з примусового виконання виконавчого надпису нотаріусу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «ОТП Банк»заборгованості в сумі 794.033,05 грн. заборгованості по кредитному договору № ML-D00/002/2007 від 01.02.2007 року, укладеному між банком та ОСОБА_1, за рахунок заставленого майна -буд. АДРЕСА_1.
Постановою державного виконавця від 06.11.2007 року накладений арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. 13.11.2007 року в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесений запис № 6020845 про заборону відчуження буд. АДРЕСА_1.
Постановою від 15.10.2008 року виконавчий документ повернуто стягувачу (ЗАТ «ОТП Банк») з підстав, передбачених п. 6 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-ХІV (далі -Закон № 606) в редакції, що була чинною на 15.10.2008 року, (виконавчий документ повертається стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів) і здійснення державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Стаття 38 Закону № 606 (в редакції, що була чинною на 15.10.2008 року) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст. 37 цього Закону, крім повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону, тощо, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також проводяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
За поясненнями представника позивача ЗАТ «ОТП Банк»дані про оскарження зазначених рішень та дій державного виконавця відсутні.
Рішенням Київського районного суду м. Полтава по справі № 2-1285/09 від 04.11.2009 року, що набрало законної сили 17.11.2009 року, задоволені позовні вимоги ЗАТ «ОТП Банк»та з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто у рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № ML-D00/002/2007 від 01.02.2007 року, укладеному між банком та ОСОБА_1, та інших платежів - 1.378.892,75 грн.
За поясненнями представника ЗАТ «ОТП Банк» виконавчий документ для примусового виконання судового рішення до відповідного органу державної виконавчої служби ЗАТ «ОТП Банк»не передавався.
У червні 2012 року у відповідь на звернення представника ЗАТ «ОТП Банк»начальник відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Полтавській області повідомив останнього про відсутність підстав для зняття арешту з буд. АДРЕСА_1, що був підданий арешту постановою державного виконавця від 06.11.207 року в рамках виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого надпису нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «ОТП Банк»заборгованості в сумі 794.033,05 грн. заборгованості по кредитному договору № ML-D00/002/2007 від 01.02.2007 року, укладеному між банком та ОСОБА_1, за рахунок заставленого майна -буд. АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «ОТП Банку», колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 82 Закону № 606 в редакції, чинній на час звернення позивача до суду, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частинами 1 та 2 ст. 83 Закону № 606-XIV встановлено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Підстави та порядок зняття арешту з майна визначені ст. 60 Закону № 606. Зокрема, ч. 5 ст. 60 зазначеного Закону передбачено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про зняття арешту з майна іпотекодавця ОСОБА_2 позивач ПАТ «ОТП Банк»посилається на наявне у нього право, що передбачене ст. 38 Закону України «Про іпотеку», на продаж предмета іпотеки та на бажання ОСОБА_2 в добровільному порядку виконати рішення Київського районного суду по справі № 2-1285/09 від 04.11.2009 року.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом продажу предмета іпотеки, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.
Право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі в договорі іпотеки № PMI-D00/002/2007 від 01.02.2007 року, укладеному між позивачем та третьою особою мається -з позначкою «Позасудове врегулювання»(п.п. 6.4.1, п. 6.41 ст. 6 Договору).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», - звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом.
Згідно із ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якою визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі -продажу з іншою особою -покупцем або на публічних торгах.
Отже, якщо в іпотечному договорі встановлено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі в порядку позасудового врегулювання, позивач може вчинити такі дії лише в тому випадку, якщо на час прийняття такого рішення відсутнє таке, що набрало законної сили рішення суду по задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідного договору щодо зміни порядку звернення стягнення на предмет іпотеки (п.п. «б»п. 6.3 ст. 6 Договору) судам першої та апеляційної інстанції позивач не надав.
Щодо обґрунтування ПАТ «ОТП Банк», заявлених позовних вимог про скасування арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_1, а саме - буд. АДРЕСА_1, наміром ОСОБА_1 добровільно виконати рішення Київського районного суду м. Полтави від 04.11.2009 року, то колегія суддів вважає, що свідченням такого наміру може бути звернення до суду самої ОСОБА_1 При цьому, колегія суддів зазначає, що право на добровільне виконання судового рішення є особистим правом ОСОБА_1, яка має обов'язок повернути позивачеві грошові кошти відповідно до умов кредитного договору від 01.02.2007 року, а за наявності певних підстав, у разі невиконання умов договору, відповідати своїм майном. Судам першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано безспірних доказів наявності наміру у ОСОБА_1 виконати рішення суду від 04.11.2009 року в добровільному порядку. Також не надано жодних обґрунтувань щодо причин не звернення судового рішення до його примусового виконання з урахуванням тієї обставини, що предмет забезпечення стягнення вже знаходиться під арештом і, таким чином, позивач позбавляється необхідності звернення до суду з позовом про зняття арешту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок зняття арешту з зазначеного майна ОСОБА_1 не будуть порушені чиї-небудь права та інтереси, оскільки при цьому не враховуються інтереси ОСОБА_1, а та обставини, що представництво інтересів позивача та третьої особи в суді здійснюється однією особою, на думку суду, не є безумовним свідченням зворотного.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 198, 200, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області - задовольнити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року -скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк».
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 листопада 2012 року.
Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.