"26" грудня 2012 р. Справа № 21/5005/4081/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідачів не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Істек"
на постановувід 16.10.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі№ 21/5005/4081/2012 господарського суду Дніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Істек"
простягнення 13334, 40 грн.
Публічне акціонерне товариства "Нікопольський завод феросплавів" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" про стягнення 13334,40 грн. майнової шкоди за нестачу вантажу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 року (суддя Назаренко Н.Г.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року (головуючий суддя Широбокова Л.П., судді Тупицький О.М., Орєшкіна Е.В.) позов задоволено частково.
Доповідач Волковицька Н.О.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 12 868,80 грн. майнової шкоди за нестачу вантажу та 1 553,33 грн. витрат на оплату судового збору. У позовних вимогах до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" відмовлено. У стягненні 465,60 грн. відмовлено з урахуванням того, що норма природної втрати вантажу при перевезенні складає 2% маси, зазначеної в перевізних документах.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Істек" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 року, з урахуванням ухвали від 05.07.2012 року про виправлення арифметичної помилки по даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 12868,80 грн. майнової шкоди за нестачу вантажу та 1553,33 грн. судового збору, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року скасувати, у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.
Заявник вважає, що суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, оскільки не врахували, що в процесі приймання і перевезення спірного вантажу службами залізниці не було виявлено обставин виникнення заглиблень в вантажі.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Товариством з обмеженою відповідальністю "Істек" за залізничною накладною № 52181294 від 18.12.2011року зі станції Горлівка Донецької залізниці на станцію Нікополь Придніпровської залізниці на адресу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (далі Позивач) відправлено вантаж - горішок коксовий у вологому стані (волога - 4%) масою 316 600 кг.
20.12.2011року на ст. Запоріжжя-1 Придніпровської залізниці (далі Відповідач-1) у вагоні № 60632825 було виявлено порушення поверхні вантажу (поглиблення) та складено акт загальної форми № 736, а в подальшому на станції Нікополь складено комерційний акт АА № 019300/468 від 21.12.2011року. В акті зазначено, що при комісійному зважуванні на 100 т тензометричних вагах вантажоодержувача, перевірених органами Держстандарту, виявлено менше проти документа на 6 250 кг горішка коксового, який у вагоні вміститися міг. У документі - у вологому стані, завантажений шапкою, промаркований вапном по усій площі вагона. У дійсності навантаження тотожно Акта загальної форми № 736, шапкою вище бортів 30-50 см, вантаж маркований вапном по усій площі вагона, крім наявного поглиблення над 6-7 люками, лійкоподібного, розміром: довжиною 250 см, шириною 150 см, глибиною - до полу вагону. Нещільне прилягання 7 люка до армованого листа на 50 мм. Вагон бездверний, люки закриті. На момент прибуття течі вантажу не було, зазор вже був закладений шматтям та дошкою. Згідно техакта № 17, експлуатаційний знос по старому, до навантаження вантажовідправник зазор бачити міг, не прийняв міри, втрата вантажу можлива. З моменту прибуття вагон знаходився під охороною чергових прийомоздавальників. (а.с.17).
Внаслідок виявленої нестачі - 6250 кг позивач звернувся із позовом про стягнення збитків за втрачений вантаж.
Правовідносини щодо перевезення регулюються Господарським кодексом України, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України іншими нормативно-правовими актами в сфері перевезень. Зокрема, ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативноправовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статтей 307, 314 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно статті 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Водночас частиною 5 статті 31 Статуту залізниць України встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами. Вантажовласнику надано право відмовитися від завантаження технічно несправних та непридатних в комерційному відношенні вагонів.
У відповідності до статті 129 Статуту залізниць України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, посвідчуються комерційними актами.
Комерційним актом АА № 042028/108 від 21.12.2011року, актом загальної форми № 736 та актом про технічний стан вагону № 60632825 від 21.12.2011року встановлено нещільне прилягання 7 люка до армованого листа на 50 мм. Втім зазначено, що вантажовідправник до завантаження зазори бачити міг, але жодних засобів по усуненню не здійснив, втрата вантажу можлива.
За змістом статтей 110, 113, 114 Статуту залізниць України та статтей 306, 314, 315 Господарського кодексу України, залізниця несе відповідальність за схоронність вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу і, як перевізник, відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних причин.
Судами встановлено, що відповідач-2, як вантажовідправник, не скористався правом на відмову від навантаження у вагон №60632825, наявні зазори не усунув. Доводи апелянта спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки підставою втрати вантажу стала саме комерційна, а не технічна несправність вагону №60632825. Крім того, як вбачається з пам'ятки №4009 про забирання вагонів, складеній 18.12.2011року на ст. Горлівка Донецької залізниці, вагони були передані Товариству з обмеженою відповідальністю "Істек" з вантажем, що надійшов на його адресу та завантажені ним коксовим горішком на адресу позивача (подвійна операція), тобто порожні вагони, за технічну справність яких відповідає залізниця, останньою не надавалися.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо покладення відповідальності за втрачений вантаж саме на відповідача-2 та часткового задоволення позовних вимог в сумі 12 868,80 грн. з урахуванням норми природної втрати (2%), яка становить 888 кг, та вартості однієї тони вантажу з ПДВ (2 400 грн.) відповідно до рахунку № ИК-12182 від 18.12.2011року (а.с.15).
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.10.2012 року у справі № 21/5005/4081/2012 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач