"24" грудня 2012 р. Справа № 5015/1410/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Алєєвої І.В.
Євсікова О.О.
за участю представників:
позивача: Піцикевича В.В., дов. № б/н від 14.06.2012 року;
відповідача -1: не з'явився
відповідача -2: Денисенко Л.М., дов. № 259 від 14.06.2012 року;
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2012 року та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року
у справі № 5015/1410/12 господарського суду Львівської області
за позовом приватного підприємства "Лада-Плюс"
до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц"
відповідача -2 публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"
про визнання договорів недійсними та визнання права власності
У квітні 2012 року приватне підприємство "Лада-Плюс" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", просило визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 року, укладений між приватним підприємством "Лада-Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я. та іпотеки від 24.05.2011 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та публічним акціонерним товариством "Марфін Банк", посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Котик Н.В. в частині передання в іпотеку земельної ділянки за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, кадастровий № 4622785700:03:001:0005; визнати незаконним та скасувати державний акт серії ЯЛ № 685927 на право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на вказану земельну ділянку та визнати за позивачем право власності на відчужену за оспорюваним договором від 13.05.2011 року земельну ділянку (т. 1, а.с. 3-5).
Заявлені вимоги мотивовані посиланням на ч. 2, 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України та незаконним позбавленням позивача права власності на вищевказану земельну ділянку.
Одночасно клопотанням № 7/18 від 09.04.2012 року приватне підприємство "Лада-Плюс" просило вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" вчиняти дії щодо відчуження та передання в іпотеку земельної ділянки, розташованої за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська (кадастровий № 4622785700:03:001:0005) та заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо реєстрації переходу права власності чи реєстрації передання в іпотеку зазначеної земельної ділянки (т. 1, а.с. 41).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.04.2012 року клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено (т. 1, а.с. 44-46).
Клопотанням від 26.04.2012 року публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" просило залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Галанюк Наталію Ярославівну (т. 1, а.с. 121-122).
Клопотанням № 67/18 від 16.05.2012 року позивач просил призначити судову почеркознавчу експертизу для з'ясування справжності підпису єдиного власника приватного підприємства "Лада-Плюс" Козія В.В. (т. 2, а.с. 23).
Відповідач -публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" проти позову заперечувало, вважаючи його безпідставним (т. 2, а.с. 29-33).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.05.2012 року у справі № 5015/1410/12 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі № 5015/1410/12 зупинено (т. 2, а.с. 137-138).
Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" також позов не визнало з підстав, викладених у відзиві (т. 3, а.с. 56-64).
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.08.2012 року (суддя Березяк Н.Є.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року (головуючий Кравчук Н.М., судді Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) (т. 4, а.с. 99-108) позов задоволено. Визнано недійсними договір купівлі-продажу від 13.05.2011 року, укладений між приватним підприємством "Лада-Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я., зареєстрований у реєстрі за № 321, на підставі якого відчужено земельну ділянку за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, кадастровий номер 4622785700:03:001:0005; договір іпотеки від 24.05.2011 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та публічним акціонерним товариством "Марфін Банк", посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Котик Н.В., зареєстрований у реєстрі за № 1367, в частині передання в іпотеку земельної ділянки за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, кадастровий номер 4622785700:03:001:0005, іпотека якої зареєстрована у реєстрі за № 11205162; визнано право власності приватного підприємства "Лада-Плюс" на вищевказану земельну ділянку; визнано незаконним та скасовано державний акт серії ЯЛ № 685927 про право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на зазначену земельну ділянку та вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 11-122).
Судові акти мотивовано тим, що згода власника приватного підприємства "Лада-Плюс" на продаж земельних ділянок та укладення договору купівлі-продажу від 13.05.2011 року не надавалась, отже, при укладенні спірного договору мало місце вчинення правочину особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності (дефект суб'єктного складу) та за відсутності відповідного волевиявлення юридичної особи (дефект волі), що є підставою недійсності такого правочину відповідно до ч. 2, 3 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.
Крім того, суд дійшов висновку, що, оскільки наявні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 року, то товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" не набуло права власності на спірну земельну ділянку, а отже, не мало права укладати і спірний договір іпотеки.
Суд вважав, що приватне підприємство "Лада-Плюс" як власник земельної ділянки, право власності якого не визнається, вправі заявляти вимоги про визнання права власності, тому така позовна вимога підлягає задоволенню.
Суд також зазначив, що припинення права власності відповідача на земельну ділянку, крім визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, можливе лише за умови визнання незаконним та скасування держаного акту на право власності на земельну ділянку як такого, що виданий на підставі визнаного недійсним правочину.
Не погодившись з постановленими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (т. 4, а.с. 134-147).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій допущенні численні порушення норм матеріального і процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.12.2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.12.2012 року (т. 4, а.с. 132-133).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.12.2012 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" повернуто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України (т. 4, а.с. 156-159).
У відзиві від 12.12.2012 року публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" підтримало вимоги касаційної скарги (т. 4, а.с. 171-180).
У відзиві на касаційну скаргу приватне підприємство "Лада-Плюс" зазначає, що оскаржені судові рішення є законними, обгрунтованими та прийнятими відповідно до норм матеріального та процесуального права (т. 4, а.с. 183-186).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.12.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 24.12.2012 року (т. 4, а.с. 191-192).
У судове засідання 24.12.2012 року представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц", відхиливши заявлене клопотання.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, відповідача - публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Приписами постанови Пленуму Верховного Суду України " від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз. 3 п. 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
З наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2011 року між приватним підприємством "Лада-Плюс" в особі директора, який діяв на підставі протоколу № 12 загальних зборів учасників від 18.09.2008 року Музики Р.В. та товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" в особі директора, який діяв на підставі протоколу № 4 загальних зборів учасників від 01.06.2010 року Блажкевича Р.І., укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 6,6616 га, яка знаходиться у Львівській області, Жовківському районі, с. Малехів, по вул. Київській, кадастровий номер 4622785700:03:001:0005 (т. 1, а.с. 6-8).
Зазначений договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я.
На момент укладення вказаного договору купівлі-продажу право власності на земельну ділянку належало приватному підприємству "Лада-Плюс", що підтверджується державним актом серії ЯЛ № 545519 (т. 1, а.с. 9).
Відповідно до умов договору купівлі-продажу від приватного підприємства "Лада-Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" перейшло право власності на зазначену вище земельну ділянку.
17.05.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" отримано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 685927.
24.05.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" укладено договір іпотеки, на підставі якого передано в іпотеку публічному акціонерному товариству "Марфін Банк" спірну земельну ділянку.
Договір іпотеки нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Котик Н.В.
Вказаний договір іпотеки укладено для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 28800/OF від 24.05.2011 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" та публічним акціонерним товариством "Марфін Банк".
24.05.2011 року між приватним підприємством "Лада-Плюс" в особі директора Музики Р.В., який діяв на підставі статуту та публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" в особі представника Ляшенка С.О., який діяв на підставі довіреності, укладено договір поруки № 06257-СО, за умовами якого позивач поручився перед публічним акціонерним товариством "Марфін Банк" за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" зобов'язань за кредитним договором № 28800/OF від 24.05.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Місцевим господарським судом встановлено, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 13.05.2011 року єдиним власником приватного підприємства "Лада-Плюс" був Козій В.В.
Також суди встановили, що товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" при укладенні договору не могло не знати про наявні в п. 6.5.1. та п. 6.4.2. статуту приватного підприємства "Лада-Плюс" обмеження щодо представництва підприємства директором, оскільки зазначений статут було надано приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу Галанюк Н.Я. для укладення договору, а рішення власника № 17 від 04.05.2011 року жодним чином не делегує повноважень директору підприємства Музиці Р.В. на укладення від імені приватного підприємства "Лада-Плюс" будь-яких договорів, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" належить до суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
Згідно висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2056 від 22.06.212 року (експерт Кучинська В.О.) підпис від імені Козія В.В., розташований після слів "Підпис засновника (учасника)" перед записом "Козій Віталій Володимирович" на рішенні № 17 засновника (власника) приватного підприємства "Лада-Плюс" від 14.05.2011 року, виконаний не Козієм Віталієм Володимировичем, а іншою особою з наслідуванням справжніх підписів Козія В.В. (т. 3, а.с. 42-44).
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суди дійшли висновку про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 року укладений з дефектом волі, що, згідно ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.
Судами надана критична оцінка доводам товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" про те, що набувач за оспорюваним правочином не знав та не міг знати про наявність обмеження повноважень особи -представника позивача на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 року.
Відповідно до абз. 4 п. 9.1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.199 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, грунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.
Також з підстав, наведених вище, судом першої інстанції було відхилено доводи публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" про наступне схвалення спірного договору купівлі-продажу від 13.05.2011 року шляхом укладення договору поруки № 06257-СО від 24.05.2011 року та подання податкової звітності з відображенням зазначеної операції.
Як наслідок недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 року недійсним є і спірний договір іпотеки, оскільки, як правильно зазначив місцевий господарський суд, покупець нерухомого майна за недійсним договором не може передати таке майно в іпотеку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.
Згідно п. 1 ч. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Пунктом 1 ст. 236 Цивільного кодексу України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Суди встановили, що товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВРІ № 807227 ВРІ № 807229 реєстровий № 321 від 13.05.2011 року отримало новий державний акт серії ЯЛ № 685927 про право власності на земельну ділянку площею 6,6616 га, що розташована в с. Малехів, вул. Київська, Жовківського району, Львівської області, в якому не міститься інформації про попереднього власника.
Зазначений акт зареєстровано в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 462270002000020.
Державний акт складено у двох примірниках, один з яких передано власникові земельної ділянки, другий зберігається в управлінні Держкомзему у Жовківському районі Львівської області.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення.
Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
За таких обставин з врахуванням п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 2 суди дійшли обгрунтованого висновку про визнання державного акту серії ЯЛ № 685927 про право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" на вищезазначену земельну ділянку недійсним.
У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.
Разом з тим, задовольняючи позов у частині визнання за приватним підприємством "Лада-Плюс" права власності на відчужену за договором купівлі-продажу від 13.05.2011 року земельну ділянку, суди припустились порушень норм матеріального права.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Як було зазначено вище, згідно п. 1 ч. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Суд першої інстанції посилаючись на вищезгадані норми, вказав, що товариство з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" не набуло права власності на земельну ділянку за недійсним договором купівлі-продажу від 13.05.2011 року, тому приватне підприємство "Лада-Плюс" не втратило право власності на земельну ділянку за таким недійсним договором.
Оскільки у порушення вимог ст. 655 Цивільного кодексу України щодо оплатності набутого за договором відповідач не сплатив вартості набутої ним у власність земельної ділянки, питання застосування судами приписів ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не обговорювалось.
Отже, з визнанням недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.05.2011 року право власності позивача є відновленим та не потребує додаткового визнання.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, на думку колегії, не є підставою для застосування приписів ч. 1, 2 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України.
Перелік допущених судами порушень норм матеріального права, викладений у касаційній скарзі, фактично зводиться до переоцінки доказів у справі.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до абз. 4 п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 «Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України»у разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (пункт 2 статті 1119 ГПК України).
Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте, таким обставинам була дана неправильна правова оцінка та невірно були застосовані норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне частково скасувати постановлені у справі судові акти та прийняти у цій частині нове рішення.
Керуючись ст. ст. 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року у справі № 5015/1410/12 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності приватного підприємства "Лада-Плюс" на земельну ділянку за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, кадастровий № 4622785700:03:001:0005.
У задоволенні позову у цій частині відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2012 року у справі № 5015/1410/12 залишити без змін, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Земкомерц" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: І.В. Алєєва
О.О. Євсіков