"24" грудня 2012 р.Справа № 5017/2936/2012
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.
за участю представників сторін:
від ПАТ "Одесагаз": Вдовиченко К.А. (представник діючий на підставі довіреності);
від відповідача: Мельник Л.В. (представник діючий на підставі довіреностей);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Одесагаз";
до відповідача: Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго"
про стягнення 3529,16 грн.
СУТЬ СПОРУ: 09.10.2012 року позивач -Публічне акціонерне товариство "Одесагаз" (надалі - ПАТ "Одесагаз") звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача -Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" (надалі - КП "Роздільнатеплокомуненерго"), в якій, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 58520,32 грн., з яких: 53929,78 грн. -основний борг, 766,83 грн. -3% річних, 3823,71 грн. -пеня та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій №008034-Т від 01.01.2010р., згідно умов якого ПАТ "Одесагаз" свої зобов'язання виконало належним чином, між тим, відповідач за фактично поставлений газ у період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. не розрахувався, в зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.
Ухвалою суду від 12.10.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було порушено провадження у справі № 5017/2936/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.
У судовому засіданні 31.10.2012 року та 21.11.2012 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерву до 21.11.2012 року та 10.12.2012 року відповідно.
Ухвалою господарського суду від 10.12.2012р., враховуючи заявлене представником відповідача клопотання про продовження строку розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання часу для подання додаткових доказів, було продовжено строк розгляду справи до 25.12.2012р. Крім того, у судовому засіданні 10.12.2012р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерву до 24.12.2012 року.
19.12.2012р. до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (уточнення позовних вимог) вх. ГСОО №38902/2012, в порядку ст.ст. 22, 28 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 3529,16 грн., з яких: 2939,62 грн. -пеня та 589,54 грн. -3% річних. При цьому, у даному судовому засіданні представником позивача зазначено, що зменшення розміру позовних вимог відбулось з огляду на, погашення відповідачем суми заборгованості за квітень місяць по договору №008034-Т від 01.01.2010р. та в зв'язку з виправленням неточностей, які були допущенні у визначенні розміру штрафних санкцій при поданні позову.
Представник позивача у судовому засіданні 24.12.2012 року позовні вимоги, викладені у заяві про уточнення позовних вимог підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судових засіданнях був присутній, при цьому, надавши відзив на позов (вх. ГСОО 32976/2012 від 31.10.2012р.) позовні вимоги визнав в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 53929,78 грн., в решті задоволення позовних вимог заперечував. При цьому, обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на відсутність грошових коштів, а також зазначає, що вказана заборгованість виникла у зв'язку з несвоєчасним надходженням грошових коштів для проведення розрахунків за послуги теплопостачання з різниці в тарифах у відповідності до Бюджетного кодексу України та Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік." Водночас, відповідач вказує на те, що станом на 07.12.2012р., в результаті перерахування субвенцій з Державного бюджету України на погашення різниці в тарифах, підприємством в повній мірі погашена заборгованість у сумі 53929,78 грн.
Як встановлено матеріалами справи, згідно до статуту ПАТ "Одесагаз", затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Одесагаз" (протокол №18 від 12.10.2011р.) та зареєстрованого державним реєстратором, номер запису 15561050027008373, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Одесагаз", в зв'язку з приведенням своєї діяльності відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства"та ПАТ "Одесагаз" є правонаступником за всіма правами та обов'язками ВАТ "Одесагаз", що підтверджує належні повноваження ПАТ "Одесагаз" виступати в якості позивача у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено під час розгляду справи, 01.01.2010р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" (надалі - облгаз) та КП "Роздільнатеплокомуненерго" (надалі -споживач) укладено договір №008034-Т на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій (надалі -договір) предметом якого є надання послуг споживачу з постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.
Положеннями п. 3.2 договору серед іншого встановлено обов'язок споживача прийняти газ від облгазу в обсягах, зазначених у п. 2.1 даного договору; забезпечити своєчасну оплату за газ.
Згідно п. 4.12 договору, акти прийому-передачі за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 2 (другого) числа, наступного за звітним, місяця, на підставі наданих звітів з автоматичних коректорів (обчислювачів). Акти прийому-передачі є підставою для остаточних розрахунків.
Пунктом 5.1 договору визначено, що вартість природного газу та тарифи на постачання та на послуги по транспортуванню природного газу для споживачів України, що надаються, підприємствам НАК „Нафтогаз України" визначені згідно з Постановами НКРЕ, Постановами Кабінету міністрів та наказами НАК „Нафтогаз України".
Відповідно до п. 5.3 договору, сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в даному договорі може змінюватись на підставі нормативних актів уповноважених державних органів, наказами НАК „Нафтогаз України" і приймаються сторонами до виконання без додаткового попередження.
У відповідності до п. 6.1 договору, оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок облгазу протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому, перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок облгазу не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Умовами п.п. 6.1.1 договору визначено, що в платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача, облгаз зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулий період незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.
Відповідно до п. 11.1 договору 1, даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків за послуги -до їх повного здійснення.
Крім того, відповідач стверджує, що з 01.09.2012 року договір №008034-Т від 01.01.2010р., укладений з ПАТ "Одесагаз" є розірваним та 03.09.2012 року відповідач уклав угоду на постачання природного газу напряму з НАК „Нафтогаз України", між тим, доказів підтверджуючих зазначені обставини відповідачем до суду не надано.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 4 статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Як встановлено матеріалами справи, згідно розрахунку позивача, станом на 20.09.2012р. за відповідачем рахувалась заборгованість за фактично спожитий газ протягом періоду з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. у сумі 53929,78 грн. за договором №008034-Т від 01.01.2010р., яка складається з:
1) газ поставлений споживачу для надання послуг населенню:
- 31675,10 грн. -вартість спожитого відповідачем газу за період з 01.04.2012 р. по 31.04.2012 р. у обсязі 25,549 тис. м3;
- 1327,52 грн. -постачання природного газу у обсязі 25,549 тис. м3;
- 446,11 грн. -збір у вигляді цільової надбавки 25,549 тис. м3,
що у сукупності становить 33448,73 грн.;
1) газ поставлений споживачу для надання послуг бюджетним установам:
- 17976,61 грн. -вартість спожитого відповідачем газу за період з 01.04.2012р. по 31.04.2012 р. у обсязі 5,123 тис. м3;
- 1345,09 грн. -транспортування магістральними трубопроводами 5,123 тис. м3;
- 266,20 грн. -постачання природного газу у обсязі 5,123 тис. м3;
- 533,62 грн. -транспортування розподільчими 5,123 тис. м3;
- 359,53 грн. -збір у вигляді цільової надбавки 5,123 тис. м3,
що у сукупності становить 20481,05 грн.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що на момент звернення з позовом за відповідачем рахувалась заборгованість перед позивачем за фактично поставлений обсяг газу у сумі 53 929,78 грн. за період з 01.04.2012р. по 31.04.2012р., при цьому, зазначена заборгованість була погашена відповідачем лише 07.12.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 07.12.2012р. на суму 1423750,09 грн. та ніяким чином не заперечується позивачем.
Отже, відповідач в порушення умов договору №008034-Т від 01.01.2010р. за фактично поставлений позивачем обсяг газу у сумі 53 929,78 грн. за період з 01.04.2012р. по 31.04.2012р. розрахувався несвоєчасно.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені в п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь облгазу, суму заборгованості з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення, а також пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.4 договору встановлено, що неустойка нараховується протягом шести місяців, до моменту звернення з вимогою, претензією або позовом.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 2939,62 грн. нарахованих за період прострочення з 11.05.2012р. по 20.09.2012р. та 3% річних у розмірі 589,54 грн. нарахованих за період прострочення з 11.05.2012р. по 20.09.2012р. вважає розрахунок позивача вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Одесагаз" та стягнення з відповідача 2939,62 грн. пені та 589,54 грн. 3% річних.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та сума основної заборгованості була погашена відповідачем після порушення провадження у справі, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Свердлова 2, кв. 8, код ЄДРПОУ 31640133) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, б. 1, ід. код 03351208) 2939/дві тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять/грн. 62 коп. пені, 589/п'ятсот вісімдесят дев'ять/грн. 54 коп. 3% річних та 1609/одну тисячу шістсот дев'ять/грн. 50 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 29.12.2012р.
Суддя Невінгловська Ю.М.