"24" грудня 2012 р. Справа № 5017/2935/2012
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Вдовиченко К.А. (представник діючий на підставі довіреності);
від відповідача: Кірка Н.А. (представник діючий на підставі довіреності); Лукьяненко Т.Є. (директор)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАГАЗ";
до відповідача: Комунального підприємства „Лиманськтеплокомуненерго";
про стягнення 68 488, 46 грн.
СУТЬ СПОРУ: Позивач -Публічне акціонерне товариство „ОДЕСАГАЗ" (надалі -ПАТ „ОДЕСАГАЗ") звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача -Комунального підприємства „Лиманськтеплокомуненерго", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 62 043, 27 грн., з яких: 51 679, 13 грн. -пеня, 10 364, 14 грн. -3% річних та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. по справі №5017/799/2012, на підставі договору №008614-Т на постачання, транспортування природного газу та технічне обслуговування газового обладнання госпрозрахункових комунально-побутових об'єктів, з відповідача було стягнуто заборгованість у розмірі 1 251 445, 80 грн. Разом з тим, як зазначає позивач, на момент звернення з даним позовом, відповідач у добровільному порядку рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. по справі №5017/799/2012, не виконав, у зв'язку з чим позивач, в порядку ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 551, 625 Цивільного кодексу України, здійснив нарахування на вказану заборгованість 3% річних та пені, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2012р. за даним позовом суддею Невінгловською Ю.М. було порушено провадження у справі № 5017/2935/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду.
Ухвалою господарського суду від 10.12.2012р. за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду справи до 25.12.2012р., в порядку ст. 69 ГПК України, відкладено розгляд справи в засіданні суду та зобов'язано позивача надати суду, зокрема, обґрунтований розрахунок суми боргу на яку нараховувались штрафні санкції, окремо по кожному акту; обґрунтований розрахунок сум заявлених до стягнення штрафних санкцій з визначенням моменту виникнення заборгованості у відповідача та з урахуванням здійснених відповідачем проплат по кожному окремому акту приймання-передачі газу; копії актів приймання-передачі газу за якими позивач нараховував санкції.
21.11.2012р. від КП „Лиманськтеплокомуненерго" до суду надійшов відзив на позовну заяву ПАТ „ОДЕСАГАЗ", згідно якого відповідач не визнає стягнення 3% річних в сумі 10 364, 14 грн. та пені у розмірі 51 679, 13 грн. В обґрунтування свого відзиву відповідач посилається на те, що станом на 01.11.12р. КП „Лиманськтеплокомуненерго" має заборгованість перед ПАТ „ОДЕСАГАЗ" в сумі 1 146 235, 28 грн., між тим вказаний борг складається із різниці в тарифі та дебіторської заборгованості населення. Дебіторська заборгованість населення на 01.11.2012р. становить 771 164, 88 грн., та на сьогодняшній день всі борги підприємства за спожитий природний газ перейшли НАК „Нафтогаз України". Крім того, КП „Лиманськтеплокомуненерго" розірвало договірні відносини на поставку природного газу з ПАТ „ОДЕСАГАЗ", та уклало угоду на постачання природного газу напряму з НАК „Нафтогаз України". Разом з договором на поставку природного газу, відповідно до акту звірки з ПАТ „ОДЕСАГАЗ" на момент його укладання, до НАК „Нафтогаз України" переходять всі борги підприємства за минулі сезони.
19.12.2012р. до суду надійшли уточнення позовних вимог, згідно яких позивач просить стягнути КП „Лиманськтеплокомуненерго" 3% річних в сумі 11 192, 26 грн., нарахованих за період з 28.05.2012р. по 20.09.2012р., та пеню у сумі 55 808, 41 грн., нараховану за період з 28.05.2012р. по 20.09.2012р.
У судовому засіданні 24.12.2012р. представник позивача надав до суду заяву про збільшення (уточнення) розміру позовних вимог (вх. ГСОО №39403/2012 від 24.12.2012р.), згідно якої позивач просить суд стягнути з КП „Лиманськтеплокомуненерго" 3% річних в сумі 11 440, 80 грн., та пеню у сумі 57 047, 66 грн., що загалом складає 68 488, 46 грн. Крім того, в даному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, викладені в заяві про уточнення, підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.12.2012р. проти задоволення позовних вимог ПАТ „ОДЕСАГАЗ" заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Як встановлено матеріалами справи, згідно до статуту ПАТ "Одесагаз", затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ "Одесагаз" (протокол №18 від 12.10.2011р.) та зареєстрованого державним реєстратором, номер запису 15561050027008373, Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Одесагаз" змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Одесагаз", в зв'язку з приведенням своєї діяльності відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" та ПАТ "Одесагаз" є правонаступником за всіма правами та обов'язками ВАТ "Одесагаз", що підтверджує належні повноваження ПАТ "Одесагаз" виступати в якості позивача у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
01.01.2010р. між Відкритим акціонерним товариством „ОДЕСАГАЗ" (надалі - облгаз) та Комунальним підприємством „Лиманськтеплокомуненерго" (надалі - споживач) укладено договір №008614-Т на постачання та транспортування природного газу підприємствам, які відпускають теплову енергію для потреб населення, бюджетних установ та організацій, предметом якого є надання послуг споживачу з постачання та транспортування природного газу для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.
Положеннями п. 3.2 договору, серед іншого, встановлено обов'язок споживача прийняти газ від облгазу в обсягах, зазначених у п. 2.1 даного договору, забезпечити своєчасну оплату за газ.
Згідно п. 4.12 договору передбачено що, акти прийому-передачі за відповідний місяць уповноважені представники сторін складають до 2 (другого) числа, наступного за звітним місяця, на підставі наданих звітів з автоматичних коректорів (обчислювачів). Акти прийому-передачі є підставою для остаточних розрахунків.
Пунктом 5.1 договору визначено, що вартість природного газу та тарифи на постачання та на послуги по транспортуванню природного газу для споживачів України, що надаються, підприємствам НАК „Нафтогаз України" визначені згідно з Постановами НКРЕ, Постановами Кабінету міністрів та наказами НАК „Нафтогаз України".
Відповідно до п. 5.3 договору, сторони домовились, що ціна на газ, що вказана в даному договорі може змінюватись на підставі нормативних актів уповноважених державних органів, наказами НАК „Нафтогаз України" і приймаються сторонами до виконання без додаткового попередження.
У відповідності до п. 6.1 договору, оплата за постачання та транспортування природного газу здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на розрахунковий рахунок облгазу протягом місяця поставки 100% вартості запланованих обсягів газу. При цьому, перша частина оплати в розмірі 50% від вартості запланованих місячних обсягів перераховується на рахунок облгазу не пізніше 10 числа місяця в якому здійснюється поставка газу, а друга частина у розмірі 50% - до 20 числа місяця, у якому здійснюється поставка газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Умовами п.п. 6.1.1 договору визначено, що в платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача, облгаз зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулий період незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.
Згідно п. 11.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків за послуги до їх повного здійснення.
Крім того, відповідач стверджує, що договір №008614-Т від 01.01.2010р., укладений з ПАТ "Одесагаз" є розірваним, та відповідач уклав угоду на постачання природного газу безпосередньо з НАК „Нафтогаз України", між тим, доказів підтверджуючих зазначені обставини відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно з актом прийому-передачі природного газу по показникам лічильника, КП „Лиманськтеплокомуненерго" отримало в період з січня місяця 2011 року по 31 березня 2012 року 1 537,123 тис.м.куб. на загальну суму 2 340 073,55 грн., транспортування магістральними трубопроводами -82,289 тис.. м. куб. на суму 21449,13 грн. постачання природного газу -1 015,736 тис. м. куб. на суму 54537,79 грн., транспортування розподільчими -82,289 тис.м.куб. на суму 8 571,22 грн., збір у вигляді цільової надбавки 1 537,123 тис. куб. м на суму 34 774,05 грн.
За таких обставин, за договором №008614-Т за період з 1 січня 2011р. по 31 березня 2012р. заборгованість склала 1 268 324,61 грн., з урахуванням часткової сплати на суму 16 878,81 гривень, борг станом на 28 травня 2012 року складає -1 251 445, 80 грн.
Вищезазначені обставини встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 28.05.2012р. по справі 5017/799/2012, яке оскаржено не було, та згідно якого стягнуто з КП „Лиманськтеплокомуненерго" на користь держави (Міністерства енергетики та вугільної промисловості України НАК „Нафтогаз України") в особі Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" заборгованість у сумі 1 251 445, 80 грн., а також судовий збір в сумі 25028,92грн.
Отже, оскільки відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, суд вважає, що сума заборгованості КП „Лиманськтеплокомуненерго" за постачання, транспортування природного газу та технічне обслуговування газового обладнання госпрозрахункових комунально-побутових об'єктів у період з 1 січня 2011р. по 31 березня 2012р. за договором №008614-Т від 01.01.2010р. перед ПАТ „ОДЕСАГАЗ", у розмірі 1 251 445,80 грн. є встановленою.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Предметом позову у даній справі, є вимога ПАТ „ОДЕСАГАЗ" про стягнення 3% річних у розмірі 11 440, 80 грн. та пені у розмірі 57 047, 66 грн. за період з 01.04.2012р. по 20.09.2012р.
Аналізуючи вимоги про стягнення пені та 3% річних, дотримуючись положень ст.ст.82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 04.07.2011р. по справі №13/210/10, постанові від 08.11.2010р. у справі №4/719 та постанові від 23.01.2012р. по справі № 37/64, суд зазначає наступне:
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Водночас, згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд вважає, що вимоги позивача про сплату 3% річних є правомірними.
Суд, перевіривши розрахунок ПАТ „ОДЕСАГАЗ" про стягнення 3% річних у розмірі 11 440, 80 грн. за період прострочення з 01.04.2012р. по 20.09.212р., належним до сплати ПАТ „ОДЕСАГАЗ", вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з КП „Лиманськтеплокомуненерго" на користь ПАТ „ОДЕСАГАЗ" 57 047, 66 грн. пені, нарахованої за період з 01.04.2012р. по 20.09.2012р. у зв'язку із непогашенням заборгованості встановленої рішенням суду від 28.05.2012р. по справі № 5017/799/2012, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно п. 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг у строки, зазначені в п. 6.1 даного договору, споживач сплачує на користь облгазу, суму заборгованості з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення, а також пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання на загальну суму заборгованості, визначену за рішенням суду. Водночас, умовами укладеного договору встановлено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітним, отже, момент виникнення заборгованості у відповідача по кожному окремому акту приймання-передачі газу виникає після 10 числа місяця, наступного за звітним, тоді як позивачем здійснено нарахування неустойки на загальну суму заборгованості, визначену рішенням суду.
Разом з тим, позивачем у справі є особа, яка наділена законом певними процесуальними правами та на яку покладено певні процесуальні обов'язки, у тому числі щодо сприяння суду у всебічному повному та об'єктивному розгляді справи та вирішенні спору.
Згідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проте, позивачем, в порушення вимог ухвали суду від 10.12.2012р., не надано обґрунтований розрахунок суми боргу на яку нараховувались штрафні санкції, окремо по кожному акту; обґрунтований розрахунок сум заявлених до стягнення штрафних санкцій з визначенням моменту виникнення заборгованості у відповідача та з урахуванням здійснених відповідачем проплат по кожному окремому акту приймання-передачі газу; копії актів приймання-передачі газу за якими позивач нараховував санкції, що робить неможливим провести перевірку наявного в матеріалах справи розрахунку нарахованої пені в сумі 57 047,66 грн.
Відповідно до п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" від 11.04.2005р. N 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум і, в разі якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на те, що у суду відсутня можливість перевірки правильності нарахування пені в сумі 57 047, 66 грн., нарахованої позивачем за період з 01.04.2012р. по 20.09.2012р., суд доходить висновку, що за відсутності в матеріалах справи первинних документів, а саме копій актів приймання-передачі газу за якими позивач нараховував санкцій та їх обґрунтованих розрахунків, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 57 047, 66 грн. підлягають залишенню без розгляду, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, що в подальшому не перешкоджає позивачу повторно звернутися до суду з позовом про стягнення даної суми в загальному порядку.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32-33, 43-44, 49, п. 5 ст. 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства „Лиманськтеплокомуненерго" (67453, Одеська область, Роздільнянський район, смт. Лимарське, БОС-128/4, код ЄДРПОУ 36527728) на користь Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208) 11 440/одинадцять тисяч чотириста сорок/грн. 80 коп. 3 % річних.
3. В частині стягнення пені в сумі 54 047, 66 грн. позов залишити без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
4. Стягнути з Комунального підприємства „Лиманськтеплокомуненерго" (67453, Одеська область, Роздільнянський район, смт. Лимарське, БОС-128/4, код ЄДРПОУ 36527728) на користь Публічного акціонерного товариства „ОДЕСАГАЗ" (65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1, код ЄДРПОУ 03351208) 268/двісті шістдесят вісім/грн. 78 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 29.12.2012р.
Суддя Невінгловська Ю.М.