"24" грудня 2012 р.Справа № 5017/3172/2012
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Гарновській К.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Міхов І.І. (представник діючий на підставі довіреності);
від відповідача: Шаманська К.І. (представник діючий на підставі довіреності);
від третьої особи: не з'явились (представник діючий на підставі довіреності);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Одеської національної академії харчових технологій;
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", в особі Центрального району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція в Одеській області
про стягнення 152352,35 грн.
СУТЬ СПОРУ: 31.10.2012 року позивач -Одеська національна академія харчових технологій звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", в особі Центрального району електричних мереж Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", в якій просить суд стягнути з відповідача зайво отриману плату за електроенергію, спожиту гуртожитком Одеської національної академії харчових технологій у сумі 152352,35 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладених між сторонами договорів про постачання електричної енергії №55 від 18.03.2004р. та №6 від 11.01.2012р. відповідними додатковими угодами до них за період з 01.04.2011р. по 01.04.2012р. відповідачем безпідставно отримано від позивача кошти у загальній сумі 152352,35 грн., оскільки останнім, при визначені вартості спожитої електричної енергії за спірний період гуртожитками, які знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 104, 106, 112, 128, які знаходиться в оперативному управлінні позивача та використовується для мешкання фізичних осіб, фактично застосовано тариф, який затверджено Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 10.03.1999р. №309 (в редакції Постанови НКРЕ №343) для „Населених пунктів, крім гуртожитків" в розмірі 0,3040 грн. за 1 кВт без ПДВ (з ПДВ -0,3648 грн.), тоді як згідно п. 2.1 Постанови НКРЕ №309 (в редакції постанови №343 від 17.03.2011р.) тариф на електроенергію, що відпускається гуртожиткам складає 0,2335 грн. за 1 кВт. Без ПДВ (з ПДВ -28,02 грн.). Крім того, як зазначає позивач, допущення постачальником електричної енергії зазначених вище порушень засвідчені також ревізією фінансово-господарської діяльності Одеської національної академії харчових технологій, проведеною Державною фінансовою інспекцією в Одеській області в період з 17.04.2012р. по 01.06.2012р. за результатами якої складено акт ревізії від 12.07.2012р. за №031-19/371. Водночас, позивач зазначає, що в зазначеному акті ревізії зафіксовано, що при перевірці правильності проведення розрахунків між академією та ВАТ "ЕК Одесаобленерго" в період з 01.04.2011 року по 01.04.2012 року академією зайво проведено оплати постачальнику електричної енергії у загальній сумі 152352,35 грн. Разом з тим, згідно п.2 письмової вимоги Державна фінансова інспекція в Одеській області зобов'язала академію відобразити в обліку дебіторську заборгованість за зайво сплачену електроенергію в сумі 152352,35 грн. та провести претензійно-позовну роботу з ВАТ "ЕК Одесаобленерго" щодо стягнення з Центрального РЕМ зайво сплачених коштів в період з 01.04.2011р. по 01.04.2012р. у сумі 152352,35 грн., або зарахування в рахунок майбутніх платежів. Отже, на підставі Правил користування електричною енергією, затверджених Національною комісією з регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р., ст.ст. 509, 525, 526, 623, 638 Цивільного кодексу України, з огляду на допущені відповідачем правопорушення, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою господарського суду від 05.11.2012р. суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом порушено провадження по справі №5017/3172/2012 та призначено розгляд справи в засіданні суду. Крім того, даною ухвалою суду, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у даній справі судом було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державну фінансову інспекцію в Одеській області.
У судовому засіданні 05.12.2012 року, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом було оголошено перерву до 24.12.2012 року.
У судовому засіданні 24.12.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.12.2012 року, проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов вих. № 21/1185 від 04.12.2012р. При цьому, обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на положення ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 3 п. 6.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Національною комісією з регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р., а також на роз'яснення НКРЕ щодо застосування тарифів на електричну енергію для гуртожитків (листи: від 30.03.2011р. №1473/09/17-11; від 12.03.2011р. № 1664/09/17-11; від 14.03.2011р. №1683/09/17-11; від 11.08.2011р. №5887/09/17-11), згідно яких необхідною умовою отримання гуртожитком тарифу на електричну енергію є надання енергопостачальній компанії копії Реєстраційного посвідчення гуртожитку або іншого документу про реєстрацію гуртожитку у встановленому порядку. При цьому, враховуючи, що порядок застосування тарифу на електричну енергію визначається в договорі та має істотне значення для укладення договорів даного виду, для зміни тарифу необхідно внести відповідні зміни до договору про постачання електричної енергії №55 від 18.03.2004р. та №6 від 11.01.2012р., між тим, в порушення вимог ст.ст. 525, 651, 654 Цивільного кодексу України та Правил користування електричною енергією, позивач з відповідною пропозицією до енергопостачальної компанії не звертався, документи посвідчуючі реєстрацію гуртожитків, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 104, 106, 112, 128 не надав, між тим, про відомості щодо змін до тарифів на електричну електроенергію був повідомлений своєчасно, шляхом розміщення відповідного повідомлення у засобах масової інформації, зокрема, у газеті „Одеські вісті". Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що зміни до договору про постачання електричної енергії №55 від 18.03.2004р. та №6 від 11.01.2012р. не вносились, відповідач зазначає, що у спірний період був позбавлений можливості застосовувати інший тариф, ніж встановлений договорами та, враховуючи що кошти, які надійшли від позивача, як плата за фактично спожиту електричну енергію за договором, - позовні вимоги академії є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна фінансова інспекція в Одеській у судові засідання не з'явилась, будь-яких пояснень з приводу заявлених вимог не надала, хоч і повідомлялась про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення судових відправлень.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено матеріалами справи, 18.03.2004р. між ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" в особі заступника начальника по енергозбуту Центрального району електричних мереж (надалі - постачальник) та Одеською національною академією харчових технологій (надалі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №55 (надалі -договір 1), згідно умов якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Згідно з розділом 2 договору 1 визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх інших питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.
У відповідності до п.п. 2.1.2, 2.1.3 договору 1 постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 7 до цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії та потужності"); повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх у дію.
Пунктом 3.2.2 договору 1 передбачено право споживача вимагати відшкодування збитків, завданих споживачу внаслідок порушення постачальником електричної енергії умов цього договору.
Умовами п. 9.1 договору 1 встановлено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.
Відповідно до п. 9.4 договору 1, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2004р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У відповідності до додатку №5.1, 5.2 до договору № 55 від 18.03.2004 року „Перелік об'єктів" є гуртожитки розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 104, 106, 112, 128 з тарифною групою Р2Г9.
Як встановлено матеріалами справи, у період дії договору №55 від 18.03.2004р. сторонами у справі неодноразово вносились зміни до нього щодо періоду його дії та в частині реквізитів сторін, а також умовами додаткової угоди від 22.02.2011р. були внесені зміни у договір, зокрема щодо встановлення орієнтовної ціни по кошторису споживача на 2011 рік, а також передбачили, що вартість закупівлі може бути зменшена або збільшена в залежності від фактично спожитої електричної енергії та зміни тарифу.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи 11.01.2012р. між Одеською національною академією харчових технологій (надалі - замовник) та ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" в особі начальника Центрального району електричних мереж (надалі - учасник), укладено договір про закупівлю товарів (послуг) за державні кошти №6 (надалі -договір 2), згідно умов якого учасник зобов'язався у 2012 році поставити замовнику електричну енергію та послуги по оплаті за перетікання реактивної електроенергії згідно КЄКВ 1172 (1163). Обсяг електричної енергії визначається відповідно до додатку 1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до договору про постачання електричної енергії №55 від 18.03.2004р. (далі -ДПЕЕ) на поточний рік, послуги з перетікання реактивної електроенергії, зазначаються в додатку 9 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" до ДПЕЕ, а замовник -прийняти і оплатити електричну енергію та послуги, у відповідності до додатку 2.1 „Порядок розрахунків" до ДПЕЕ
Згідно п. 10.1 договору 2, цей договір набирає чинності з 11.01.2012р. і діє до 31.12.2012р.
Статтею ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України).
Згідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Водночас абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом міністрів України (ч. 1 ст. 277 ГК України).
Положеннями п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановаю Національної комісії регулювання електроенергетики України N 28 від 31 липня 1996р. (надалі -ПКЕЕ) передбачено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Крім того, п. 6.1 ПКЕЕ розрахунки споживача за використану енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Враховуючи норми закону, ВАТ "ЕК Одесаобленерго" поставляє електричну енергію академії в обсягах згідно з умовами договору. Позивач, в свою чергу, оплачує вартість електричної енергії, спожитої в обсягах, зазначених, зокрема, в рахунках-фактурах, в яких, серед іншого, зазначаються тарифні групи, встановлені договором та додатками до договору, по яким здійснюються розрахунки вартості спожитої об'єктами позивача електроенергії.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до п. 5.5 ПКЕЕ до істотних та обов'язкових умов договору про постачання електричної енергії належить визначення порядку застосування тарифів на електричну енергію, що використовується на потреби струмоприймачів різних тарифних груп. Згідно з даним положенням, сторони в додатку № 5.1 5.2 до договору №55 та відповідно до договору №6 узгодили порядок застосування тарифу на електроенергію для гуртожитків як такий, що відпускається населеним пунктам.
Додатком до договору № 5.1, 5.2 №55 від 18.03.2004р., дії якого поширюються на положення договору №6 від 11.01.2012р., передбачено, що до складу об'єктів споживача входять гуртожитки. Зокрема, слід зазначити, що до гуртожитків відноситься спеціально побудований чи переобладнаний житловий будинок або житлові приміщення в житлових будівлях, які зареєстровані, як гуртожитки та використовуються для проживання працівників підприємств, організацій та установ, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання (ст. 128 ЖК України).
Положення про обов'язкову реєстрацію будинків як гуртожитків передбачено п. 2 ст. 127 Житлового кодексу України та п. 5 Примірного положення про гуртожитки ствердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. N 208. Зазначеними нормативно-правовими актами встановлено, що жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
При цьому, на момент укладення договору №55 від 18.03.2004р. діяла постанова НКРЕ "Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" № 309 від 10 березня 1999 року, якою був затверджений Порядок застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам (далі - Порядок). Саме на підставі діючої на той час постанови та відповідно до п. 2 Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, в додатку до договору № 5.1, 5.2 сторони узгодили порядок застосування тарифу на електроенергію для гуртожитків як такий, що відпускається населеним пунктам.
Таким чином, сторони погодили тарифну групу відповідно до законодавства (Порядок Застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам), та у договорах (що є обов'язковим для виконання сторонами згідно з положеннями ст. 629 ЦК України) дійшли згоди на застосування відповідних тарифів на електричну енергію, а саме тариф на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам.
Згідно з п. 6.1 ПКЕЕ розрахунки споживача за використану енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.
17 березня 2011р. НКРЕ Постановою № 343 "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, та затвердженим Змінам до порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" (надалі - Постанова) внесені зміни до порядку застосування тарифів на електричну енергію. Так, з 01.04.2011 року були внесені зміни до "Тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, затверджених постановою НКРЕ від 13.01.2011р.", а саме передбачені тарифи на електричну енергію, що відпускається гуртожиткам. Даною Постановою визначено тарифи на електроенергію, що відпускається гуртожиткам, як відпуск електроенергії гуртожиткам (які підпадають під визначення "населений пункт"), що розташовані у будинках, обладнаних в установленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом 17,95 коп. за 1 кВт год.
За приписами ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін.
Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Крім того, відповідно до п. 1.13 ПКЕЕ, п 9.1 договору №55 від 18.03.2004р.., усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін. Згідно з п. 5.23 ПКЕЕ зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні договору здійснюється у порядку, визначеному законодавством України. При цьому, згідно ч. 3 п. 6.1 розділу 6 ПКЕЕ закріплено право споживача на вибір виду тарифу, що зазначається в договорі та може бути змінений у порядку передбаченому договором, але не частіше ніж один раз на рік.
У відповідності до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, ч. 6 ст. 179 цього кодексу встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
За приписами ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги Одеської національної академії харчових технологій про стягнення зайвосплачених коштів у розмірі 152352,35 грн. не підлягають задоволенню, оскільки для зміни порядку застосування тарифу на електричну енергію, встановленого договором, укладеним між ВАТ "ЕК Одесаобленерго" та Одеською національною академією харчових технологій, сторони повинні були врегулювати вказане питання шляхом укладання додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії №55 від 18.03.2004р. та до договору про закупівлю товарів (послуг) за державні кошти №6 від 11.01.2012р., за підписом уповноважених осіб та скріпленням печатками обох сторін, тобто у тій самій формі, в якій було вчинено відповідні договори.
Водночас, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, підтверджуючі, що будинки розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 104, 106, 112, 128 зареєстровані в установленому законом порядку як гуртожитки, та відповідачем надані відповідні документи постачальнику електричної енергії.
Крім того, посилання позивача на понесення ним збитків, з огляду на завищення вартості електричної енергії визначеної за завищеним тарифом та встановлених обставин у акті фінансової інспекції, як доказу на підставі якого мають бути стягнуті відповідні кошти судом до уваги не приймаються як необґрунтовані та не підтвердженні належними доказами. При цьому, суд зазначає, що відповідно до Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000, № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (із змінами та доповненнями) акти ревізії не мають обов'язкового характеру.
Отже, проаналізувавши подані позивачем докази, суд дійшов висновку, що акт фінансової інспекції не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором №55 від 18.03.2004р. та №6 від 11.01.2012р. і завдання позивачем збитків.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, посилання позивача на висновки перевірки Державної фінансової інспекції в Одеській області, викладені в акті від 12.07.2012р. за №031-19/371, як на підставу для задоволення позовних вимог, не приймаються судом до уваги, адже виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Така ж правова позиція викладена і у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011р. по справі №46/327.
Відповідно до п. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим вважається збереження майна без достатніх на те правових підстав, або якщо підстава, за якою було набуто майно, згодом відпала.
При цьому, доказів того, що ВАТ "ЕК Одесаобленерго" за період з з 01.04.2011р. по 01.04.2012р. безпідставно, тобто в даному випадку всупереч умовам договорів №55 від 18.03.2004р. та №6 від 11.01.2012р., отримало від Одеської національної академії харчових технологій кошти за спожиту гуртожитками електричної енергії в розмірі 152352,35 грн. позивач не довів.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Одеської національної академії харчових технологій, в зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.32-33, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 29.12.2012р.
Суддя Невінгловська Ю.М.