"19" грудня 2012 р.Справа № 5017/1120/2012
За позовом: державного підприємства „Державний резервний насіннєвий фонд України"
до відповідачів: селянського (фермерського) господарства „ТРИТІКУМ"
про стягнення 268 845,30 грн.
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Конова Л.М., довіреність б/н від 11.05.2012р.
За участю експерта ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз": Новосьолової В.В., згідно посвідчення
Суть спору: Позивач, державне підприємство „Державний резервний насіннєвий фонд України" звернувся до господарського суду Одеської області із позовними заявами до селянського (фермерського) господарства „ТРИТІКУМ" про стягнення 268 845,30 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2012р. позовну заяву вх. № 1647/2012 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/1120/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
03.05.2012р. позивач подав до суду довідку (вх. № 13374/2012), в якій повідомив суд про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, справи між тими ж сторонами та про цей же предмет спору, яка судом оглянута та долучена до матеріалів справи.
Клопотання позивача про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи від 21.05.2012р. (вх. № 15429/2012) судом задоволено, про що свідчить особистий підпис представника позивача на обкладинці першого тому справи.
09.04.2012р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою (вх. № 1645/2012) до селянського (фермерського) господарства „ТРИТІКУМ" про стягнення 77080,50 грн., яка судом ухвалою від 12.04.2012р. прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/1119/2012.
Представник позивача позов підтримує та просить суд його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач заявлені позивачем позовні вимоги не визнає, з підстав викладених у відзивах на позов від 21.05.2012р. (вх. №15302/2012 № 15303/2012).
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 24.04.2012р. (вх. № 12573/2012), від 24.04.2012р. (вх. № 12571/2012), від 14.05.2012р. (вх. № 14444/2012), від 21.05.2012р. (вх. № 15300/2012) судом задоволені, про що свідчать відповідні ухвали суду.
Відповідач 21.05.2012р. подав до суду клопотання про направлення матеріалів справи до Овідіопольського РВ УМВС України в Одеській області та у зв'язку з чим зупинити провадження у даній справі, яке судом не задоволено з підстав його необґрунтованості.
Клопотання відповідача про об'єднання справ № 5017/1120/2012 та № 5017/1119/2012 в одне провадження від 21.05.2012 (вх. № 15297/2012) судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду від 06.06.2012р., у зв'язку з чим об'єднаній справі присвоєно № 5017/1120/2012.
Клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи від 06.06.2012р. (вх. № 17421/2012) судом задоволено, про що свідчить відповідна ухвала суду.
У зв'язку із призначенням судом у даній об'єднаній справі комплексної судової економіко-бухгалтерської експертизи, провадження ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2012р. до закінчення проведення експертизи було зупинено.
15.11.2012р. на адресу господарського суду Одеської області від ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" надійшов висновок судово-економічної експертизи № 30/2012 від 15.11.2012р., у зв'язку з чим провадження у даній справі було поновлено.
Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника відповідача та експерта, суд встановив:
28.12.2010р. між ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" (Поклажодавець) та СФГ "ТРИТІКУМ" (Зберігач) укладено договір про надання послуг зі зберігання насіння № С-28/12/10-01, згідно п.1.1. якого Зберігач надає Поклажодавцю послуги зі зберігання насіння відповідно до акта приймання-передачі насіння, (надалі Насіння), а Поклажодавець приймає послуги відповідно до умов вказаних у даному Договорі.
Відповідно до умов п.п. 1.2., 1.3. Договору, насіння яке передається Зберігачу згідно з даним Договором, належить до Державного резервного насіннєвого фонду. Передане на зберігання Насіння залишається власністю Поклажодавця протягом усього часу знаходження його на зберіганні у Зберігача.
Пунктами 2.1, 2.1.1, 2.1.2. Договору передбачено, що Поклажодавець зобов'язується передати Насіння Зберігач на зберігання. Направити представника для отримання Насіння з належно оформленою довіреністю.
Умовами п.п. 2.2., 2.2.1., 2.2.2., 2.2.4., 2.2.5. Договору передбачено, що Зберігач зобов'язується прийняти Насіння надане Поклажодавцем на зберігання і повернути його Поклажодавцеві у схоронності. Надати Поклажодавцю акт приймання-передачі. Забезпечити належне зберігання Насіння згідно ДСТУ 2240-93. Зберігач зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ в місця зберігання Насіння представників Поклажодавця.
Із змісту п.п. 3.1., 3.2. Договору вбачається, що вартість послуг зі зберігання насіння - 0,20 грн. т./міс. з врахуванням ПДВ, з дня передачі насіння на зберігання по акту приймання-передачі. Оплата послуг зі зберігання здійснюється після надання рахунків та підписання Сторонами актів приймання послуг зі зберігання шляхом перерахування грошових коштів Поклажодавцем на розрахунковий рахунок Зберігача.
Сторони несуть відповідальність за невиконання умов Договору відповідно до законодавства України. Збитки завдані Поклажодавцеві, втратою (нестача) або пошкодження Насіння, відшкодовуються Зберігачем. У разі втрати (нестачі) або пошкодження Насіння, внаслідок чого його якість змінилась настільки, що воно не може бути використаним за первісним призначенням -у розмірі його повної вартості. Вартість Насіння відшкодовуються виходячи з цін, які вказані в акті прийому-передачі насіння. У випадку недотримання умов Договору про надання послуг зі зберігання, що спричинили Поклажодавцеві матеріальні збитки, Зберігач зобов'язаний відшкодувати всі збитки Поклажодавцю. У разі, якщо Зберігач несвоєчасно повернув насіння чи не повернув Насіння, Поклажодавець вправі стягнути штраф із Зберігача у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості Насіння (п.п. 6.1., 6.2., 6.2.1., 6.3., 6.4., 6.5. Договору).
Як зазначено в п. 7.1. Договору, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 3 (три) роки, а частині виконання Зберігачем зобов'язань зі зберігання насіння -до моменту повного виконання зобов'язань.
31.08.2011р. між ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України" (Поклажодавець) та СФГ "ТРИТІКУМ" (Зберігач) укладено договір про надання послуг зі зберігання насіння № С-310811/03, згідно умов п.1.1. якого Зберігач надає Поклажодавцю послуги зі зберігання насіння: озимого ячменю сорту "Трудівник" 1 репр. врожаю 2011року в кількості 20,0 т (двадцять тонн) по ціні 1557,38 грн./т з врахуванням ПДВ; озимого ячменю сорту "Селена Стар" 1 репр. врожаю 2011р. в кількості 40,0 т (сорок тонн) по ціні 1557,38 грн./т з врахуванням ПДВ. Загальна вартість переданого на зберігання насіння складає 93443,04 грн. (дев'яносто три чотириста сорок три грн. 04 коп.), відповідно до актів приймання-передачі насіння, (надалі -Насіння), а Поклажодавець приймає послуги відповідно до умов вказаних у даному Договорі.
Відповідно до п. 1.2. Договору передане на зберігання Насіння залишається власністю Поклажодавця протягом усього часу знаходження його на зберіганні у Зберігача.
Пунктами 2.1, 2.1.1, 2.1.2. Договору передбачено, що Поклажодавець зобов'язується передати Насіння Зберігач на зберігання. Направити представника для отримання Насіння з належно оформленою довіреністю.
Умовами п.п. 2.2., 2.2.1., 2.2.2., 2.2.4., 2.2.5., 2.11. Договору передбачено, що Зберігач зобов'язується прийняти Насіння надане Поклажодавцем на зберігання і повернути його Поклажодавцеві у схоронності. Надати Поклажодавцю акт приймання-передачі. Забезпечити належне зберігання Насіння згідно ДСТУ 2240-93. Зберігач зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ в місця зберігання Насіння представників Поклажодавця. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу Поклажодавця повернути йому Насіння навіть коли передбачений Договором строк його зберігання не закінчився.
Із змісту п.п. 3.1., 3.2. Договору вбачається, що вартість послуг зі зберігання насіння -0,2 грн. т./міс. з врахуванням ПДВ, з дня передачі насіння на зберігання по акту приймання-передачі. Оплата послуг зі зберігання здійснюється після надання рахунків та підписання Сторонами актів приймання послуг зі зберігання шляхом перерахування грошових коштів Поклажодавцем на розрахунковий рахунок Зберігача.
Сторони несуть відповідальність за невиконання умов Договору відповідно до законодавства України. Збитки завдані Поклажодавцеві, втратою (нестача) або пошкодження Насіння, відшкодовуються Зберігачем. У разі втрати (нестачі) або пошкодження Насіння, внаслідок чого його якість змінилась настільки, що воно не може бути використаним за первісним призначенням -у розмірі його повної вартості. Вартість Насіння відшкодовуються виходячи з рівня середньозважених цін на товарне зерно відповідної рослини (у разі відсутності спорідненої), що складаються на біржових торгах за спотовими контрактами на момент розрахунку та (або) момент пред'явлення вимоги про передачу Насіння з врахуванням сортових надбавок але не нижче ціни однієї тонни насіння відповідно до акту приймання-передачі до цього Договору. У випадку недотримання умов Договору про надання послуг зі зберігання, що спричинили Поклажодавцеві матеріальні збитки, Зберігач зобов'язаний відшкодувати всі збитки Поклажодавцю. У разі, якщо Зберігач несвоєчасно повернув насіння чи не повернув Насіння, Поклажодавець вправі стягнути штраф із Зберігача у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) від вартості Насіння (п.п. 6.1., 6.2., 6.2.1., 6.3., 6.4., 6.5. Договору).
Як зазначено в п. 7.1. Договору, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 3 (три) роки, а частині виконання Зберігачем зобов'язань зі зберігання насіння -до моменту повного виконання зобов'язань.
28.12.2010р. на виконання умов договору № 28/12/10-01 між сторонами було складено акт приймання-передачі насіння (наявний в матеріалах справи), згідно якого Поклажодавець передав, а зберігач прийняв насіння, а саме: Пшениця сорту "Дельфін" еліта (Озимі) врожаю 2010 року, в кількості 25,0 т.
31.08.2011р. на виконання умов договору № С-310811/03 між сторонами було складено акт приймання-передачі насіння (наявний в матеріалах справи), згідно якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв насіння, а саме: Озимого ячменю сорту "Трудіник" 1 репр. врожаю 2011 року в кількості 20,0 т (двадцять тонн) по ціні 1557,38 грн./т з врахуванням ПДВ; озимого ячменю сорту "Селена Стар" 1 репр. врожаю 2011року в кількості 40,0 т (сорок тонн) по ціні 1557,38 грн./т з врахуванням ПДВ.
З метою перевірки виконання забезпечення належного зберігання Насіння згідно ДСТУ 2240-93, передбаченого п.п. 2.2.4. Договорів та на виконання Наказу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" від 13.10.2011р. № 52 позивачем було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей (насіння), які є власністю останнього і знаходиться на відповідальному зберіганні у відповідача.
За результатами перевірок позивачем встановлено відсутність насіння озимого ячменю першої репродукції сорту "Трудівник", у кількості 6 т, насіння озимого ячменю першої репродукції сорту "Селена Стар", у кількості 38 т, озимої пшениці сорту "Дельфін" у кількості 25 т, та встановлено наявність некондиційного насіння озимого ячменю першої репродукції сорту "Селена Стар", у кількості 2 т, а за результатами аналізу державної насіннєвої інспекції від 20.10.2011р. встановлено, що насіння озимого ячменю сорту "Селена Стар" є некондиційним по показнику схожості -66 % (стандартом встановлено 92 %), в підтвердження чого позивач подав до суду копії інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей № 1 від 16.11.2011р., № 2 від 16.11.2011р.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з листами-вимогами від 23.01.2013р. вих. №№ 138-3/2-14/2, 138-3/2-14/4 про повернення насіння, які на думку позивача залишені відповідачем без відповіді. В підтвердження надсилання зазначених листів-вимог відповідачу позивач подав до матеріалів справи фіскальні чеки №№ 0410, 0413 від 23.01.2012р. та описи вкладення №№ 01127510, 01127544 від 23.01.2012р., які на думку суду є неналежними доказами отримання вищенаведених листів-вимог відповідачем, оскільки матеріали справи не містять саме рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, що мало бути повернуто на адресу позивача з відміткою про вручення уповноваженому представнику відповідача.
Враховуючи вищенаведене, та те що відповідач відмовився в добровільному порядку повернути позивачу насіння або відшкодувати останньому заподіяні збитки у розмірі вартості втраченого насіння та штраф загалом в сумі 268 845,30 грн., чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, що й зумовило звернення останнього до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав:
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).
Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. 3 та 627 ЦК України. Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб'єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов'язки.
Відповідно до приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.
Частиною 1 ст. 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Із змісту ч.1 ст. 939 Цивільного кодексу України вбачається, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Згідно ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Положеннями ст. 944 ЦК України визначено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1 ст. 949 ЦК України).
Умовами ч. 1 ст. 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі -у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі -у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.
Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).
Відшкодування збитків передбачено також і ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Аналіз норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що необхідною умовою для відшкодування збитків є наявність між сторонами укладеного договору, порушення зобов'язань за яким могло б завдати збитки та наявність складу цивільного правопорушення, до яких відноситься: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника.
Враховуючи вищенаведене, та за умови не встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем свого обов'язку щодо зберігання переданого позивачем насіння, проаналізувавши норми чинного законодавства, яким регулюються правовідносини сторін по зберіганню майна, суд доходить висновку щодо недоведеності та необґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог з огляду на наступне.
Так, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на інвентаризаційні описи № 1 та № 2 від 16.11.2012р. як на докази встановлення відсутності насіння.
З цього приводу суд дійшов висновку, що вищенаведені інвентаризаційні описи не є належними доказами встановлення факту втрати або відсутності насіння, переданого позивачем відповідачу згідно договорів про надання послуг зі зберігання насіння, оскільки порядок проведення інвентаризації регламентується Інструкцією "Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків", затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 62 від 11.08.1994р. Із змісту вищенаведеної інструкції вбачається, що перед початком інвентаризації у матеріально-відповідальної особи необхідно в обов'язковому порядку отримати розписку про відсутність неопріходованих або не списаних у витрати цінностей. Інвентаризація проводиться по кожному місцю зберігання та матеріально-відповідальній особі окремо та в присутності останнього. Всі цінності перевіряються шляхом підрахунку, зваження або обміру та заносяться в інвентаризації описи, що підписуються всіма членами комісії, що призначається керівником підприємства. Інвентаризаційні описи є документами, що фіксують наявність або стан засобів на певну дату. По цінностям, що знаходяться на відповідальному зберіганні, інвентаризаційна описи складаються окремо. По закінченню інвентаризації інвентаризаційні описи передаються в бухгалтерію для співставлення дійсних залишків з їх залишком за даними бухгалтерського обліку. Для виявлення результатів інвентаризації бухгалтерія складає звіряльні відомості, в яких зіставляються данні бухгалтерського обліку з фактичними даними, виявленими при інвентаризації та зафіксованими в інвентаризаційних відомостях. В звіряльній відомості виявлені результати інвентаризації -надлишки та недостачі. Всі висновки, пропозиції та рішення інвентаризаційної комісії оформлюються протоколом, який затверджується керівником підприємства разом із результатами в звіт того періоду, в якому закінчена інвентаризація, а також в річний звіт.
Таким чином, матеріали інвентаризації -це пакет документів, що складається з: наказу про проведення інвентаризації, звіряльних відомостей, протоколу про розгляд результатів інвентаризації. Із змісту матеріалів справи та зокрема з відзиву на позов відповідача встановлено не спростованого позивачем вбачається, що представник позивача Садковський П.Ф. в процесі проведення інвентаризації оглядав лише ток СФГ "ТРИТІКУМ", склади, де зберігається насіння Садківський П.Ф. взагалі не оглядав, насіння не зважував. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, нестачу насіння було встановлено шляхом проведення лише візуального огляду, а тому об'єктивність висновків за результатами таких перевірок на думку суду є сумнівною.
Також судом встановлено, що акт інвентаризації або протокол про результати інвентаризації взагалі не укладалися, та у зв'язку з чим уповноважений представник відповідача з ними ознайомлений не був.
Отже, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що за умови не надання до матеріалів справи позивачем повного пакету матеріалів інвентаризації, у суду відсутні підстави вважати подані позивачем інвентаризаційні описи належними доказами втрати насіння відповідачем у справі, оскільки без звіряльних відомостей, наявні в матеріалах справи інвентаризаційні описи лише тільки фіксують факт відсутності насіння на зберіганні у відповідача, але без акту інвентаризації та звіряльних описів не є належними доказами нестачі насіння у розмірах заявлених позивачем в позовних заявах.
Під час розгляду справи, з метою забезпечення повноти та всебічності дослідження всіх обставин справи, зокрема встановлення наявності на зберіганні у відповідача у кількості та якості, отриманого від позивача насіння судом ухвалою від 06.06.2012р. було призначено комплексну судову економіко-бухгалтерську експертизу.
Із змісту висновку судово-економічної експертизи № 30/2012 від 15.11.2012р. вбачається, що за даними інвентаризаційного опису № 1 від 01.02.2012р. та зведеного акту інвентаризації від 01.02.2012р. на складі СФГ "ТРИТІКУМ" наявне насіння озимого ячменю сорту "Трудівник" першої репродукції у кількості 6 т, за ціною 1557,38 грн. за 1 т, на загальну суму 9344,28 грн., озимого ячменю сорту "Селена Стар" першої репродукції у кількості 40т за ціною 1557,38 грн. за 1 т, на загальну суму 62295,20 грн., пшениці озимої сорту "Дельфін" у кількості 25 т за ціною 2928,00 грн. за 1 т, на загальну суму 73200,00 грн.
З врахуванням проаналізованих норм законодавства, документів, які спростовують факт втрати відповідачем переданого на зберігання насіння відповідно до договорів № С-28/12/10-01, від 28.12.2010р. та № С-310811/03 від 31.08.2012р., суд вважає не доведеними та безпідставними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заподіяних збитків у розмірі вартості насіння та штрафів.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд відмовляє державному підприємству „Державний резервний насіннєвий фонд України" в задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У позові відмовити -повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно ст.85 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.12.2012р.
.
Суддя Цісельський О.В.