ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
21 грудня 2012 року 10:15 № 2а-15319/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Добрівської Н.А., Пащенка К.С., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Константа"
доДержавної виконавчої служби України
провизнання протиправною та скасування постанови
07 листопада 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Константа" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Константа") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної виконавчої служби України (далі по тексту -відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречуха Олега Ярославовича від 26 жовтня 2012 року ВП №18061405 про стягнення виконавчого збору у розмірі 6 043 821,81 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2012 року позовну заяву ТОВ "Константа" залишено без руху. Позивач усунув недоліки позовної заяви у спосіб та строк, визначені судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-15319/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 грудня 2012 року.
17 грудня 2012 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив, хоча про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, неприбуття представника третьої особи та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 17 грудня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречуха Олега Ярославовича від 26 жовтня 2012 року ВП №18061405 про стягнення з боржника виконавчого збору при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2009 року №14/490 про стягнення з ТОВ "Константа" на користь АКБ "Укрсоцбанк" заборгованості по договору кредиту в сумі 60 412 718,15 грн. та третейського збору у розмірі 25 500,00 грн., у зв'язку з невиконанням боржником рішення самостійно, постановлено стягнути з боржника - ТОВ "Константа" виконавчий збір у розмірі 6 043 821,81 грн.
Позивач вважає, що вказана постанова підлягає скасуванню, оскільки винесена не за підвідомчістю виконання рішення та надіслана з порушенням встановленого частиною п'ятою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" строку.
Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав, однак подав копії матеріалів виконавчого провадження.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Константа", виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, суду належить встановити чи мало місце невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" для самостійного його виконання.
Матеріали виконавчого провадження підтверджують, що виконавче провадження ВП №18061405 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2009 року №14/490 відкрито згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Іванченка О.В. від 15 березня 2010 року про відкриття виконавчого провадження.
Згідно вказаної постанови державним виконавцем надано строк для добровільного виконання рішення суду згідно з виконавчим документом в семиденний строк з моменту отримання постанови.
Як передбачено в частині другій статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент вирішення спору), у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Такі самі строки встановлювались й на момент відкриття виконавчого провадження згідно з частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".
Разом з тим, позивачем не доведено, а матеріалами виконавчого провадження не спростовано, що на момент винесення оскаржуваної постанови ТОВ "Константа" виконано рішення Господарського суду міста Києва згідно наказу від 11 листопада 2009 року №14/490 та сплачено на користь АКБ "Укрсоцбанк" заборгованість по договору кредиту в сумі 60 412 718,15 грн. та третейського збору у розмірі 25 500,00 грн.
Судом встановлено, що виконавче провадження ВП №18061405 закінчено згідно постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречуха Олега Ярославовича від 26 жовтня 2012 року про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із визнанням судом мирової угоди між стягувачем та боржником у процесі виконання.
Тобто, ТОВ "Константа", як боржником, не виконано рішення суду майнового характеру у строк, встановлений для самостійного його виконання, що є підставою для стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, а саме 6 043 821,81 грн.
Суд не приймає до уваги доводи позивача щодо порушення підвідомчості виконання рішення виходячи з наступного.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 201 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті.
Аналогічні норми містить стаття 21 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови.
Як свідчать матеріали виконавчого провадження згідно з наказом Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2009 року №14/490 стягненню з боржника підлягає сума боргу у розмірі 60 438 218,15 грн., тобто сума більше десяти мільйонів гривень.
При цьому суд звертає увагу, що матеріали виконавчого провадження не підтверджують, що стосовно стягнення з боржника виконавчого збору відкривалось нове виконавче провадження. Зокрема, як свідчить зміст постанови від 26 жовтня 2012 року про закінчення виконавчого провадження, оскаржувану постанову про стягнення з боржника виконавчого збору винесено до закінчення виконавчого провадження та виділено в окреме виконавче провадження, тобто в межах виконавчого провадження про стягнення з ТОВ "Константа" суми боргу у розмірі 60 438 218,15 грн. згідно наказу Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2009 року №14/490, виконання якого покладено на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
За таких підстав, суд вважає, що виконавче провадження в межах спірних правовідносин відкрито та здійснювалось відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а в подальшому відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (яка є правонаступником Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) у відповідності до підвідомчості, встановленої в Законі України "Про виконавче провадження", у свою чергу позивач помилково ототожнює суму виконавчого збору із сумою боргу, яка підлягає сплаті боржником.
Крім того, суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів визнання протиправними дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження чи скасування у встановленому порядку відповідної постанови.
Необґрунтованими є також доводи посилання позивача на порушення строків надсилання оскаржуваної постанови в якості підстави для її скасування, оскільки постанова про стягнення з боржника виконавчого збору не є постановою про відкриття виконавчого провадження, відповідно на строки її надсилання не поширюються вимоги частини п'ятої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", а порушення строків надсилання постанови державним виконавцем є підставою для оскарження відповідної бездіяльності державного виконавця.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречуха Олега Ярославовича від 26 жовтня 2012 року ВП №18061405 про стягнення з боржника виконавчого збору повністю узгоджується з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", а позовні вимоги про скасування вказаної постанови нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Константа" не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Константа" відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Н.А. Добрівська
К.С. Пащенко