ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
21 грудня 2012 року 16:03 № 2а-16410/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Маруліної Л.О., членів колегії Донця В.А., Шейко Т.І., при секретарі судового засідання Шередько А.В., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної виконавчої служби України
про визнання порушення строків надіслання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та право на вчасне отримання противоправними, зобов'язати вчинити дії
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Малиш Т.О. (довіреність від 30.08.2012 р. №2.4-06/4.1/1144).
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21.12.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 21.12.2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі №2а-16410/12/2670 за позовом ОСОБА_1 (далі також - Позивач, ОСОБА_1.) до Державної виконавчої служби України (далі також -Відповідач, ДВС України), в якому Позивач, з урахування заяви про зміну предмету позову від 21.12.2012 р., просив:
- визнати порушення Відповідачем строків надсилання Позивачу, - як стягувачеві, - його (відповідача) постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження -протиправним;
- визнати порушення Відповідачем Позивача права на вчасне отримання постанови державного виконавця (відповідача) -протиправним;
- зобов'язати Відповідача виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням строків надсилання постанови стягувачеві.
Позивачем в судовому засіданні позовні вимоги підтримано в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог посилається на недотримання Відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження»в частині не надіслання вчасно інформації про прийняте рішення за виконавчим листом, який надіслано 01.11.2012 р.
Відповідач проти позову заперечує (письмові заперечення від 18.12.2012 р. №2/16410/12/2670/4.4), зазначає, що відповідно до вимог діючого законодавства державним виконавцем вчинено дії щодо розгляду виконавчого листа, надісланого Позивачем 01.11.2012 року та надано відповідь про прийняте рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Окружним адміністративним судом міста Києва, встановлено, що ОСОБА_1 до Відповідача надіслано 01.11.2012 р. з повідомленням про вручення заяву про прийняття до виконання виконавчого листа, що підтверджується описом вкладення у цінний лист 09765772, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 24.09.2012 р. по справі №2а-3429/12/2670.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу виконавчий лист від 24.09.2012 р. по справі №2а-3429/12/267 уповноваженою особою Відповідача отримано 06.11.2012 р. та зареєстровано за №П-14966, про що свідчить відбиток реєстраційного штемпелю.
21.11.2012 р. державним виконавцем прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) у ВП №35346449.
Дану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження Позивачеві надіслано супровідним листом 27.11.2012 р. №П-14966/5,1369/7, а відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу подано у відділення зв'язку 28.11.2012 р. та отримано Позивачем 30.11.2012 р.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-XIV із змінами і доповненнями (далі також -Закон №606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Частиною першою ст. 6 Закону №606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Примусове виконання рішень здійснюється, згідно з частиною першою ст. 17 Закону №606-XIV, державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (пункт 1 частини другої ст. ст. 17 Закону №606-XIV).
Частиною першою ст. 18 Закону №606-XIV визначено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої ст. 19 Закону №606-XIV).
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (частина перша ст. 25 Закону №606-XIV).
Пунктом 6 частини першої ст. 26 Закону №606-XIV встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Як встановлено судом, при розгляді заяви про відкриття виконавчого провадження від 01.11.2012 р. щодо виконавчого листа від 24.09.2012 р. по справі 2а-3429/12/2670, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва, про зобов'язання Державної виконавчої служби України повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 10.02.2012 р. в порядку, встановленому Законом України «Про доступ до публічної інформації», державним виконавцем встановлено, що виконавчий лист не відповідає вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом №606-XIV, що не спростовано Позивачем під час розгляду справи в судовому засіданні.
Отже, судом встановлено, що постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 21.11.2012 р. прийнято Відповідачем в межах вимог Закону №606-XIV.
Відповідно до частини другої ст. 26 Закону №606-XIV про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.
Судом встановлено, що постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) винесено 21.11.2012 р., супровідний лист про надіслання Позивачу постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 21.11.2012 р. датовано 27.11.2012 р., а відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу подано у відділення поштового зв'язку 28.11.2012 року. Позивачем дану постанову отримано 30 листопада 2012 року.
Згідно з вимогами частини третьої ст. 26 Закону №606-XIV, у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.
Як вбачається зі змісту постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 21.11.2012 р., пунктами 2 та 3 надано Позивачу роз'яснення щодо порядку та термінів оскарження даної постанови.
Відповідно до частин першої-другої ст. 82 Закону №606-XIV рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Відповідно до частини 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Відтак, судом не встановлено наявності порушеного права Позивача у публічно-правових відносинах, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі Позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.
Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Таким чином, Позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про
визнання порушення Відповідачем строків надсилання Позивачу, - як стягувачеві, - його (відповідача) постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження -протиправним;
визнання порушення Відповідачем Позивача права на вчасне отримання постанови державного виконавця (відповідача) -протиправним;
зобов'язання Відповідача виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням строків надсилання постанови стягувачеві.
відмовити повністю.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили.
Постанову суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Головуючий суддя Судді Маруліна Л.О. Донець В.А. Шейко Т.І.