ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку письмового провадження
м. Київ
20 грудня 2012 року № 2а-14489/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу
За позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
третя особа Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація
про припинення підприємницької діяльності
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва з позовом про припинення підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не звітує більше року.
В судове засідання 29.11.2012 р. сторони не прибули. Позивач клопотав розглядати справу за його відсутності.
Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик направлялись до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за наявною у матеріалах справи адресою. Зазначена адреса відповідає адресі, за якою відповідача зареєстровано, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрована Ватутінською районною державною адміністрацією міста Києва 09.10.2000 р., за адресою: АДРЕСА_1.
ДПІ у Деснянському районі м. Києва надано довідку від 16.11.2011р. про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не звітує більше року -з четвертого кварталу 2002 р.
Згідно з п.п. 20.1.12. Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Як встановлює норма п. 6 ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Суд вважає, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.
З системного аналізу вищевказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вбачається, що до компетенції органів державної податкової служби віднесено контроль за додержанням податкового законодавства.
Суд також зазначає, що відповідно до п. 11.10. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Мінфіну від 09.12.2011 № 1588, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі:
неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності;
якщо установчі документи суперечать чинному законодавству;
провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству;
наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;
наявності в органу державної податкової служби передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання,
то керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
Тобто, позивач має право ініціювати припинення юридичної особи у випадку відсутності заборгованості та при неподанні податкової звітності протягом року, що не доведено суду позивачем.
Так, в матеріалах справи наявна довідка від 11.09.2012 р. про відсутність заборгованості відповідача перед бюджетом станом на 29.08.2012 р.
Крім того, суд звертає увагу, що довідка про відкриття рахунків та довідка про неподання податкових декларацій, звітів датовані 16.11.2011 р.
На вимогу суду оновлених довідок та пояснень щодо строків звернення до суду із адміністративним позовом та які дії вчинялись державною податковою інспекцією щодо неподання (несвоєчасного подання) відповідачем з 2002 року звітності в порядку статті 120 Податкового кодексу України позивачем не надано.
Також, відповідно до пункту 11.10. Порядку обліку платників податків і зборів позивачем не надано суду рішення у вигляді розпорядження керівника органу державної податкової служби відносно платника податків про звернення до суду із позовною заявою про винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Відмовити у задоволенні позову повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Л. Маруліна