Справа № 2а/1770/4366/2012
19 грудня 2012 року 15год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби
догромадянина ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби звернулася до суду з позовом до громадянина ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 9114,73 грн.
Представник позивача в судове засідання не прибув, однак подав письмове клопотання, яким просив розгляд справи провести без його участі.
Відповідач в судове засідання не прибув. Причини неприбуття представника суду не повідомив та заперечень на адміністративний позов не подав. Про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 0,4241 га. для будівництва та обслуговування цеху по обробці деревини, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку (а.с.6).
Станом на 19.09.2012 року згідно з даними обліку позивача за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом по земельному податку на загальну суму 9114,73 грн.
Дана заборгованість виникла на підставі:
податкового повідомлення №0002061740 від 06.07.2010 р. на суму 2428,04 грн. (а.с.19);
податкового повідомлення - рішення №0056771740 від 08.06.2011 р. на суму 2568,80 грн. (а.с.8);
податкового повідомлення - рішення №0147811740 від 27.06.2011 р. на суму 5513,30 грн. (а.с.9);
часткової сплати в сумі 1500 грн. та пені в сумі 104,59 грн. (облікова картка платника а.с.20).
Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані податковим органом на адресу платника податків, однак на адресу позивача повернулися поштові відправлення за закінченням терміну зберігання, що підтверджується копіями конвертів та фіскальними чеками відділення поштового зв'язку (а.с.8-9, зворотний бік а.с.19).
Відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року за №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за №1440/18735 та приписів ст.58.3 Податкового кодексу України якщо пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
На момент розгляду справи судом заборгованість перед бюджетом на загальну суму 9114,73 грн. відповідачем не погашено.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по земельному податку в сумі 928,04 грн., суд виходить з наступного.
Суд при розгляді справи застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.
Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів і справляється на всій території України.
Статтею 13 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року (далі- Закон №2535-XII) (далі - Закон №2535-XII) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно зі ст.14 Закону №2535-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи у 2010 році податковим органом відповідачу було нараховано земельний податок в сумі 2428,04 грн. та прийнято податкове повідомлення №0002061740 від 06.07.2010 р. на вказану суму (а.с.19).
Відповідно до п. 4.2.1. п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. за № 2181-III із змінами і доповненнями (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з даними документообігу Рівненського окружного адміністративного суду громадянин ОСОБА_1 в судовому порядку податкове повідомлення №0002061740 від 06.07.2010 р. не оскаржував. Відтак, податкове зобов'язання по земельному податку в сумі 928,04 грн. (2428,04-1500) є узгодженим і підлягає сплаті.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 17 Закону №2535-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Всупереч цьому, відповідач не сплатив податкові зобов'язання по земельному податку по терміну сплати до 15 листопада 2010 року в сумі 928,04 грн.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по земельному податку в сумі 8186,69 грн., суд виходить з наступного.
Статтею 9 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів та справляється на всій території України.
Згідно зі ст.269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, часток (паїв) та землекористувачі.
Відповідно до ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи у 2011 році податковим органом відповідачу було нараховано земельний податок в сумі 2568,80 грн. і в сумі 5513,30 грн., про що складено відповідні податкові повідомлення-рішення №0056771740 від 08.06.2011 р. (а.с.8) та №0147811740 від 27.06.2011 р. (а.с.9).
Відповідно до п.54.5 ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з даними документообігу Рівненського окружного адміністративного суду громадянин ОСОБА_1 в судовому порядку податкові повідомлення-рішення №0056771740 від 08.06.2011 р. та №0147811740 від 27.06.2011 р. не оскаржував. Відтак, податкові зобов'язання по земельному податку в сумі 8082,21 грн. є узгодженими і підлягають сплаті.
Статтею 287 Податкового кодексу України встановлено, що земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Всупереч цьому, відповідач не сплатив податкові зобов'язання по земельному податку в сумі 8082,10 грн.
Згідно з ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Пунктом 129.3 цієї статті встановлено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Позивачем на суму податкового боргу за несвоєчасне погашення відповідачем узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку було нараховано пеню в сумі 104,59 грн.
На час розгляду справи судом відповідач заборгованість по узгоджених податкових зобов'язаннях по земельному податку на загальну суму 9114,73 грн. не сплатив.
У відповідності до вимог статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) позивачем відповідачу виставлені перша податкова вимога форми "Ф1" №1/88 від 28.08.2010 року та друга податкова вимога форми "Ф2" №2/306 від 17.11.2010 року, які на момент подання адміністративного позову останнім не задоволені. У встановленому порядку податкові вимоги не оскаржувалися.
Відповідно до п. 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції мають право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з боржника не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з громадянина ОСОБА_1 заборгованість по земельному податку в сумі 9114,73 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Ткачук Н.С.