Копія
24 грудня 2012 р. Справа № 2a-1870/9592/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.
за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,
представника позивача - Кривоносенка О.І.,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Сумської міжрайонної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості,-
Сумська міжрайонна державна податкова інспекція (далі по тексту - позивач, Сумська МДПІ), звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, ФОП ОСОБА_2.), у якому просила стягнути заборгованість з орендної плати у загальному розмірі 557грн.53коп., в тому числі: за основним платежем - 544грн.11коп., згідно поданих основної та уточнюючої декларацій за березень-червень 2012 року, та нарахованої пені у сумі - 13грн.42коп. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач, який взятий на облік в Сумській МДПІ як платник податків, всупереч вимог Податкового кодексу України, подавши самостійно декларацію на поточний 2012р., порушив строки сплати орендної плати, в результаті чого за ним утворилася заборгованість в загальному розмірі 557грн.53коп., яка станом на момент звернення з позовом до суду залишилась не сплаченою.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, мотивуючи свою позицію тим, що договір оренди додатковою угодою від 27.02.2012р. було розірвано. Вказана додаткова угода була зареєстрована в червні 2012р., у зв'язку з чим ним було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельній ділянки державної або комунальної власності). Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки він не вбачає своєї провини в тому, що додаткова угода про розірвання договору оренди реєструвалась три місяці.
Заслухавши представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстрований як фізична особа-підприємець та знаходиться на обліку в Білопільському відділенні Сумської МДПІ, що вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.4), повідомленням про взяття на облік (а.с.5).
Згідно з приписами п. 4.1.1 ст. 4 Податкового Кодексу України кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового Кодексу України).
Згідно пп.16.1.4,16.1.3 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовуються відповідно до вимог ст.ст. 285-287 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пп.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України).
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, зокрема, податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельній ділянки державної або комунальної власності) за 2012 року (а.с.7-9), поданої 20.02.2012р. відповідачем самостійно було нараховано суму орендної плати за земельну ділянку, яка перебувала у нього в оренді на підставі договору від 14.03.2006р., у загальному розмірі 1982грн. 82коп., в тому числі за березень-червень 2012 року в загальному розмірі 660грн.96коп.
06.07.2012р. відповідачем було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельній ділянки державної або комунальної власності) за 2012р., за якою ФОП ОСОБА_2 було зменшено суму нарахованого раніше податку за періоди липень-грудень 2012р. у повному обсязі та за червень на суму 60грн.39коп., а тому, загальна сума, яка підлягала сплаті відповідачем згідно поданого самостійно декларації з урахуванням уточнюючої декларації та наявної переплати (56грн.46коп.) складала 544грн. 11коп.
ФОП ОСОБА_2 заперечуючи проти позову, вказує на те, що вже було розірвано договір оренди, а його вини в тому, що додаткова угода реєструвалась три місяці немає. Однак, вказані доводи судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Крім того, вказане грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної і комунальної власності, згідно п.54.1 ст. 54, п.57.1 ст. 57, 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України вважається узгодженим з дня подання податкової декларації, і платник податків зобов'язаний був самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації з урахуванням уточнюючої декларації, протягом тридцяти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, сума вказаного узгодженого грошового зобов'язання відповідачем у встановлені строки в розмірі 544грн.11коп. сплачена не була, що підтверджується поясненнями представника позивача, відповідача, довідкою про нараховані та несплачені суми податків (а.с.6).
Відповідно до п. 129.1.1. п. 129.1. та п.129.4 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
В судовому засіданні встановлено, та як вбачається з матеріалів справи (а.с.6), за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати відповідачу було нараховано пеню, в загальній сумі 13грн.42коп., яка станом на момент розгляду справи також залишилася відповідачем не сплаченою.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, вважається податковим боргом.
Враховуючи, що сума узгодженого податкового зобов'язання, відповідачем не була сплачена, позивачем у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога №307 від 04.05.2012 року (а.с.12), яка була вручена відповідачу 23.08.2012 року (а.с.12). Однак і після вручення податкової вимоги податковий борг відповідачем залишився не сплаченим, що підтверджується дослідженими матеріалами справи (а.с.6), поясненнями представника позивача та відповідача в судовому засіданні.
Відповідно п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно приписів пп.87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов'язання, всупереч вимог Податкового кодексу України, своєчасно та в повному обсязі не була сплачена, заборгованість перед бюджетом на момент розгляду справи відповідачем не погашена та складає в загальному розмірі 557грн.53коп.(а.с.6), доказів погашення боргу відповідачем не надано, суд приходить до висновку, що вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Сумської міжрайонної державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості -задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь держави (місцевий бюджет Бобрицької сільської ради, р/р 3321881570043, ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 38020201) заборгованість з орендної плати за період березень-червень 2012р., з урахуванням нарахованої пені, в загальному розмірі 557грн. 53коп. (п'ятсот п'ятдесят сім гривень 53 копійки).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) І.Г. Шевченко
З оригіналом згідно
Суддя І.Г. Шевченко
Повний текст постанови складено 28.12.2012 року.