ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
27 грудня 2012 р. № 2а-9103/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,
з участю представників: позивача Морочинського А.М.,
відповідача Лейбенко Д.О., Іванчук Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Іскра» до Львівської митниці про скасування повідомлень-рішень,
Публічне акціонерне товариство «Іскра»(далі -ПАТ «Іскра») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці з вимогами визнати протиправними та скасувати повідомлення- рішення відповідача від 05 жовтня 2012 року № 76, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем ввізне мито у сумі 22417,70 грн., у тому числі: за основним платежем -22 415,70 грн., за штрафними санкціями -2,00 грн.; № 77, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 12394,68 грн., у тому числі: за основним платежем -12393,68 грн., за штрафними санкціями -1,00 грн.; № 78, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем антидемпінгове мито у сумі 39553,70 грн., у тому числі: за основним платежем -39552,70 грн., за штрафними санкціями -1,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність проведення митним органом перевірки та висновків акту перевірки №034/12/209000000/00214244 від 11.09.2012 року, на підставі яких були прийняті оскаржувані повідомлення-рішення. Зазначає, що у відповідача не було підстав для проведення перевірки достовірності відомостей преференційного сертифікату про походження форми СТ-1 від 06.04.2011 року RUUA10510000354 0285071, виданого Тверською Торгово-промисловою палатою РФ, який був поданий на підтвердження країни походження товарів (1. ламп інфрачервоних дзеркальних, напругою 220В, потужністю 250Вт:ИКЗК 220-250 R127 Е27(15); виробник -ООО «Термолайт»Російська Федерація; 2. ламп розжарення електричних, напругою 230В, потужністю 60Вт:С230-60 А55; виробник -ООО «ЕлектроПромМаркет»Російська Федерація), імпортованих згідно вантажно-митної декларації №209000010/2011/011851 від 29.04.2011 року, митне оформлення яких було здіснено із звільненням від сплати ввізного мита на підставі міжурядової угоди держав-учасниць СНД про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 року, ратифікованої Законом україни від 06.10.1999 року, дата набуття чинності для україни -15.12.1999 року, втратила чинність 20.09.2012 року. Вважає неправомірнім застосування відповідачем положень Правил визначення країни походження товарів у СНД, прийнятих Угодою від 20.11.2009 року, ратифікованою Законом України від 06.07.2011 року, дата набуття чинності для України -14.09.2011 року, оскільки митне оформлення відбувалося 29.04.2011 року відповідно до чинних на той час Правил визначення країни походження товарів, які є додатком №1 до Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 року, і тоді ж приймалось відповідачем рішення про визначення країни походження товарів. Стверджує, що відсутні визначені пунктом 6 Порядку проведення митними органами перевірки преференційних сертифікатів при ввезенні товарів на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, затвердженого наказом Державної митної служби України 13.10.2003 року № 683, підстави визнання преференційного сертифікату недійсним і таке рішення відповідачем не приймалося.
Представник позивача Морочинський А.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представники відповідача Лейбенко Д.О., Іванчук Л.Ю. в судовому засіданні позову не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному.
_______Вважають оскражувані повідомлення-рішення правомірними. Просили в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Відповідно до частини першої статті 10 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-IV, яка визначає особливості дії законодавства з питань митної справи у часі, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Митного кодекс України від 11.07.2002 № 92-IV(далі - МК).
Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 МК).
У пункті 19 статті 1 МК міститься визначення терміна «митні процедури»- операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
За змістом пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(чинного на час виникнення спірних відносин) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.
За змістом статті 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.
Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ.
За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 28 травня 2012 року № 0000272340.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувані позивачем повідомлення -рішення Львівської митниці від 05 жовтня 2012 року № 76, №77 та № 78, суд дійшов висновку, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Митного кодексу України та Податкового кодексу України і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому їх слід визнати протиправними і скасувати.
Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого платіжним дорученням №4701 від 18 жовтня 2012 року.
Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Львівської митниці від 05 жовтня 2012 року № 76.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Львівської митниці від 05 жовтня 2012 року № 77.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення Львівської митниці від 05 жовтня 2012 року № 78.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра»743 (сімсот сорок три) грн. 66 коп. судових витрат.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Хома О.П.
Повний текст постанови виготовлений 29 грудня 2012 року.