Копія
Іменем України
Справа № 2а-7694/12/0170/10
13.11.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Кондрак Н.Й. ,
Яковенко С.Ю.
секретар судового засідання Бондаренко К.С.
за участю сторін:
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь"- Дем'янович Костянтин Сергійович, довіреність № 111 від 28.03.12
представник відповідача, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим- Чайковський Ігор Георгійович, довіреність № 7/1-726 від 10.02.12
представник відповідача, Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим- Латишев Антон Володимрович, довіреність № 7/1-419 від 02.07.12
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М.) від 07.08.12 у справі № 2а-7694/12/0170/10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" (вул. Шмідта, 19/1 кв. 4-а, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95017)
до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (вул. Крейзера, 6, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95021)
про визнання протиправною бездіяльність та скасування наказу,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2012 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим про визнання протиправною бездіяльність та скасування наказу- відмовлено.
На зазначене судове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь"(далі-позивач)звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неповідомлення позивача у встановлений строк про прийняття рішення про анулювання ліцензії серії АВ №340837 та скасування наказу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим від 06.06.2012 № 13-Л "Про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури у частині анулювання належної ТОВ "Об'єднання Транс-Континенталь" ліцензії серії АВ № 340837.
Позов мотивовано відсутністю повноважень у Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим на анулювання ліцензії, яку він не видавав, а також на порушення діючого законодавства у сфері ліцензування під час прийняття оскарженого наказу, підстав для прийняття, якого, на думку позивача, не було, що тягне неправомірність оскаржуваного наказу та визнання протиправною бездіяльність відповідача з неповідомлення про прийнятий наказ.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим від 06.06.2012 № 13-Л "Про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури у частині анулювання належної ТОВ "Об'єднання Транс-Континенталь" ліцензії серії АВ № 340837 прийнятий без порушень вимог чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що одним із видів діяльності позивача є газопровідні роботи; будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; діяльність у сфері інжинірингу та інші, що підтверджується довідкою Відділу статистики у Кіровському районі серії АБ № 189616.
Як свідчать матеріали справи позивачу 26.12.2007 Радою Міністрів Автономної Республіки Крим видана ліцензія серії АВ №340837 на дослідницькі і проектні роботи в будівництві, споруді несучих і огороджуючи конструкцій, будівництво і монтаж інженерних і транспортних мереж, яка надає право на господарську діяльність, пов'язану із газопровідними роботами строком з 26.12.2007 по 26.12.2012.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі наказу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим від 29.05.2012 № 7П, листа Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по паливу енергетиці та інноваційної політики від 24.04.2012 №249/07-1 та посвідчення №9 від 29.05.2012 на проведення позапланової перевірки ліцензіата позивача проведена позапланова перевірка щодо додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, але 30.05.2012 посадовими особами Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим був зафіксований факт створення перешкод з боку позивача, який полягав у відмові надати витребувані перевіркою документи, у зв'язку з чим провести перевірку не виявилося можливим.
Відмова позивача від проведення органом ліцензування перевірки стала підставою для анулювання ліцензії і запропоновано розглянути питання щодо анулювання ліцензії позивача відповідно до підпункту 11 пункту 21 постанови Кабінет Міністрів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві" N 1396 від 05.12.2007.
На підставі висновку Ліцензійної комісії заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим видано наказ № 13-Л від 06.06.2012, пунктом 4 якого визначено: відповідно до актів перевірок анулювати ліцензії щодо провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури суб'єктами господарювання згідно з додатком 4. Додатком 4 до наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим № 13-Л від 06.06.2012 встановлено суб'єкта господарювання, якому анулюється ліцензія на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а саме: ТОВ "Об'єднання Транс-Континенталь", ліцензія серії АВ № 340837.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють державний нагляд за додержанням підприємствами вимог містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, будівельних норм, державних стандартів, норм і правил при здійсненні проектування, будівельних робіт, виготовленні будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що саме Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю є органом, що здійснює державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва.
Неспроможними визнаються доводи заявника апеляційної скарги про про неможливість віднесення робіт з газифікації населених пунктів, яка полягає в улаштуванні міжселищних та селищних підземних газорозподільних мереж, до діяльності по створенню об'єктів будівництва (архітектури), оскільки до об'єктів містобудування, у тому числі, відносяться комунікації та споруди інженерної і транспортної інфраструктури, що повністю узгоджується з положеннями статті 3 Закону України "Про основи містобудування" .
Більш того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 489 "Про затвердження Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування" передбачено поняття об'єкта містобудування - окрема будівля або споруда, їх комплекси, комунікації та споруди інженерної і транспортної інфраструктури, об'єкт благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального і монументально-декоративного мистецтва.
Одночасно, відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому земельним законодавством, та одержання дозволу на виконання будівельних робіт.
Заявником апеляційної скарги не враховано, що стаття 23 Закону України "Про основи містобудування" встановлює, що забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкуванні існуючих об'єктів містобудування, розширенні та технічному переоснащенні підприємств. Отже, газопроводи не є окремими будинками або спорудами, а є лінійною комунікацією- спорудою інженерно-транспортної інфраструктури, а тому підпадають під необхідність отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що виконання будівельних робіт з будівництва газопроводу можливо перед усім після отримання дозволу на виконання будівельних робіт та входить до сфери контролю та регулювання спеціально уповноваженого органу виконавчої влади тобто Держархбудінспекції України, оскільки будівництво як вид господарської діяльності, підлягає ліцензуванню у встановленому діючому законодавстві порядку.
Отже, спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині дотримання відповідачем порядку та наявності підстав проведення позапланової перевірки позивача з питань забезпечення виконання ним ліцензійних умов, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 2 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" посадовим особам відповідача надано право вносити подання відповідним органам про анулювання ліцензій на право провадження окремих видів господарської діяльності у будівництві підприємств, які допускають порушення ліцензійних умов, а також на інших підставах відповідно до закону.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач має ліцензію серії АВ №340837 на дослідницькі і проектні роботи в будівництві, споруді несучих і огороджуючи конструкцій, будівництво і монтаж інженерних і транспортних мереж, що надає право на господарську діяльність, пов'язану із газопровідними роботами, що видана 26.12.2007 Радою Міністрів Автономної Республіки Крим. Однак на час отримання позивачем даної ліцензії - 2007 рік органом ліцензування відповідно до положень статті 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", була Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністерства будівельної політики та архітектури Автономної Республіки Крим. Адже, після реформування у 2008 році органів виконавчої влади в України у том числі і Ради міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністерства будівельної політики та архітектури Автономної Республіки Крим, ліцензування у сфері будівельної діяльності та контроль за додержанням ліцензійних умов були передані Держархбудінспекції України тобто спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 30.05.2012 відповідачем відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком здійснення архітектурно- будівельного контролю, на підставі наказу відповідача №7-П від 29.05.2012 та посвідчення на проведення позапланової перевірки ліцензіата № 9 від 29.05.2012 був здійснений вихід по місту розташування позивача з метою проведення позапланової перевірки щодо додержання ліцензійних умом провадження господарської діяльності.
Для належного проведення позапланової перевірки відповідачем згідно акту позапланової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створення об'єктів архітектури №7 від 30.05.2012 були запитані документи, які нададуть можливість перевірити позивача на предмет відповідності господарської діяльності ліцензійним умовам з боку технологічних вимог, а також відповідність працівників кваліфікаційним та організаційним вимогам.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що, враховуючі, що позивач відмовився надавати будь-які документи з приводу своєї діяльності, як особи, що має ліцензію серії АВ № 340837 на дослідницькі і проектні роботи в будівництві, споруді несучих і огороджуючи конструкцій, будівництво і монтаж інженерних і транспортних мереж, що надає право на господарську діяльність, пов'язану із газопровідними роботами, видану 26.12.2007 Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, при цьому факт відмови у надані документів позивачем не оспорюється, підтверджується доданими до матеріалів справи документами та поясненнями представників сторін під час розгляду справи, був зафіксований відповідачем, що позбавило відповідача можливості провести відповідну перевірку позивача, тому підстава для анулювання ліцензії позивача згідно до пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України №1396 від 05.12.2007, якою є акт про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки (тобто належне зафіксований факт створення перешкод з боку відповідної особи) знайшла своє підтвердження під час розгляду справи.
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України №1396 від 05.12.2007 підставою для анулювання ліцензії є: відмова суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.
Отже, враховуючи приписи статті 17 Закону України "Про архітектурну діяльність", Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1396 та іншими нормативно- правовими актами, які регулює ліцензійну діяльність у сфері будівництва та архітектури, відповідачем обґрунтовано був виданий наказ №13-Л від 06.06.2012 про анулювання позивачу ліцензії серії АВ № 340837.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо противоправної бездіяльності відповідача з неповідомлення позивача у встановлений строк про прийняття рішення про анулювання ліцензії серії №АВ №340837, оскільки діюче законодавство, що регулює відносини у сфері будівництва, архітектурі, зокрема, Закон України "Про архітектурну діяльність", Закон України "Про регулювання містобудування", Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 №1396, Регламент роботи Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів з ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого наказом Держархбудінспекції України від 07.07.2011 за №47, не передбачає обов'язку відповідача направляти рішення (наказ) про анулювання ліцензії на адресу ліцензіата. Судова колегія звертає увагу про обізнаність позивача стосовно анулювання його ліцензії, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо визнання противоправною бездіяльність відповідача з неповідомлення позивача у встановлений строк про прийняття рішення про анулювання ліцензії серії № АВ № 340837 є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведена правомірність його дії з відмови у надані відомостей та документів відповідачу під час здійснення ними позапланової перевірки позивача щодо додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створення об'єктів архітектури, оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права.
Оцінюючи дії Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим щодо прийняття наказу від 06.06.2012 № 13-Л "Про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури у частині анулювання належної ТОВ "Об'єднання Транс-Континенталь" ліцензії серії АВ №340837, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуваний наказ Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим від 06.06.2012 № 13-Л "Про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури у частині анулювання належної ТОВ "Об'єднання Транс-Континенталь" ліцензії серії АВ № 340837 прийнятий без порушень вимог чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.
Враховуючи те, що посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Транс-Континенталь" залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2012 у справі № 2а-7694/12/0170/10 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 листопада 2012 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Н.Й. Кондрак
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко