"25" грудня 2012 р.Справа № 5017/2012/2389
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді: Філінюка І.Г.,
Суддів: Лисенко В.А. та Аленіна О.Ю.
(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням в. о. голови суду)
секретар судового засідання -Станкова І.М.
за участю:
від УПФ України в Саратському районі Одеської області -Швець І.М., за дов. від 10.09.2012 р. № 3050/08
від КП «Сарата»- не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області
на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2012 р. № 5017/2012/2389
за заявою Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області
до боржника: Комунального підприємства «Сарата»
про визнання боржника банкрутом
Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя Зеленов Г.М.) від 04.12.2012 року заяву Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «САРАТА»повернуто без розгляду.
Вказаний судовий акт вмотивовано тим, що ініціюючим кредитором - УПФУ в Саратському районі Одеської області не надано доказів безспірних вимог і доказів неплатоспроможності божника щодо грошових вимог, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати, вимоги мають бути безспірними, вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку та доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку, а тому заява УПФУ в Саратському районі Одеської області підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 3 ст. 63 ГПК України.
Не погоджуючись із ухвалою суду від 04.12.2012 року, Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу суду скасувати.
Зокрема, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області зазначає, що господарським судом Одеської області помилково встановлено основну суму боргу, оскільки не було взято до уваги донарахування єдиного внеску на загальну суму 8858,27 грн.
Також, скаржник стверджує, що останнім було надано місцевому господарському суду докази вжиття заходів для отримання заборгованості з КП «Сарата»по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку, посилаючись на перелік документів, які зазначено в додатку до заяви про порушення справи про банкрутство.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Філінюк І.Г., судді -Лисенко В.А., Аленін О.Ю.) від 14.12.2012 року Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, останньому поновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 04.12.2012 р., вказану скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.12.2012. р. об 11:30.
Відзиви на апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області до суду не надходили.
У судове засідання 25.12.2012. р. з'явився представник скаржника, який доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі. Представник боржника у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення останній повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 4-1 ч. 2 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Як встановлено судом першої інстанції, 30.11.2012р. УПФУ в Саратському районі Одеської області звернулось до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство КП „САРАТА" за загальною процедурою банкрутства, відповідно до ст.ст. 6, 7, 11 Закону України «Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки боржник неспроможний виконати свої грошові зобов'язання щодо сплати боргу по страховим внескам до Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області та штрафним санкціям і пені на загальну суму 386 650 грн. 03 коп. протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Під час розгляду апеляційної скарги, судовою колегією з'ясовано, що місцевим господарським судом було невірно встановлено суму підтверджених вимог Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області до КП «Сарата», виходячи з наступного.
Частина 3 статті 6 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банккрутом" визначає ознаки неплатоспроможності боржника, а саме справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Положеннями абз. 8 ст. 1 цього ж Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 р. передбачено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України „Про виконавче провадження".
Статтею 13 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік»встановлено мінімальну заробітну плату на 2012 рік: з 1 жовтня -1118 грн. Таким чином вимоги кредитора до боржника за грошовими зобов'язаннями повинні становити не менш, як: 1118 грн. х 300 = 335400 грн.
Як вбачається із доданих до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство документів, при зверненні до господарського суду Одеської області із вказаною заявою Управлінням Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області було додано докази, які підтверджують вимоги ініціюючого кредитора, а саме: постанову Одеського окружного адміністративного суду у справі № 1570/517/2012 на загальну суму 277 305грн. 11 коп. та виконавчий лист по даній справі від 29.05.2012р.; вимоги № Ю-163 від 06.06.2012р. на суму 30 495 грн. 11 коп. і постанови про відкриття виконавчого провадження по ній від 01.08.2012р., вимоги № Ю-63 від 04.07.2012р. на суму 30 413 грн. 24 коп. і постанови про відкриття виконавчого провадження по ній від 01.08.2012р., вимоги № Ю-63 від 02.08.2012р. на суму 48 436 грн. 57 коп. і постанови про відкриття виконавчого провадження по ній від 24.08.2012р.
До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника -юридичної особи, що виникли з такої участі, як це передбачено п. 14 Постановою пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство".
Таким чином, не враховуючи стягнених постановою Одеського окружного адміністративного суду у справі № 1570/517/2012 сум пені та штрафу, сума боргу КП «Сарата»перед Управлінням Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області складається з: 219159,43 грн. основного боргу; 8858,27 грн. донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.; 30495,11 грн. за вимогою №Ю-163 від 06.06.2012 р.; 30 413,24 грн. за вимогою №Ю-63 від 04.07.2012 р.; 48 436,57 грн. за вимогою №Ю-63 від 02.08.2012 р. -загалом на суму 337062,62 грн., тобто більше ніж 300 мінімальних розмірів заробітних плат.
Однак, при обрахунку безспірних грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області до КП «Сарата», місцевим господарським судом не було враховано донарахування єдиного внеску на суму 8858,27 грн., що призвело до неправомірного повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Заокну заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.
За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими. Тобто, порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, оскільки відповідно до чинного законодавства списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою.
Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 р. передбачено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України „Про виконавче провадження".
Вимоги ініціюючого кредитора до боржника підтверджуються судовими рішеннями та відповідними постановами про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно, встановлений ч. 3 ст. 6 Закону, трьохмісячний строк починає свій відлік саме з моменту відкриття виконавчого провадження.
Згідно ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин та виходячи із системного аналізу норм Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судова колегія дійшла того висновку, що суд першої інстанції, надав невірну правову оцінку, в контексті вказаних норм Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", наявним у справі доказам, у зв'язку з чим, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області підлягає задоволенню, а ухвала суду від 04.12.2012 р. - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області задовольнити.
Ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2012 р. скасувати та справу № 5017/2012/2389 скерувати до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядкую.
Повний текст постанови підписано 26.12.2012 р.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Лисенко В.А.
Суддя Аленін О.Ю.