Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2012 р.Справа № 5023/5714/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бураковой А.М.
при секретарі судового засідання Тарасова С.В.
розглянувши справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
до Державного сільськогосподарського підприємства "Комунар" с. Коротич-1
про стягнення 363993,73 грн.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1, особисто,
відповідача - не з'явився,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного сільськогосподарського підприємства "Комунар" с. Коротич -1 про стягнення 363993,73 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором б/н від 20.03.2010 року укладеного між Державним сільськогосподарським підприємством "Коммунар" та ФОП ОСОБА_2, з урахуванням Договору про відступлення права вимог від 04.02.2011 року та Договору про відступлення права вимог від 03.11.2011 року, та враховуючи приписи ст.ст. 514, 516, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 217,232 Господарського кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 306 866,00 грн., пеню в розмірі 23536,41 грн., 3% річних в розмірі 17 327,42 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 16 263,90 грн. та сплачений судовий збір.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2012 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 24.12.2012 року о 11:45 годині.
До господарського суду Харківської області 24.12.2012 року від позивача надійшов супровідний лист (вх. 24062), відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи Витяг з ЄДРЮО та ФОП станом на 19.12.2012 року стосовно відповідача.
До господарського суду Харківської області 21.12.2012 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. 23833), відповідно до якого просить суд розглядати справу за відсутності його представника, також зазначеного, що позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Надані документи досліджені судом, прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102210656846.
Отже, відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.
20.03.2010 р. між Державним сільськогосподарським підприємством «Комунар» (відповідачем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір №б/н.
Відповідно до п.1.1. Договору б/н від 20.03.2010 р., ФОП ОСОБА_2 (виконавець), зобов'язується виконати певні роботи і послуги за завданням Замовника, а Замовник (відповідач) зобов'язується прийняти їх та оплатити в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 2 Договору б/н від 20.03.2010 р., виконавець зобов'язаний поетапно виконати наступні роботи і послуги:
Перший етап - прибирання території фруктового саду від сміття загальною площею 46,0 га (надалі - Сад). Кінцевий строк виконання робіт - 01.04.2010 р.
Другий етап - обрізка фруктових дерев Саду. Кінцевий строк виконання робіт - 01.05.2010 р.
Третій етап - обробка фруктових дерев Саду хімічними речовинами. Кінцевий строк виконання робіт - 01.06.2010 р.
Четвертий етап - охорона території саду. Послуги виконуються з 01.07.2010 р. по 01.10.2010р.
П.4.1. Договору б/н від 20.03.2010 р., встановлено, що загальна вартість Договору визначається калькуляцією (Додаток № 1 до Договору).
Відповідно до погоджувального протоколу до договору №б/н від 20.03.2010 р. Замовник та Виконавець визначили та погодили вартість робіт і послуг. Згідно із калькуляцією (Додаток №1 до договору №б/н від 20.03.2010 р.) загальна ціна договору склала 306 866,00 грн.
Пунктом 2.2. Договору б/н від 20.03.2010 р., передбачено, що після виконання виконавцем останнього етапу Сторони підписують акт приймання-здачі виконаних робіт і наданих послуг, але у будь якому разі не пізніше кінця календарного року, тобто до 31 грудня 2010 року.
Крім того, п.8.1. Договору б/н від 20.03.2010 р. встановлено, що здача-приймання виконаних робіт і послуг здійснюється Сторонами після виконання Виконавцем останнього етапу за Договором і після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт і послуг.
14 грудня 2010 року між виконавцем та замовником було складено та підписано Акт приймання-здачі виконаних робіт і наданих послуг за договором, згідно з яким, послуги, визначені п. 2 договору, виконані у повному обсязі, належним чином та прийняті замовником без зауважень. Також, сторони дійшли згоди, що претензій за кількістю, якістю та строками виконаних робіт і наданих послуг один до одного не мають.
П.5.1. Договору б/н від 20.03.2010 р., передбачено, що замовник здійснює розрахунок з Виконавцем протягом 30 днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт і послуг.
З матеріалів справи вбачається, що виконавець виконав своєчасно та належним чином покладені на нього обов'язки за Договором б/н від 20.03.2010 р., проте, відповідач обов'язок щодо оплати за надані послуги (роботи) не виконав взагалі.
04.02.2011року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 уклав договір про відступлення права вимоги (цесії) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. Умови цього договору передбачають передачу ФОП ОСОБА_4 права вимоги, що належить ФОП ОСОБА_2 за договором №б/н від 20.03.2010 р.
03.11.2011 року між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 був підписаний договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 набуває право вимоги, належне ФОП ОСОБА_4 і стає кредитором за договором Мб/н від 20.03.2010 р., укладеного між Державним сільськогосподарським підприємством «Комунар» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.
03.11.2011 року позивачем, відповідачу було направлено повідомлення про перехід права вимоги оплати за договором №б/н від 20.03.2010 р. до ФОП ОСОБА_1 із повідомленням реквізитів, за якими необхідно здійснити перерахування коштів.
30.11.2011 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором і нараховану пеню, яка передбачена п.10.2 договору №б/н від 20.03.2010 р.
Як вбачається з відповіді на претензію від 27.12.2011 року, відповідач повністю визнає суму заборгованості за договором, проте, зазначає, що Державне сільськогосподарське підприємство "Комунар", не має можливості сплатити заборгованість з причин відсутності достатніх коштів.
Крім того, з наданого до суду відзиву, відповідач також визнає у повному обсязі суму заборгованості.
Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Як вбачається з матеріалів справи, суму заборгованості відповідачем не сплачено. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов договору, суд знаходить що сума заборгованості, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 306 866,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 17327,42 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 16 263,90 грн., пеню в розмірі 23536,41 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування надані позивачем, 3% річних в розмірі 17327,42 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 16 263,90 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований не вірно, з урахуванням чого задоволенню підлягає 3% річних в розмірі 17279,11 грн., інфляційні нарахування в розмірі 13024,83 грн., в частині стягнення 3% річних в розмірі 48,31 грн., та інфляційних в розмірі 3239,07 грн. суд відмовляє у зв'язку з невірним нарахуванням.
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
П.10.1. Договору б/н від 20.03.2010 р., передбачено, що порушення умов даного Договору винна Сторона сплачує іншій Стороні штрафні санкції в розмірі і в порядку передбаченим чинним законодавством України, а саме: за порушення зобов'язань винна Сторона сплачує подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості.
Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши нарахування пені в розмірі 23536,41 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований не вірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 23376,90 грн., в частині стягнення пені в розмірі 159,51грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В даному випадку судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629, Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Державного сільськогосподарського підприємства "Комунар" (62455, Харківська обл., Харківський район, смт. Коротич, -1, ідентифікаційний код 05460396) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61004, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основної заборгованості в розмірі 306 866,00 грн., 3% річних в розмірі 17 279,11 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 13 024,83 грн., пені в розмірі 23 376,90 грн., судовий збір в розмірі 7210,93 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 3% річних в розмірі 48,31 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 3239,07 грн. та пені в розмірі 159,51грн. - відмовити.
Повне рішення складено 27.12.2012 р.
Суддя Буракова А.М.
5023/5714/12